Постанова

від 17.06.2015 по справі 826/2997/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2015 року 08:45 № 826/2997/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення № 0001461701 від 28.01.2015 року, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» або позивач) з позовом до Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі - Макарівське відділення Ірпінської ОДПІ або відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення № 0001461701 від 28.01.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 23.03.2015 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказав про протиправність рішення Макарівського відділення Ірпінської ОДПІ від 28.01.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0001461701, оскільки період нарахування пені та штрафу (а саме: з 21.08.2013 року по 29.12.2014 року), згідно оспорюваного рішення, припадає на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що був введений ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б про банкрутство «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

У судове засідання 23.03.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

Суд у судовому засіданні 23.03.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 10.04.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвал суду від 27.02.2015 року та від 25.03.2015 року.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Філії ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - Макарівського районного дорожнього управління (ідентифікаційний код 33233986) надійшло рішення Макарівського відділення Ірпінської ОДПІ за № 0001461701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.01.2015 року, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до названого відокремленого підрозділу позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 55 351,61 грн. та нараховано пеню на загальну суму 24 893,17 грн. за період з 21.08.2013 року по 29.12.2014 року (згідно наявного в матеріалах даної справи розрахунку штрафних санкцій вказані суми штрафу і пені були нараховані відповідачем за несвоєчасну сплату філією сум єдиного внеску, самостійно визначених ним у звітах з цього внеску за звітні періоди 2013 - 2014 років, що не заперечується позивачем).

При цьому, 09.09.2011 року Господарським судом м. Києва було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 33096517). Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та, відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржників або визнання його банкрутом», зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), а також зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, - з моменту порушення у даній справі.

Наразі, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень та усних пояснень представника позивача у справі № 44/258-б введено процедуру санації боржника - ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Вважаючи рішення № 0001461701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.01.2015 року необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до визначення, закріпленого у ст. 1 названого Закону, «єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - єдиний внесок) є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно абз. 1 - 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, у силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI (у редакції Закону України від 04.07.2013 року N 406-VII), порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, у відповідності до п. 4 розд. 1 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 року № 765 (надалі - Порядок № 765) (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994), облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо (п. 11 цього Порядку).

Порядок нарахування та обліку сум платежів, нарахованих в інтегрованій картці платника визначена розділом ІІІ зазначеного Порядку.

Порядок обчислення та сплати єдиного внеску платниками такого внеску визначений положеннями ст. 9 Закону № 2464-VI. Зокрема, згідно ч. 7 і абз. 1 ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Нормами ч. 2 ст. 25 цього Закону встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки (що в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону є сумою єдиного внеску, своєчасно не нарахованої та/або не сплаченої у строки, встановлені цим Законом, обчисленої органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом), штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Нормами ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Зокрема, згідно з ч. 10 ст. 25 цього ж Закону (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення), на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Також, у силу приписів п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом доходів і зборів на платника єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (абз. 1 і 2 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 у справі № 44/258-б порушено провадження у справі щодо банкрутства ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В свою чергу, у січні 2015 року Макарівським відділенням Ірпінської ОДПІ прийнято рішення № 0001461701, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 55 351,61 грн. та нараховано пеню у розмірі 24 893,17 грн. за період з 21.08.2013 року по 29.12.2014 року, тобто, за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, термін сплати якого настав вже після дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), «мораторій на задоволення вимог кредиторів» - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналогічне за змістом визначення міститься і у новій редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (згідно Закону України від 22.12.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 19.01.2013 року), а саме: у ч. 1 ст. 19 вказаного Закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Крім того, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Одночасно, п. 11 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справа про банкрутство позивача порушена до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», правила нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних відносин не застосовуються.

Згідно положень ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Це означає, що під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, єдиного внеску, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно з загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення (аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 року № К/800/18892/14, від 21.04.2015 року № К/800/24499/14, від 24.03.2015 року № К/800/64780/13, від 12.03.2015 року № К/800/43831/13, від 23.10.2014 року № К/800/17605/14, постановах Верховного Суду України від 23.05.2006р. по справі № 21-104во05, від 07.11.2006р. по справах № 21-772во06 і № 21-772во06 та від 04.07.2011р. по справі № 21-144а11, від 02.12.2014 року № 21-543а14 ).

З огляду на вищевикладене, судом вбачається правомірність та обґрунтованість нарахування відокремленому підрозділу ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за періоди після введення мораторію, у відповідності до оскаржуваного рішення № 0001461701 від 28.01.2015 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ідентифікацій код: 33096517, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок