Ухвала

від 08.06.2015 по справі 2а-4500/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. Київ К/9991/64659/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року

у справі №2а-4500/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне підприємство «Агромир»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне підприємство «Агромир» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року №0000121800 та №0000111800, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 2 146,00 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 11 січня 2012 року по 16 січня 2012 року контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача у частині додержання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промспец Консалтінг» у вересні 2011 року та ТОВ «Промтехноопт» у період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року, про що склав акт від 18 січня 2012 року №56/18-015/34862944, яким встановив порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено валові витрати на 670 509,00 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 158 530,00 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на 134 102,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 134 102,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року №0000111800, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 158 530,00 грн. та №0000121800, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147 110,25 грн., з яких 134 102,00 грн. за основним платежем та 13 008,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Промспец Консалтінг» та ТОВ «Промтехноопт» за нікчемними правочинами.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на факті неможливості проведення перевірки господарської діяльності контрагентів позивача, а саме - ТОВ «Промтехноопт», що відображено у актах від 01 червня 2011 року №1251/23-03-05/37092055, від 01 липня 2011 року №1489/23-03-05/37092055, від 07 листопада 2011 року №220/23-03-05/37092055, від 14 грудня 2011 року №324/23-03-05/37092055, від 21 жовтня 2011 року № 111/23-02-05/37092055, а також ТОВ «Промспец Консалтинг», що відображено в акті перевірки від 13 грудня 2011 року №251/23-03-05/37093551.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Промспец Консалтінг» та ТОВ «Промтехноопт».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Промспец Консалтинг» (Продавець) укладено договір від 01 жовтня 2010 року №22 на придбання електротехнічної продукції, запірної арматури, гідравлічної продукції, сантехнічних виробів, пакувальних та пально-мастильних матеріалів, лакофарбової продукції та ін.

На виконання умов договору ТОВ «Промспец Консалтинг» були поставлені позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 103 998,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмір 17 333,00 грн.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи податковими та видатковими накладними.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року.

Транспортування вантажу за договором від 01 жовтня 2010 року № 22 здійснювалося за рахунок позивача (транспортний засіб FIAT DOBLO COMBI - АХ 2184 АТ) та підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (продавець) було укладено договір від 04 січня 2011 року №64 на придбання електротехнічної продукції, запірної арматури, гідравлічної продукції, сантехнічних виробів, пакувальних та пально-мастильних матеріалів, лакофарбової продукції та ін., за умовами якого ТОВ «Промтехноопт» були поставлені позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 700 612,03 грн.

На підтвердження реальності вчинюваної господарської операції позивачем надано податкові та видаткові накладні.

Транспортування вантажу за договором від 04 січня 2011 року №64 здійснювалося за рахунок позивача (транспортний засіб FIAT DOBLO COMBI - АХ 2184 АТ). Факт перевезення товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Так, у відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України , підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Промспец Консалтінг» та ТОВ «Промтехноопт».

Доводи податкового органу про те, що неможливість проведення перевірки господарської діяльності контрагентів позивача, свідчать про відсутність у нього права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат не заслуговують на увагу з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

2. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі №2а-4500/12/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.