Постанова

від 16.06.2015 по справі 809/1948/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 809/1948/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністартивну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "К.Р.К. Захід" про стягнення заборгованості в сумі 170,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2015 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "К.Р.К. Захід" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 170,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення податкового законодавства не погашено податкові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях, застосованих за неподання декларації з податку на прибуток в розмірі 170,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.10.2013 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача представник в судове засідання в друге не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомлено. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову в друге не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 12.08.2009 року проведено державну реєстрацію Приватного підприємства "К.Р.К. Захід" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 30.04.2015 року (а.с.11-12). Відповідач 12.08.2009 року взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківськ як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки, складено акт № 2872/15-2/36497814 від 21.10.2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення: форми «Р» № НОМЕР_1 від 25.10.2013 року, яким відповідачу визначено грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170,00 грн. (а.с.8-9).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу рекомендованим листом та отримано останнім 06.12.2013 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення з оголошеною цінністю про вручення поштового відправлення.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 25.10.2013 року, згадане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося до адміністративного суду, то суд в цій адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170,00 грн. є узгодженими та є податковим боргом останнього перед державним бюджетом. Доказів протилежного суду відповідно до ст. 71 КАС України відповідачем не подано.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу за адресою його державної реєстрації податкову вимогу форми «Ю» № 925 від 11.04.2012 року на суму 1011,75 грн., про що свідчить копія повідомлення про відправлення рекомендованого листа.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Податковий борг відповідача в сумі 170,00 грн. підтверджується податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 25.10.2013 року, корінцем податкової вимоги 11.04.2012 року, довідкою позивача від 14.04.2015 року.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у строки визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом на стягнення 170,00 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківського Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "К.Р.К. Захід" про стягнення податкового боргу в сумі 170,00 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства "К.Р.К. Захід" (код 36497814, місцезнаходження за адресою: 76492, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Угорники, вулиця Повстанців, будинок 153) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету та місцевих бюджетів м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області податковий борг в сумі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 16.06.2015 року.