Постанова

від 15.06.2015 по справі 823/634/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року справа № 823/634/15

12 год. 07 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Некс 2010" до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Некс 2010» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003572301 від 03.11.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ТОВ «НК «Партнер» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позивачем завищено податковий кредит всього на суму 3 786 718 грн. за серпень 2014 року по правовідносинах з ТОВ «НК «Партнер», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Некс 2010», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 37307714, зареєстровано 08.10.2010р., перебуває на обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 373077123010.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НК Партнер» за серпень 2014 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №387/23-01-22-04/37307714 від 17.10.2014р. (далі по тексту - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 3 786 718 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 03.11.2014р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 680 077 грн., в тому числі за основним платежем - 3 786 718 грн. та за штрафними санкціями - 1 893 359 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове-повідомлення рішення залишено без змін.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між ТОВ «Нафтова компанія Партнер» (далі - ТОВ «НК Партнер») та позивачем укладено договори поставки нафтопродуктів: №ДГ-00039 від 01.08.2014р.; №ДГ-00109 від 12.08.2014р., №ДГ-00110 від 14.08.2014р., №ДГ-00111 від 15.08.2014р., №ДГ-00112 від 21.08.2014р., №ДГ-00185 від 27.08.2014р., №ДГ-00113 від 29.08.2014р. за умовами яких ТОВ «НК «Партнер» зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість.

За умовами договорів, передача нафтопродуктів здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі (підпункт 2.1.1). Оплата нафтопродуктів здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення коштів на рахунок продавця протягом 120 днів з дати підписання актів приймання-передачі (пункт 5.1). Ціна товару є договірною та вказується в додаткових угодах до договору (пункт 5.5).

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, між позивачем та ТОВ «НК Партнер» підписано:

- додаткову угоду №14083100000033 від 01.08.2014р. до договору №ДГ-00039 від 01.08.2014р. на загальну суму 6 396 350 грн. 99 коп., в т.ч. ПДВ 1 066 058 грн. 50 коп. про поставку палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ у кількості 125,704 тон, бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D у кількості 33 тони, бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С у кількості 130 тон, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ у кількості 56 тон;

- додаткову угоду №14083100000144 від 12.08.2014р. до договору №ДГ-00109 від 12.08.2014р. на загальну суму 2 218 947 грн. 29 коп., в т.ч. ПДВ 369 824 грн. 55 коп. про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С у кількості 41,621 тон, бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D у кількості 5,224 тон, бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду І класу А у кількості 64,249 тон;

- додаткову угоду №14083100000145 від 14.08.2014р. до договору №ДГ-00110 від 14.08.2014р. на загальну суму 692 559 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ 115 426 грн. 61 коп. про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С у кількості 7,270 тон, бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду І класу А у кількості 26,733 тон;

- додаткову угоду №14083100000146 від 15.08.2014р. до договору №ДГ-00111 від 15.08.2014р. на загальну суму 5 477 435 грн. 82 коп., в т.ч. ПДВ 912 905 грн. 97 коп. про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду І класу А у кількості 4,511 тон та 128,639 тон, бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С у кількості 109,707 тон, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ у кількості 18,934 тон;

- додаткову угоду №14083100000147 від 21.08.2014р. до договору №ДГ-00112 від 21.08.2014р. на загальну суму 1 974 402 грн. 53 коп., в т.ч. ПДВ 329 067 грн. 09 коп. про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду І класу А у кількості 48,503 тон та 28,764 тон, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ у кількості 5,880 тон, бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С у кількості 11,759 тон;

- додаткову угоду №14083100000228 від 27.08.2014р. до договору №ДГ00185 від 27.08.2014р. на загальну суму 164 661 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ 27 443 грн. 56 коп. про поставку палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ у кількості 8,623 тон;

- додаткову угоду №14083100000148 від 29.08.2014р. до договору №ДГ00113 від 29.08.2014р. на загальну суму 382 969 грн. 93 коп., в т.ч. ПДВ 63 828 грн. 32 коп. про поставку палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ у кількості 15,527 тон, бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С у кількості 3,793 тон;

Згідно відомостей, які містяться в листах ТОВ «НК Партнер» №62/08-НКП від 01.08.2014р., №63/08-НКП від 12.08.2014р., №64/08-НКП від 14.08.2014р., №65/08-НКП від 15.08.2014р., №66/08-НКП від 21.08.2014р., №67/08-НКП від 27.08.2014р. та №68/08-НКП від 29.08.2014р. ТОВ «НК Партнер» повідомило позивача про те, що придбані за вказаними договорами нафтопродукти знаходяться на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт».

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «НК Партнер» та позивачем 31.08.2014р. підписано акти приймання-передачі усіх перелічених вище нафтопродуктів, номери яких відповідають номерам додаткових угод.

Крім того, в цей же день 31.08.2014р. ТОВ «НК Партнер» виписало позивачу податкові накладні: №33 на суму 6 396 350 грн. 99 коп., в т.ч. ПДВ 1 066 058 грн. 50 коп., №148 на суму 382 969 грн. 93 коп., в т.ч. ПДВ 63 828 грн. 32 коп., №80 на суму 8 014 896 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 1 335 816 грн. 10 коп., №146 на суму 5 477 435 грн. 82 коп., в т.ч. ПДВ 912 905 грн. 97 коп., №228 на суму 164 661 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ 27 443 грн. 56 коп., №144 на суму 2 218 947 грн. 29 коп., в т.ч. ПДВ 369 824 грн. 55 коп., №147 на суму 1 974 402 грн. 53 коп., в т.ч. ПДВ 329 067 грн. 09 коп. та №145 на суму 692 559 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ 115 426 грн. 61 коп.

При цьому, суми ПДВ за податковими накладними №144 та №148 не включено позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2014 року.

Дослідивши вказані докази, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «НК Партнер» та позивачем.

Так, на переконання суду суб'єкт господарювання, який придбаває бензин чи дизельне пальне для його подальшої реалізації роздрібним споживач зацікавлений у здійсненні перевірки кількості придбаного товару, його якісних характеристик, оскільки фактичне надходження товару меншої кількості та неналежної якості ніж обумовлено умовами договору тягне за собою одержання збитків та відсутність прибутку.

Пунктом 6.1 згаданих договорів поставки позивач та ТОВ «НК Партнер» обумовили, що приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Згідно пункту 4.1.1 Інструкції №281/171/578/155 для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися засобами вимірювальної техніки, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.

Пунктом 4.1.3 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що повірці згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК і ОРК, об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші засоби вимірювальної техніки, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 4.2.1 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.

Згідно пункту 4.3.1 Інструкції №281/171/578/155 об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та масових лічильників.

Як передбачено пунктом 5.1.1 Інструкції №281/171/578/155 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Підрозділами 5.2-5.5 вказаної Інструкції №281/171/578/155 передбачено порядок приймання нафти і нафтопродуктів, яка транспортується різними видами транспорту.

Обов'язковими умовами прийняття нафти і нафтопродуктів за кількістю та якістю є перевірка цілісності пломб, об'єму, густини, якісних характеристик, у разі якщо транспортування здійснюється залізничним чи автомобільним транспортом, а також спеціальними пристроями - у разі якщо транспортування здійснюється водним чи нафтопровідним транспортом.

Всупереч наведеному позивач не надав будь-яких доказів перевірки кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, які згідно наведених листів ТОВ «НК Партнер» повинні зберігатись у ПАТ «Дніпронафтопродукт». Більш того, позивач взагалі не мав відомостей про місцезнаходження цих нафтопродуктів, оскільки ні вказані листи, ні акти приймання-передачі, ні договір зберігання №4125 від 24.06.2014р., укладений між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт», не містять відомостей про адреси резервуарів нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», де повинні зберігатись придбані у ТОВ «НК Партнер» нафтопродукти.

Натомість наявність у товарно-транспортних накладних відомостей про місця зберігання нафтопродуктів, їх кількісні та якісні характеристики не є свідченням прийняття нафтопродуктів від ТОВ «НК Партнер» згідно Інструкції №281/171/578/155, оскільки ці товарно-транспортні накладні надані позивачем у якості доказу подальшого транспортування нафтопродуктів для роздрібного продажу, після передачі на зберігання до нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Отже, позивач не зацікавлений у здійснення будь-якого контролю кількості та якості придбаних у ТОВ «НК Партнер» нафтопродуктів, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів за відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Суд вважає товарно-транспортні накладні, надані позивачем у якості доказів транспортування нафтопродуктів з нафтобаз ТОВ «Еквіта» та Дунаєвецької нафтобази, є неналежними доказами фактичного здійснення господарських операцій.

Так, пунктами 1.1, 1.2 договору зберігання №4125 від 24.06.2014р., укладеного між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт» передбачено, що останнє зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються позивачем, і повернути їх у схоронності за його першою вимогою. ПАТ «Дніпронафтопродукт» має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього договору, тільки за вимогою позивача.

Вказаним договором не передбачено право ПАТ «Дніпронафтопродукт» передавати свої обов'язки за договором третім особам.

Всупереч наведеним умовам договору товарно-транспортні накладні за серпень 2014 року, які надані позивачем на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ «НК Партнер» нафтопродуктів, не містять підписів уповноважених осіб та печаток ПАТ «Дніпронафтопродукт» про їх відпуск із резервуарів ТОВ «Еквіта» та Дунаєвецької нафтобази. Натомість ці накладні містять відтиски печаток ТОВ Еквіта» та Дунаєвецької нафтобази, з якими позивач не укладав договорів зберігання нафтопродуктів. Наявність договірних відносин між ПАТ «Дніпронафтопродукт» та вказаними суб'єктами не надає приватному акціонерному товариству «Дніпронафтопродукт» автоматичного права передавати свої зобов'язання за договором зберігання №4125 від 24.06.2014р.

Крім того ТОВ «Гарант ресурс», яке значиться перевізником у товарно-транспортних накладних не мало власних чи орендованих транспортних засобів для перевезення небезпечних вантажів. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України одним зі способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об'єктом оподаткування відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок).

Порядок передбачає, що платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 11 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, в тому числі ті, які перебувають у користуванні, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

За повідомленням відповідача ТОВ «Гарант ресурс» останню довідку форми 20-ОПП подало 27.11.2011р., де вказано лише один об'єкт оподаткування - офіс за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 144.

Отже, вказане підприємство не відобразило наявність власних чи орендованих транспортних засобів, які ним використовуються для провадження власної господарської діяльності, що свідчить про відсутність у названого платника податків мети для здійснення господарської діяльності з подальшим відображенням її результатів у податковому обліку.

Таким чином, за відсутності власних чи орендованих транспортних засобів ТОВ «Гарант ресурс», суд приходить до висновку, що це підприємство не виконувало перевезення нафтопродуктів позивача.

Аналогічні обставини судом встановлено щодо ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», яке відображено також як перевізних нафтопродуктів позивача у товарно-транспортних накладних за серпень 2014 року.

Так, за повідомленням Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів остання довідка за формою 20-ОПП подана вказаним підприємством у 2011 році, де відображено лише один сідельний тягач ОСОБА_1 з напівпричепом-цистерною Індокс. Натомість згідно відомостей, які містяться у товарно-транспортних накладних за серпень 2014 року для перевезення нафтопродуктів ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» використало більше десяти транспортних засобів, що свідчить про відсутність фактів перевезень нафтопродуктів за спірний період.

З метою з'ясування подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності нафтопродуктів, судом встановлено, що позивач на підставі договорів, укладених у червні 2014 року з ТОВ «Черкаси-нафта 2008», ТОВ «Квадро-Комерс», ДП «Оптіма 770-Ч» ТОВ «Севен Севенті Петроліум», ТОВ «Інвест Черкаси», TOB «НК Альфа-Нафта», ТОВ «Рустель», ТОВ «Альтаир Плюс» та ТОВ «Наяда плюс», має у користуванні 22 автозаправні станції за адресами: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10 (АЗС №1); м. Черкаси, пров. Котовського - вул. Ільїна, 2/3 (АЗС №3); Черкаський р-н, с. Мошни, вул. Леніна, 127 (АЗС №2); м. Черкаси, вул. Одеська, 47 (АЗС №23); м. Черкаси, вул. Смілянська, 127 (АЗС №35); Черкаська обл., м. Жашків, вул. Леніна, 134 (АЗС №49); Черкаська обл., м. Умань, вул. Вінницьке шосе, 4 (АЗС №50); Черкаська обл., Смілянський р-н, автодорога Золотоноша- Сміла, км. 2+150 (АЗС №51); Черкаська обл., м. Чигирин, вул. Черкаська, 79 (АЗС №56); Черкаська обл., Маньківський р-н., с. Вікторівна, вул. З. Космодем'янської, 37 (АЗС №103); Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Леніна, 175 (АЗС №104); автомобільна дорога Н-08 Бориспіль - Дніпропетровськ - Запоріжжя (через Кременчук) км 120+700) (АЗС №106); Черкаська обл., смт. Чорнобай, вул. Черкаська, 2а (АЗС №107); Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Моринці, вул. Щепкіна, 144 А (АЗС №108); м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1 (АЗС №71); м. Черкаси пров. Котовського, 2/5 (АЗС №72); м. Черкаси вул. Смілянська, 125 (АЗС №73); м. Черкаси вул. Смілянська ,147 (АЗС №74); Уманський р-н Паланська сільська рада, автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка 551+830 (ліворуч) (АЗС №75); Уманський р-н с. Собківка, автодорога Київ-Одеса км 213+400 (ліворуч) (АЗС №76); Уманський р-н с. Краснопілка, автодорога Київ-Одеса, 193+700 (праворуч) (АЗС №77); Уманський р-н с. Краснопілка, автодорога Київ-Одеса, 194+600 (ліворуч) (АЗС №78).

На переконання суду здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами на автозаправних станціях зумовлює необхідність здійснення контролю надходження та руху, кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, як того вимагають положення Інструкції №281/171/578/155.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом врегульовано пунктом 5.4 розділу 5 Інструкції.

Згідно вказаного пункту з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі -ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно з положеннями пункту 7.5 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Порядок контролювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафти та/або нафтопродуктів врегульовано розділом 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 (далі - Інструкція №271/121).

Так, перед поданням транспортних засобів під зливання товарний оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний проконтролювати справність і чистоту технологічного обладнання, якість підготовки (зачищення) резервуарів, призначених для приймання нафти або нафтопродуктів. Приймання нафтопродукту на однойменний залишок у резервуарі, що не відповідає вимогам нормативних документів, заборонено. Приймання дизельного палива різних марок і видів (за масовою часткою сірки) проводиться в окремі резервуари. У разі приймання дизельного палива на залишок дизельного палива іншої марки та/або виду (за масовою часткою сірки) проводяться лабораторні випробування проби суміші дизельних палив. За результатами випробувань приймається рішення стосовно необхідності проведення перерахування залишку або прийнятого дизельного палива в іншу марку або вид дизельного палива, про що складається акт, у якому вказується причина перерахування.

Указана господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському і складському обліку суб'єкта господарювання у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

З прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

У разі виявлення будь-яких порушень під час огляду транспортних засобів і тари, що надійшли, та перевірки супровідних документів і якості доставлених нафти та/або нафтопродуктів товарний оператор або інша відповідальна особа зобов'язаний повідомити про це негайно керівника підприємства або вповноважену ним особу. За відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та п.4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Для участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю мають призначатись особи, компетентні за родом діяльності, освітою, досвідом роботи з питань контролювання їх якості. У представника вантажовідправника має бути доручення, оформлене у відповідності до чинного законодавства України (підп. 6.1.15-6.1.16 п.6.1 розділу 6 Інструкції №271/121).

До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, згідно з підп.6.1.22 п.6.1 розділу 6 Інструкції №271/121 мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Згідно з вимогами пункту 6.1 розділу 6 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Суд звертає увагу, що розділ 14 Інструкції №281/171/578/155 регулює облік руху нафти і нафтопродуктів на усіх без виключення підприємствах.

Згідно пункту 14.3 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Відповідно до пункту 14.4 Інструкції №281/171/578/155 матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Однак на вимогу суду позивач не надав довіреностей матеріально відповідальних осіб, які здійснювали приймання пального від ПАТ «Дніпронафтопродукт» для транспортування на АЗС позивача; наказів позивача про призначення матеріально відповідальних осіб за приймання пального на АЗС для подальшої роздрібної реалізації; наказів про прийняття вказаних осіб на роботу, а також договорів про повну матеріальну відповідальність, які з ними укладались; документів, які містять відомості про виміри об'єму залишку палива у резервуарах для зберігання на АЗС до його заливу та після такого заливу з транспортних засобів ТОВ «Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс» та ТОВ «Гарант ресурс»; документів відбору проб, визначення густини та температури пального, яке залито в резервуари АЗС позивача із транспортних засобів ТОВ «Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс» та ТОВ «Гарант ресурс»; журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів ТОВ «Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс» та ТОВ «Гарант ресурс»; книг кількісного руху нафтопродуктів на АЗС позивача.

Надання позивачем для прикладу, не в повній мірі окремих облікових документів по автозаправних станціях №72 та №3 не є підтвердженням виконання вимог наведених нормативно-правових актів на усіх автозаправних станціях щодо приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів.

Відсутність вказаних документів є додатковим свідченням, що операції з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «НК Партнер» за серпень 2014 року фактично не відбулись.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеної норми вбачається, що до складу податкового кредиту не можуть відноситись суми ПДВ, які підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно відомостей, які містяться у товарно-транспортних накладних відвантаження нафтопродуктів відображено щоденно протягом серпня 2014 року, крім 17.08.2015р., 18.08.2015р., 24.08.2015р., 28.08.2015р. та 31.08.2015р. Як наслідок податкові накладні повинні були виписуватись товариством з обмеженою відповідальністю «НК Партнер» щоденно крім указаних дат.

Натомість, в порушення пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні №33, №80, №146, №228, №147 та №145 виписані однією датою 31.08.2014р., яка співпадає з датою підписання актів приймання-передачі нафтопродуктів. Тобто, наведені податкові накладні складені з порушенням встановленого статтею 201 Податкового кодексу порядку, а тому суми ПДВ за цими накладними безпідставно включені до складу податкового кредиту за серпень 2014 року.

Суд критично оцінює вищеперелічені дії платника податків, оскільки має місце задокументоване транспортування нафтопродуктів для продажу на АЗС до моменту підписання актів приймання-передачі та одержання права власності на них, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів.

Позивач на вимогу суду не надав у повному обсязі доказів реалізації нафтопродуктів безпосередньо на автозаправних станціях. Як наслідок, часткове надання позивачем документів, на підтвердження продажу нафтопродуктів, за відсутності фактів їх надходження на автозаправні станції, не є належними доказами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд зауважує, що наявність оплати вартості нафтопродуктів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НК Партнер» згідно платіжних доручень № 74 на суму 14 411 247 грн. 59 коп., №76 на суму 2 218 947 грн. 29 коп., № 77 на суму 692 559 грн. 63 коп., № 78 на суму 5 477 435 грн. 82 коп., № 79 на суму 1 974 402 грн. 53 коп., № 80 на суму 382 969 грн. 93 коп., № 81 на суму 164 661 грн. 37 коп., які датовані 23.01.2015р., сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Більш того, позивач на вимогу суду не надав вказаних платіжних доручень з відмітками установи банку про належне проведення платежів.

Суд також враховує, що згідно відомостей, які містяться в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нафтова компанія Партнер» №26772/7/223 від 23.09.2014р. в АС «Податковий блок «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту контрагентів» встановлено, що ТОВ «Нафтова компанія Партнер» не декларувало та відповідно не сплачувало податкові зобов'язання по податкових накладних за серпень 2014 року, виписаних на продаж товарів на адресу контрагента - покупця ТОВ «Некс 2010». Згідно з даними ЄРПН встановлено, що ТОВ «Нафтова компанія Партнер» зареєстровано податкових накладних в серпні 2014 року на реалізацію палива різних марок в загальній кількості 78 830 т. на загальну суму 1 287 883 296 грн., в т.ч. ПДВ 257 576 659 грн. Згідно з АС «Податковий блок «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту контрагентів» основним постачальником товарів ТОВ «Нафтова компанія Партнер» в серпні 2014 року було ТОВ «ТМП Брок» (код ЄДРПОУ 39176367) - 99,95%. Згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року та реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ТМП БРОК», встановлено виписку ТОВ «Нафтова компанія Партнер» податкової накладної №1 від 30.08.2014 загальну суму постачання 1 544 756 716 грн., в т.ч. ПДВ 257 459 452 грн. 67 коп., проте продавцем не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказане підприємство також відсутнє за своїм місцезнаходженням. Як наслідок зроблено висновок, що податковий кредит, сформований ТОВ «Нафтова компанія Партнер» по операціях придбання у ТОВ «ТМП Брок» (код ЄДРПОУ 39176367) фактично був використаний для мінімізації податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, в тому числі і ТОВ «Некс 2010».

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Партнер» не передавало у власність позивача нафтопродукти у серпні 2014 року, а лише надало останньому бухгалтерські документи та податкові накладні, з метою формування податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 3 786 718 грн. А тому, ці документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку з податку на додану вартість.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні довела належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про незаконність формування позивачем податкового кредиту за серпень 2014 року у зв'язку з включенням до його складу суми податку на додану вартість в розмірі 3 786 718 грн., а тому відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0003572301 від 03.11.2014р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Некс 2010" до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Некс 2010" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2015р.