Постанова

від 09.06.2015 по справі 821/838/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/838/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кузьменко Н.А.

при секретарі - Багненко Т.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ СВКА" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2015 року №0000132200 та №0000112200, -

встановив:

17 березня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ СВКА" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2015 року №0000132200 та №0000112200.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведених взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Промінтекс» в періоди з 01.10.2011р. по 30.11.2011 р, з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р. та податку на прибуток за період рік 2011, рік 2012. За результатами перевірки складено акт від 07.11.2014 року №268/21-15-22-026/36845983. Висновками даного акту є порушення товариством п.44.1, 44.2 ст.44, п.138.1, 138.2, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі -ПК України) - донараховано податок на прибуток в сумі 14260,75 грн., та завищено податковий кредит на 8833,34 грн. За висновками акту перевірки відповідач виніс спірні податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000112200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14260,75 грн. та №0000132200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8833,34 грн. Висновки акту перевірки є помилковими, а прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству з тих підстав, що проведені господарські операції з контрагентом є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. З посиланням на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2015 року №0000132200 та №0000112200.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Відповідач 09 квітня 2015 року надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає посилаючись на ті обставини, що висновки акту перевірки ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагента позивача, які надійшли з органів податкової служби за місцем реєстрації контрагента. Окремо звертає увагу на відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують рух вантажу за спірними господарськими операціями. В додаткових обґрунтуваннях від 16 квітня 2015 року до заперечень на адміністративний позов відповідач посилається на вирок в кримінальній справі №1-кп/489/410/13 відносно керівника та власника ТОВ «Промінтекс» (контрагент позивача) ОСОБА_3. Дії відповідача по проведенню перевірки є правомірними та вчинені в порядок і спосіб передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України), висновки акту перевірки не спростовано позивачем, а тому відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень - рішень. Все це на думку відповідача є підставами для залишення адміністративного позову без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала посилаючись на обставини викладені в акті перевірки, а також в актах перевірок контрагентів позивача.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "АГРОСВІТ СВКА" (код ЄДРПОУ 36845983) зареєстровано в Каховському міськрайонному управлінні юстиції, номер запису 23 березня 2010 року №14921020000000662. Підприємство перебуває на обліку в Каховській ОДПІ з 24 березня 2010 року №16872, є платником податку на додану вартість з 15 червня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом №100339299.

Основним видом діяльності підприємства позивача за КВЕД є: 46.61 - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та устаткуванням; 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.76- роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Податковий орган ставить під сумнів реальність вчинених між позивачем та його контрагентом господарських операцій з тих підстав, що актами перевірок не встановлено наявність у останнього власних, орендованих виробничих, торгівельних, складських, офісних приміщень, а також банківських виписок, платіжних доручень, чеків які б підтвердили розрахунки з покупцями та постачальниками за спірний період.

На підставі наказу ОДПІ «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АГРОСВІТ СВКА» 36845983» № 463 від 27 жовтня 2014 року, згідно з пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності формування податкового кредиту від операцій з ТОВ «Промінтекс» за період з 01.10.2011р. по 30.11.2011 р, з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р. та податку на прибуток за період рік 2011, рік 2012.

Під час проведення перевірки використано данні комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АС «Податковий блок» (пп.2.9.1. п.2.9. розділу 2 акта перевірки); акт від 19.04.12 №1135/22-100/37031296 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Промінтекс» (код за ЄДРПОУ 37031296) з метою перевірки правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «УКР Буд Сервіс», за листопад 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Світ Бабулєс» (пп.2.9.2. п.2.9. розділу 2 акта перевірки); акт від 18.06.12 №1605/22-100/37031296 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Промінтекс» (код за ЄДРПОУ 37031296) з метою перевірки правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Сітібуд Україна», ТОВ «Правова Група «Доміон» за період з 01.01.12 по31.03.12 (пп.2.9.3. п.2.9. розділу 2 акта перевірки); акт від 29.12.12 №4352/22-200/37031296 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Промінтекс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Віджі Буд» за червень 2012 року (пп.2.9.4. п.2.9. розділу 2 акта перевірки); акт від 09.11.2012 №3333/22-100/37031296 (пп.2.9.5. п.2.9. розділу 2 акта перевірки); документи та дані надані до перевірки ТОВ «АГРОСВІТ СВКА» по відносинам з ТОВ «Промінтекс» за період з 01.10.2011р. по 30.11.2011 р, з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р.

За наслідками перевірки ОДПІ складено акт № 268/21-15-22-026/36845983 від 07 листопада 2014 року, згідно із висновками якого встановлено:

- порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1. ст.139ПК України, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Промінтекс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 р. у сумі 30250 грн., з 01.11.2011 по 30.11.2011 р. у сумі 11500 грн., з 01.03.2012 по 31.03.2012 р. у сумі 5416,67 грн., з 01.05.2012 по 31.05.2012 р. у сумі 4083,33 грн., з 01.06.2012 по 30.06.2012 р. у сумі 8250 грн. та занижено податок на прибуток за рік 2011 на загальну суму 9602 грн., за рік 2102 на загальну суму 3727 грн.;

- п.44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 мт.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11900 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 268/21-15-22-026/36845983 від 07 листопада 2014 року, та враховуючи часткове скасування нарахованих сум в порядку адміністративного оскарження, відповідач виніс спірні податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000112200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14260,75 грн. та №0000132200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8833,34 грн.

В матеріалах справи наявна копія вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва №1-кп/489/410/13 від 07.10.2013 року відносно засудженого ОСОБА_3 Вирок набрав законної сили 07.11.2013 року.

Згідно з наданим вироком у вересні 2011 року ОСОБА_3 придбав суб'єкт господарювання ТОВ «Промінтекс» (код ЄДРПОУ 37031296), шляхом перереєстрації на своє ім'я, з метою прикриття незаконної господарської діяльності інших підприємств-контрагентів. Керівник підприємства беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності; ч.1 ст. 358 КК України - підроблення документа, який видається чи посвідчується підприємством чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.

Наразі судом встановлено, що керівник ТОВ «Промінтекс» займався фіктивним підприємництвом, не здійснював реальної фінансово-господарської діяльності, відкрив розрахункові рахунки в ПАТ «ВТБ Банк» та в ПАТ «ОТП Банк» для надання можливості невстановленій досудовим слідством особі використовувати вказане фіктивне підприємство для прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів господарської діяльності, у тому числі надання до ДПІ завідомо неправдивих декларацій з ПДВ щодо оформлення податкового кредиту за уявними фінансово-господарськими операціями.

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не вважає надані товариством податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-здачі, платіжні доручення та інші первинні документи підставою для застосування п.138.2 ст.138 ПК України, в розумінні пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України. Такий висновок ОДПІ зробила на підставі інформації визначеної в комп'ютерних автоматизованих системах, на підставі актів перевірок контрагента-постачальника позивача та використовуючи вирок в кримінальній справі №1-кп/489/410/13 від 07.10.2013 року відносно засудженого ОСОБА_3

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для включення ТОВ "АГРОСВІТ СВКА" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Преамбула до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що цей ОСОБА_4 визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

ОСОБА_4 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач надав повний пакет первинних документів, які документують здійснення господарських операцій, що не заперечується сторонами, однак в даному випадку суд зазначає наступне.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

В даному випадку суд не приймає до уваги надані позивачем докази в підтвердження виконання умов договору з ТОВ «Промінтекс», вважає не доведеним здійснення цих операцій, та як наслідок правомірним висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат за цими операціями, з таких підстав.

Висновок податкової інспекції про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтується на тому, що вироком Ленінського районного суду у м. Миколаєві у справі № 1-кп/489/410/13р. визнано винним директора ТОВ «Промінтекс» ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 у вересні 2011 року на пропозицію невстановленої особи придбав суб'єкт господарювання ТОВ «Промінтекс» без наміру здійснювати та займатись господарською діяльністю цього підприємства, з ціллю прикриття незаконної господарської діяльності інших підприємств-контрагентів.

Як вбачається з вироку суду, зазначені обставини не заперечуються ОСОБА_3 та в ході судового розгляду між ним та прокурором укладено угоду від 07.10.2013 року про визнання ОСОБА_3 винуватості.

В силу ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, оскільки ТОВ «Промінтекс» не провадило будь-якої фактичної господарської діяльності та від імені цього підприємства складались завідомо неправдиві первинні документи, суд констатує, що надані позивачем первинні документи по операціям з ТОВ «Промінтекс» не можуть враховуватись при визначенні об'єкта оподаткування, формуванні податкового кредиту та враховуватись як витрати, які фактично не понесені в господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року та від 05 березня 2012 року (справи №№ 21-37а10, 21-421а11) за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справ за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

У зазначених постановах Верховий Суд України вказав, що оскільки ТОВ «Фенстер-Омега» та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Також, Верховний Суд України зазначив, що висновок Вищого адміністративного суду України про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у ТОВ «Нафта» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

За таких обставин суд вважає правильним нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 7066,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1766,67 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.02.2015 року, а також збільшення позивачу сум грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 13329 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 931,75 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.02.2015 року, ці рішення є правомірними та підстав для їх скасування не має.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Заява N 36985/97§110,115) суд в п.110 нагадує, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління…» далі в п.115 суд наголошує «У податкових питаннях Суд враховує також фінансові інтереси держави, оскільки податки є основним джерелом надходжень. Система оподаткування, яка головним чином ґрунтується на інформації, поданій платником податків, не функціонуватиме належним чином без застосування певних санкцій у разі подання неточної чи неповної інформації. Велика кількість щорічно опрацьовуваних податкових декларацій і необхідність забезпечити передбачуване та однакове застосування таких санкцій, без сумніву, вимагають стандартних правил оподаткування.».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем надано суду докази протиправності дій позивача, а доводи викладені в адміністративному позові спростовуються наявними в справі матеріалами.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 09 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ СВКА" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2015 року №0000132200 та №0000112200 - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 15 червня 2015 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8.3.1.