Рішення

від 19.06.2015 по справі 903/360/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2015 р. Справа № 903/360/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУ- інвест"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна"

про стягнення 101 876,33 грн.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Голуб В.А., довір.№1 від 16.04.2015р.

від відповідача: Тімуш А.Ю., довір. б/н від 11.08.2014р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУ- інвест" (далі - позивач) 23.03.2015р. звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна" (далі - відповідач) про стягнення 101 876,33 грн., в тому числі: 101 213,10 грн. заборгованості по орендних платежах по договору оренди №2/11 від 10.03.2011р. та 663,23 грн. - 3% річних нарахованих в зв'язку з простроченням оплати за період з 06.10.2014р. по 20.03.2015р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2015р. №918/292/15 вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до господарського суду Волинської області, по якій господарським судом Волинської області 02.04.2015р. порушено провадження у справі №903/360/15.

22.04.2015р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява "про зміну предмету позову" (а.с.44), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 87 475,40 грн. основного боргу та 862,22 грн. - 3% річних, а також просить розірвати договір оренди від 10.03.2011р. №2/11 з посиланням на те, що відповідач на сплачує орендну плату, а тому відповідно до п.9.5 договору орендодавець має право на дострокове розірвання договору.

Як вбачається із доданого до заяви "про зміну предмету позову" уточненого розрахунку позовної суми, позивач донараховує заборгованість відповідача по орендній платі за березень 2015р. та змінусовує сплачені відповідачем після заявлення позову суми, а також збільшує суму 3% річних в зв'язку з її донарахуванням станом на 16.04.2015р.

16.06.2015р. в судовому засіданні представником позивача подано заяву "про зменшення позовних вимог", в якій зазначено, що після подання позову відповідач сплатив заборгованість за заявлений в позові період повністю та сплатив орендні платежі за наступний період.

В судовому засіданні 16.06.2015р. представник позивача підтвердив, що на момент розгляду справи відповідач по договору оренди розрахувався повністю.

Отже, в результаті наведеного вище позивач просить стягнути з відповідача 1 156,37 грн. - 3% річних, в тому числі 294,15 грн. нарахованих за період з 17.04.2015р. по 14.06.2015р. та розірвати договір оренди №2/11, укладений з відповідачем 10.03.2011р. в зв'язку з порушенням умов вказаного договору щодо строків сплати орендних платежів.

Зазначені вимоги підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні провадження у справі щодо стягнення заборгованості по орендній платі просять припинити в зв'язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі, про що долучено платіжні документи.

Проти розірвання договору оренди відповідач заперечує, так як вважає, що несвоєчасна сплата орендних платежів не може бути правовою підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала факту несвоєчасної сплати орендних платежів, в зв'язку з чим визнав право позивача на нараховані ним 3% річних на прострочені суми, при цьому не погодився із послідуючим донарахуванням позивачем у даній справі процентів за період з 17.04.2015р. по 16.06.2015р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне:

10.03.2011р. між сторонами по справі було укладено договір оренди №2/11, згідно умов якого позивач надав відповідачу згідно акту прийому-передачі від 10.03.2011. в оренду земельну ділянку площею 8010,00 м 2 , інженерні комунікації та частину цегляної огорожі з ціллю будівництва і обслуговування пересувного ростворного бетонного вузла та здійснення господарської діяльності.

Згідно пунктів 2.1 - 2.6 Договору оренди сторони погодили щорічний та щомісячний розмір орендної плати, яку відповідач зобов'язався сплачувати не пізніше 3-го робочого дня місяця наступного за місяцем оренди шляхом безготівкового перерахунку.

Судом також встановлено, що відповідач, починаючи з вересня 2014р. по лютий 2015р. не сплачував орендні платежі, що змусило позивача звернутись до суду про стягнення боргу в сумі 101 213,10 грн. в судовому порядку.

Проте, як з'ясовано в судовому засіданні на момент вирішення спору відповідач повністю сплатив заборгованість, що визнав представник позивача на підставі поданих відповідачем платіжних документів.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, враховуючи те, що на момент розгляду справи спір між сторонами щодо заборгованості відсутній, позовні вимоги в частині його стягнення підлягають припиненню.

В частині стягнення 3% річних за період прострочення з 06.10.2014р. по 16.04.2015р. представник відповідача просить суд враховувати той факт, що позивач нараховує відсотки за прострочення з 04.04.2015р., в той час як 04.04.2015р. було вихідним днем (субота), тому нарахування відсотків слід проводити з 07.04.2015р. ( наступного дня за робочим днем, яким був понеділок - 06.04.2015р.).

Представник позивача погодився з позицією представника відповідача щодо безпідставного нарахування 3% річних на прострочені платежі в загальній сумі 16,60 грн.

З огляду на викладене та в зв'язку з визнанням представником відповідача нарахованих позивачем 3% річних станом на 16.04.2015р. в сумі 851,62 грн., вказану та погоджену сторонами суму суд стягує з відповідача. При цьому суд зазначає, що правовою підставою для стягнення нарахованих позивачем на суму прострочених платежів 3-х відсотків річних є норма ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Подану позивачем 22.04.2015р. заяву "про зміну предмету позову" (а.с.44-50), в якій позивач крім стягнення основного боргу та 3% річних просить розірвати договір оренди №2/11 від 10.03.2011р. суд розцінює не як зміну предмета позову, а як заявлення додаткової вимоги (ще одного позову), що суперечить ст. 22 ГПК України, відповідно до положень якої позивач вправі до початку розгляду судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги , з якою позивач звернувся до відповідача при заявлені позову, а тому додаткову вимогу ТзОВ"БАУ- інвест" про розірвання договору оренди суд залишає без розгляду з поверненням сплаченого платіжним дорученням №76 від 17.04.2015р. судового збору в сумі 1 218грн.

Стосовно поданої 16.06.2015р. позивачем заяви від 15.06.2015р. "про зменшення позовних вимог", в якій позивач змінусовує сплачені відповідачем орендні платежі та донараховує 3% річних за період з 17.04.2015р. по 14.06.2015р., чим по своїй суті збільшує позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" зазначив, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Фактично позивач у заяві від 15.06.2015р. донараховує та просить стягнути з відповідача додатково 3% річних за наступний (після 16.04.2015р.) період, що по своїй суті є одночасною зміною предмета і підстав позову, що не допускається статтею 22 ГПК України. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом в загальному порядку.

Відповідно вимогу позивача про стягнення 3% річних за період з 17.04.2015р. по 14.06.2014р. суд залишає без розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 35, 44, 49, 80-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 792 Цивільного кодексу України,

господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУ- інвест" 851,62 грн. - 3% річних та 2 036,60грн. витрат по судовому збору.

3. В стягненні 16,60грн. - 3% річних відмовити.

4.Провадження у справі в частині стягнення основного боргу - 101 213,10 грн. припинити.

5.Заяву позивача про зміну предмета позову від 17.04.2015р. в частині розірвання договору оренди №2/11 від 10.03.2011р. залишити без розгляду та повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 218грн., сплачений платіжним дорученням №76 від 17.04.2015р.

Повний текст рішення складено

19.06.2015

Суддя В. Л. Слупко