Постанова

від 16.06.2015 по справі 809/1993/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 809/1993/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління ДФС в Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд"

про стягнення податкового боргу в сумі 64141,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2015 року Державна податкова інспекція у Галицькому районі Головного управління ДФС в Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 64141,50 грн.

2 червня 2015 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог шляхом збільшення суми позову до 66008,05 грн., яку судом прийнято до розгляду відповідно до вимог ст.ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій грошових зобов'язань з податку на прибуток та з орендної плати з юридичних осіб. Крім того, за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 06.11.2014 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Вказав суду, що згідно Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в 2015 році податковим органам заборонено проводити перевірки платників податків з доходом з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, а тому заборгованість, яка стягується на підставі податкових повідомлень-рішень не підлягає стягненню. Окрім того, підприємство не могло сплатити вищевказану заборгованість через відсутність коштів. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.02.2003 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд", що підтверджується інформаційними даними платника з інформаційної системи «Податковий блок» (а.с.6). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів 12.02.2003 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до норм підпункту 9.1.1.пункту 9.1 статті 9, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265, підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків і зборів, а орендна плата за земельну ділянку - до місцевих податків.

Відповідач згідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість та земельного податку (орендної плати).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо заборгованості відповідача з податку на прибуток підприємства, яка виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління ДФС в Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 37400 грн. (а.с. 22-23) та за 2014 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 13711 грн. Однак даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено, погашено тільки частину заборгованості за рахунок переплати за попередні періоди в сумі 1416,52 грн. На момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказані вище періоди становить 49694,48 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 49694,48 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд".

Щодо заборгованості відповідача з орендної плати за земельні ділянки, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, то суд зазначає таке.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пункту 10.5 статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 50.1 статті 50, пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано уточнюючу декларацію з плати за землю (орендну плату за земельні ділянки) за 2014 рік та податкову декларацію з плати за землю (орендну плату за земельні ділянки) за 2015 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір грошових зобов'язань, а саме: уточнюючу декларацію від 27.06.2014 року (а.с.26-27), за якою сума заборгованості за податковий період вересень-грудень 2014 року становить 7867,63 грн., та декларацію від 20.02.2015 року, за якою сума заборгованості за січень-березень 2015 року становить 7369,95 грн. Наявність в оренді земельних ділянок підтверджується відомостями про наявність земельних ділянок (додаток 1 до декларації) від 27.06.2014 року (а.с.28).

Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку (орендної плати) складає 14447,02 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток підприємства та земельного податку (орендної плати) на загальну суму 64141,50 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях з орендної плати за землю з юридичних осіб, то судом встановлено таке.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 06.11.2014 року року позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності по орендній платі з юридичних осіб, складено акт № 1041/1500/32295170 (а.с. 32), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» № НОМЕР_1 від 06.11.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції з земельного податку в сумі 1713,48 грн. (а.с. 33), та № НОМЕР_2 від 06.11.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції з земельного податку в сумі 120,51 грн. (а.с. 34).

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем 06.11.2014 року, що підтверджується відміткою на корінцях вищевказаних податкових повідомлень-рішень про їх отримання (а.с. 33,34).

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, немає судових рішень за фактом оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 06.11.2014 року, згадані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися до суду, то суд в цій адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в загальній сумі 1833,99 грн. є узгодженими, та є податковим боргом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що контролюючий орган не мав права на проведення податкової перевірки згідно Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII , то вказаний закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки камеральна перевірка та податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 06.11.2014 року, на підставі яких виник податковий борг в сумі 1833,99 грн., була проведена, а рішення прийняті до набрання чинності вказаним Законом. Окрім цього, суд зазначає, що в межах розгляду даної адміністративної справи суд з'ясував, що відповідачем не застосована процедура оскарження законності проведення перевірки та винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень, тобто відповідач не скористався можливістю захисту свого порушеного права, а тому заперечення представника відповідача в цій справі, предметом розгляду якої є стягнення податкового боргу, є безпідставними.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з довідки позивача від 12.05.2015 року та облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 32,56 грн.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" за № 182-25/745/10-199 від 27.03.2014 року на суму 35983,48 грн., яка отримана відповідачем 27.03.2014 року, що підтверджується відміткою про отримання на корінці податкової вимоги (а.с.35).

Відповідач згадану податкову вимогу не оскаржував. Враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість податковий борг відповідача в сумі 66008,05 грн. підтверджується довідкою про стан заборгованості відповідача від 12.05.2015 року та витягами зі зворотного боку облікових карток платника - відповідача у справі.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління ДФС в Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд про стягнення податкового боргу в сумі 66008,05 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, а саме: стягнути рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд", відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного та місцевих бюджетів в порядку визначеному Бюджетним кодексом України, податковий борг з податку на прибуток підприємств та з орендної плати за землю в сумі 66008,05 грн.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Західрембуд" (код 32295170, що знаходиться за адресою: 77111, Івано-Франківська область, Галицький район, місто Бурштин, вулиця Сагайдачного, будинок 20) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного та місцевих бюджетів податковий борг з податку на прибуток підприємств та з орендної плати за землю в сумі 66008 (шістдесят шість тисяч вісім) гривень 05 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 18.06.2015 року.