Рішення

від 15.06.2015 по справі 907/516/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2015 Справа № 907/516/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Оллтех", м. Ужгород

ДО публічного акціонерного товариства „Закарпаттягазбуд", с. Обава Мукачівського району

ПРО стягнення суми 174165,05грн. заборгованості по оплаті за поставлену продукцію

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Мовчан О.О. - представник за довіреністю від 03.06.2015р.

від відповідача - Фільварочний В.Г. - представник за довіреністю від 10.06.2015р. №45

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Оллтех", м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Закарпаттягазбуд", с. Обава Мукачівського району про стягнення суми 174165,05грн. заборгованості по оплаті за поставлену продукцію.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2015р. порушено провадження у справі №907/516/15 та призначено справу до розгляду на 03.06.2015р.

Ухвалою суду від 03.06.2015р. розгляд справи було відкладено на 15.06.2015р.

Представник позивача на день судового засідання у відповідності до вимог статті 22 ГПК України подав суду клопотання щодо зменшення суми заявлених позовних вимог в частині нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. В решта частині щодо стягнення суми 104731,25грн. основного боргу підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем умов договорів поставки товару в частині забезпечення повноти та своєчасності проведення розрахунків по оплаті.

Представник відповідача у поданому суду письмовому поясненні зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині вимоги щодо стягнення суми основного боргу. Разом з тим, в частині нарахування позивачем пені за несвоєчасний розрахунок, інфляційних втрат та трьох відсотків річних заперечує в повному обсязі. Також зазначає про проведення сторонами узгодження щодо здійснення розрахунків у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідача.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 15.006.2015р. через канцелярію подав до суду заяву від 15.06.2015р. «Про зменшення позовних вимог», в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 104731,25грн. та судові витрати, що, по суті, виходячи зі змісту відповідних уточнень, а також положень поданої позовної заяви та конкретних обставин справи № 907/516/15, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятій господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 104731,25грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме, товариством з обмеженою відповідальністю „Оллтех", м. Ужгород та публічним акціонерним товариством „Закарпаттягазбуд", с. Обава Мукачівського району 04.07.2011р. та 04.01.2012р. було укладено договори поставки товару за №04/04 та відповідно за №04. У відповідності до умов даних договорів предметом договору виступають відносини щодо товару, який позивач зобов'язується поставити згідно попереднього замовлення відповідача і передати відповідачу на умовах, визначених договором, а відповідач зобов'язується прийняти даний товар та сплатити його вартість в порядку і на умовах, визначених договором. Згідно вимог пункту 7.1 договору прийом-передача товару відповідачу по кількості та якості здійснюється на складі позивача із складанням відповідних документів.

Позивач зазначає, що за договором поставки №04/04 від 04.07.2011р. відповідачем було отримано продукцію по видатковій накладній №РН-0000902 від 30.12.2011р., оплата за якою була проведена частково. Остання оплата згідно картки рахунку 361 відбулася 03.10.2013р. на суму 3000грн. Станом на день звернення з позовом сума боргу становить 7785,99грн.

Окрім того, за період з 29.03.2012р. по 03.04.2013р. відповідач отримав від позивача товар згідно видаткових накладних на загальну суму 109180,72грн. За отриманий товар відповідач провів частковий розрахунок, в саме в розмірі 12235,46грн.

Відтак, позивач стверджує, що на день звернення з позовом заборгованість відповідача по оплаті вартості отриманого товару складає суму 104731,40грн., які просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку позивачем доведено , а відповідачем не заперечується факт отримання відповідного товару за договорами поставки за видатковими накладними, заборгованість по оплаті за якими становить суму 104731,25грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині розподілу господарських витрат у справі № 907/516/15, суд вказує наступне.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 104731,25 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2094,63грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, п.4 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Закарпаттягазбуд" (89643, с. Обава, вул. Шевченка, 2, Мукачівського району, код ЄДРПОУ 02127331) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Оллтех" (88000, м. Ужгород, вул. Насипна, 46/1, код ЄДРПОУ 33614498) суму 104731,25грн. боргу та суму 2094,63грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми 69433,80грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі