Ухвала

від 18.06.2015 по справі 823/794/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/794/15 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України , апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берестівець" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берестівець" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області (надалі - УПФУ в м. Умані та Уманському районі), звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівець» (надалі - ТОВ «Берестівець»), в якому просить стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня до березня 2015 року у сумі 12945 грн. 27 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівець» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у сумі 12945 грн. 27 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Берестівець" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України , без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Берестівець» зареєстровано як суб'єкт господарювання - юридичну особу 08.02.2000 року (ідентифікаційний код 30709445) (а.с.13) та перебуває на обліку у позивача в якості платника страхових внесків.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що у відповідача наявний борг по сплаті страхових внесків, які підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону , крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"в таких розмірах: для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, - також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно пункту 6.8 названої Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на викладені норми Законів та Інструкції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

При цьому, як вбачається з доводів апеляційної скарги, апелянт не заперечує ту обставину, що оскільки з 01 січня 2015 року фіксований сільськогосподарський податок скасований, то позиція органів пенсійного фонду, стосовно того, що усі сільськогосподарські виробники наразі є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах є правильною, однак, апелянт вважає, що органи ПФУ не врахували спеціальну норму абз. 5 п. 1 ч. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про виплату таких пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України, в зв'язку з чим, вважають такі вимоги органів ПФУ необгрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами відповідача зважаючи на таке.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону .

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону , то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII .

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 року у справі № 21-246а13.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції інстанції у справі, що розглядається, про обов'язок Підприємства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), призначені працівникам відповідача відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII , ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано належних та допустимих доказів неправомірності нарахування відповідачем суми заборгованості та пені, разом з тим, позивачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берестівець" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 19 червня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.