Постанова

від 18.06.2015 по справі п/811/1351/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року Справа № П/811/1351/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мирошниченка В.С., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Рубіж Україна-А" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2014 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рубіж Україна-А" звернулось з позовом до Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 04.07.2014 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6888 грн. з основного платежу та 1722 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 04.07.2014 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11958 грн. з основного платежу та 2990 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та формуванні податку на прибуток, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Також, представник позивача зазначив, що всі господарські операції з контрагентам - ТОВ «Компанія «Південьінвест» за перевіряємий період, відповідно до укладених договорів носили реальний характер. Підприємство є діючим, та здійснює господарчу діяльність відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції на думку відповідача, не носять реального характеру. Контрагент позивача - ТОВ «Компанія «Південьінвест» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. За результатами звірки ТОВ «Компанія «Південьінвест» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ в тому числі за липень 2013 р., а також занижено податок на прибуток у розмірі 6888 грн. за 2013 рік. (а.с.78-81).

Сторони в судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 101,140).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене, розгляд справи проведений в порядку письмового провадження.

Суд дослідив подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Приватне підприємство "Рубіж Україна-А" зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є діяльність приватних охоронних служб (а.с.13).

Судом встановлено, що у період з 13.06.2014р. по 16.06.2014р. посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Південьінвест» за липень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 19.04.2014р. за № 118/11-23-22-02/38693459 (а.с.17-24).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки позивача виявлено порушення, в тому числі :

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у розмірі 11958 грн. за липень 2013 року;

- пп. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України ,в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 6888 грн. за 2013 рік (а.с. 24).

На підставі акту перевірки 04.07.2014 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001032202, яким позивачу визначені суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6888 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1722 грн.; №0001022202, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11958 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2990 грн. (а.с. 25,27).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Південьінвест» (постачальник) укладено договір поставки № 01/07-13 від 01.07.2013 на поставку товару асортимент та ціна якого визначається сторонами у рахунках-фактурах (а.с. 40).

На підтвердження отримання та оплати товару (меблів) позивачем надано рахунок-фактуру (а.с. 41), видаткову накладну (а.с. 42), товарно-транспортну накладну (а.с. 44), квитанції до прибуткового касового ордеру по оплату товара (а.с. 45).

ТОВ «Компанія «Південьінвест» виписано позивачу податкову накладну за липень 2013 року на загальну суму ПДВ у розмірі 4708 грн. (а.с. 43).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Компанія «Південьінвест» (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 01/07-13 від 01.07.2013 за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені в цьому договорі (а.с. 47-48).

На підтвердження отримання та оплати маркетингових послуг позивачем надано рахунок-фактуру (а.с. 49), акт здачі - прийняття робіт (а.с. 50), маркетингове дослідження ринку на території Автономної Республіки Крим (а.с. 51-52), квитанції (а.с. 55-56).

ТОВ «Компанія «Південьінвест» виписано позивачу податкову накладну за липень 2013 року на загальну суму ПДВ у розмірі 7250 грн. (а.с. 54).

Також, придбання товару і виконання послуг підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.107-114), а також копіями касової книги та видаткового касового ордеру (а.с. 125-155).

На запитання суду про реалізацію наданого маркетингового дослідження, представник позивача пояснив, що реалізувати їх ПП "Рубіж Україна-А" не вдалося у зв'язку з аннексією АРК.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України ПК України, в результаті чого йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 6888 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1722 грн. є необгрунтованим.

Також, з акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього у розмірі 11958 грн.

На думку службових осіб відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних контрагентами позивача.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено вище, судом встановлена реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Компанія «Південьінвест» щодо купівлі товару на загальну суму ПДВ 11958 грн.

ТОВ «Компанія «Південьінвест» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 11958 грн., які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

Таким чином, суд, перевірив відповідно до вимог ч. 3 ст. ст. 2 КАС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.07.2014 р. №№0001032202, НОМЕР_2, дійшов висновку, що вони прийняті з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу ДФС, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 182,70 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 04.07.2014 № НОМЕР_1, яким приватному підприємству "Рубіж Україна-А" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6888 грн. з основного платежу та 1722 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 04.07.2014 № НОМЕР_2, яким приватному підприємству "Рубіж Україна-А" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11958 грн. з основного платежу та 2990 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити приватному підприємству "Рубіж Україна-А" (код ЄДРПОУ 38693459) судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп. ).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1