Постанова

від 04.06.2015 по справі 826/6833/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2015 року 16:20 № 826/6833/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво. Розвиток комунікацій» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування наказу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівництво. Розвиток комунікацій» (далі - позивач, ТОВ «Будівництво. Розвиток комунікацій») звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському району ГУ ДФС у м.Києві) № 511 від 10.04.2015 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з порушення процедури визначеної Податковим кодексом України, оскільки запит відповідача не містив підстав для надіслання такого запиту, відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, а відмова позивача від надання документів за вказаним запитом не може слугувати як підстава для видання наказу про проведення перевірки.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві проти позову заперечував, вважаючи спірний наказ відповідача законним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив.

Відповідачем, на підставі пп.20.1.2. п.20.1. ст.2, (п.1 абз.3 п.73.3 ст.73), ст.74, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, надіслано позивачу запит від 17.02.2015 № 27502/10/26-58-22-02-11 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, в якому останньому запропоновано, протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту, надати відповідні пояснення та документи на підставі яких здійснювалося відображення операцій з поставки/придбання товарів (робіт, послуг) бухгалтерському та податковому обліку по взаємовідносинам з контрагентом за договорами купівлі-продажу товарів (робіт, послуг).

Оскільки зазначений запит відповідача не містив в собі підстав для його надіслання та конкретного переліку необхідної для надання інформації та документів, визначених нормами податкового кодексу, позивач дійшов висновку про відсутність у нього обов'язку для надання відповіді на такі запити, як це передбачено нормами п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, про що повідомив відповідача листами від 26.03.2015 № 756.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем, керуючись пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, 10.04.2015 видано оскаржуваний наказ № 511 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 по задекларованим взаємовідносинам з ТОВ «ОВІОНТ» (код ЄДРПОУ 38934320) починаючи з 10.04.2015 на 3 робочі дні.

З метою виконання вищезазначеного наказу головний державний ревізор-інспектор 10.04.2015 пред'явив службове посвідчення, направлення та вручив копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 (про що свідчить підпис ОСОБА_1 у направленні та приступив до проведення перевірки).

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 22.04.2015 №1968/26-58-22-03-18/38814098 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРК» щодо документального підтвердження по задекларованим взаємовідносинах із платником ТОВ «ОВІОНТ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2014 по 30.09.2014. Вищевказаним актом зафіксовано завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 139 912 грн. та заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 125 920 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав (05.05.2015 №764) заперечення, розглянувши які податковий орган акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки залишив без змін, а заперечення без задоволення.

В подальшому, за наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення за №0002472203 та №0002462203 від 18.05.2015.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Головного управління ДФС у м.Києві.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків /підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України /.

За приписами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що відповідачем надіслано позивачу запит від 17.02.2015 № 27502/10/26-58-22-02-11 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, в якому останньому запропоновано, протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту, надати відповідні пояснення та документи на підставі яких здійснювалося відображення операцій з поставки/придбання товарів (робіт, послуг) бухгалтерському та податковому обліку по взаємовідносинам з контрагентом за договорами купівлі-продажу товарів (робіт, послуг).

Оскільки запит відповідача не відповідав вимогам Податкового кодексу України, позивач направив лист відповідачу з зазначенням недоліків та порушень, що містилися в запиті.

У зв'язку з цим, керівником ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки. Зазначене рішення оформлене наказом №511 від 10.04.2015, яке вручено директору позивача - ОСОБА_1 10.04.2015. Перевірку проведено з відома директора ОСОБА_1

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Позивачем допущено до проведення перевірки працівників податкового органу та на момент її проведення не мав сумнівів щодо законності її проведення.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірки складено акт перевірки від 22.04.2015 №1968/26-58-22-03-18/38814098, зі змісту якого суд вбачає, що перевірку закінчено.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

У пункті 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Оскільки, оскаржуваний наказ від 10.04.2015 №511 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будівництво. Розвиток комунікацій» мав разовий характер застосування, тому повністю вичерпав свою дію фактом його виконання, а відтак відсутнє порушення прав та законних інтересів позивача, що підлягають судовому захисту.

Визнання протиправним та скасування наказу відповідача, в даному випадку, не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки в разі завершення перевірки права позивача можуть порушуватись юридично значимими наслідками такої перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Будівництво. Розвиток комунікацій» щодо визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 10.04.2015 №511 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво. Розвиток комунікацій» відмовити повністю.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій