Рішення

від 16.06.2015 по справі 909/466/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р. Справа № 909/466/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника Коломийського міжрайонного прокурора, бульвар Лесі Українки, 47, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, вул. А. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76014,

до відповідача: Гвіздецького комбінату комунальних підприємств, вул. Сагайдачного,11, смт. Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78260

про стягнення збитків спричинених самовільним водокористуванням в розмірі 151 767 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Хомин Мар'яна Василівна - прокурор відділу, (службове посвідчення № 032582 від 20.03.2015 року)

від позивача: Голубчак Наталія Вікторівна - головний спеціаліст - юрисконсульт, (доручення № 02 - 11/41 від 12.01.2015 року)

від відповідача: Михайлюк Дмитро Петрович - начальник, (паспорт серія СЕ № 101554 від 11.10.2001 року)

встановив: Заступник Коломийського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до відповідача Гвіздецького комбінату комунальних підприємств про стягнення збитків спричинених самовільним водокористуванням в розмірі 151 767 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач після закінчення дозволу на спеціальне водокористування (термін закінчився 12.02.2012 року) продовжував здійснювати забір води для надання послуг з водопостачання населення на території Гвіздецької селищної ради.

09 червня 2015 року заступник Коломийського міжрайонного прокурора подав суду заяву за вх. № 8903/15 від 09.06.15 про зміну позовних вимог, згідно якої просить стягнення збитків в розмірі 151 767 грн. 00 коп. провести шляхом стягнення з відповідача та перерахування у фонд охорони навколишнього природного середовища у Гвіздецькій селищній раді.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, однак відзиву на позов не подав. Свої заперечення мотивував тим, що ним були підготовлені необхідні документи на продовження здійснення відбору води, разом з тим про відсутність спеціального дозволу не заперечив.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши прокурора та представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

25 вересня 2013 року Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області на підставі вимоги Коломийської міжрайонної прокуратури №66-2891 вих-13 від 16.09.2013 року проведено позапланову перевірку дотримання Гвіздецьким комбінатом комунальних підприємств вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони водних ресурсів. Вказаною перевіркою виявлено порушення та встановлено, що з 12.02.2012 року дозвіл Гвіздецького ККП на спеціальне водокористування завершився і в подальшому не використовувався. За період з 12.02.2012 року по 25.09.2013 року відповідачем забір води здійснювавася без дозволу на спеціальне використання. За результатами проведення перевірки складено акт від 25.09.2013 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

27.09.2013 року листом №05-12/2582 матеріали перевірки Гвіздецького ККП направлено на адресу Коломийської міжрайонної прокуратури для вжиття заходів прокурорського реагування.

30 вересня 2013 року Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області виставлена відповідачу по справі претензія №137/13 про погашення збитків в розмірі 151 767 грн. 00 коп. завданих навколишньому природному середовищу водокористування без спеціального на те дозволу.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, а шкода неоплаченою.

26 березня 2015 року Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області листом №02-17/386 повторно звернулася до Гвіздецького ККП про сплату 151 767 грн. 00 коп.

Однак дана претензія залишилась без задоволення.

06 квітня 2015 року Державна екологічна інспекція одночасно звернулась до Коломийського міжрайонного прокурора з проханням вжити відповідних заходів..

Згідно ст.1 Водного Кодексу України (далі ВК України), водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ст.48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Статтею 44 ВК України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

В свою чергу, ст. 49 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

Згідно норм ст.50 ВК України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно норм ст.ст. 110, 111 ВК України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Нормами ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст.49 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Статтею 153 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів. Законом можуть бути визначені й інші обов'язки суб'єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Статтею 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до частини першої ст.1166 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (п. 3 ст. 22 ЦК України).

Судом встановлено, що Гвіздецький комбінат комунальних підприємств мав Дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-2274-А-Ів-ФР з терміном дії до 11.02.2012 р., після закінчення терміну дії дозволу звітував про використання вод за формою державної статистичної звітності, про що, серед іншого, зазначено в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.09.2013 року, та здійснював забір води із свердловини без дозволу на спеціальне водокористування.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, було затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика № 389), яка застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Пункт 1.2. Методики № 389 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення) закріплює, що вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів, та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без довозу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Методика № 389 (в чинній на момент вчинення порушення редакції), містить окремий розділ ІХ, яким унормовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Пункт 9.1 Методики №389 (в чинній на момент вчинення порушення редакції), закріплює формулу, за якою здійснюється відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків.

Пунктом 1.3 цієї Методики закріплено, що ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Факт забору води відповідачем по справі без дозволу на спеціальне водокористування в період з 12.02.2012 по 25.09.2013 підтверджується інформацією Гвіздецького ККП про кількість використаної води, копія якого долучена до матеріалів справи. Згідно даної довідки вбачається, що відповідач за період з 12.02.12 по 25.09.2013 року використав11,00 тис. м 3 .

Відповідно до наданого прокурором розрахунку розміру відшкодування заподіяних збитків, відповідачем заподіяно державі збитки у розмірі 151 767 грн. 00 коп.

Господарським судом встановлено, що відповідач допустив порушення правил спеціального водокористування, здійснивши таке водокористування без необхідного дозволу; розрахунок заподіяних державі збитків здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.

Державною екологічною інспекцією у Івано-Франківській області двічі направлялись на адресу відповідача претензії про погашення про добровільне відшкодування збитків за самовільне водокористування на суму 151 767 грн. 00 коп., які залишені відповідачем без відповіді та без виконання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснення спеціального водокористування без відповідного на те дозволу є протиправною дією, а шкодою, заподіяною державі, є забір води із водного об'єкту (в даному випадку з артезіанської свердловини) без відповідного на те дозволу.

Причиною шкоди є порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

За приписами ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів задоволення претензії та відшкодування шкоди, завданої ним державі внаслідок самовільного водокористування, не надав.

Матеріали спірної перевірки у визначеному чинним законодавством порядку не оспорив.

Факт використання води без спеціального дозволу не заперечив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом, суд, дійшов висновку, що вину відповідача доведено, оскільки відповідач мав знати, що спеціальне водокористування має здійснюватися лише за наявності відповідного дозволу, та відповідно повинен був передбачити, що вказані дії призведуть до порушення вимог природоохоронного законодавства.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 151 767 грн.00 коп. збитків, заподіяних самовільним забором води без дозволу на спец водокористування із артезіанської свердловини за період з 12.02.2012 року по 25.09.2013 року року, є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам і підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі-Закон), який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.15 становить 1 218 грн.

В спірному випадку позовні вимоги по даній справі являються майнового характеру, які заявлені прокурором, звільненого згідно вимог чинного законодавства (п. 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) від сплати судового збору.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України судового збору в сумі 3 035 грн. 34 коп. (2% від ціни позову).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 3, 4 закону України "Про судовий збір", ст. ст. 38, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 44, 48, 49, 50, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 153, 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до відповідача Гвіздецького комбінату комунальних підприємств про стягнення збитків спричинених самовільним водокористуванням в розмірі 151 767 грн. 00 коп. задовольнити.

Стягнути з Гвіздецького комбінату комунальних підприємств (вул. Сагайдачного,11, смт. Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, код 19400274) на користь Фонду охорони навколишнього природного середовища у Гвіздецькій селищній раді (вул. І.Франка, 55 смт. Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, р/р 33111331700216, код ЗКПО - 37904227, МФО банку - 83014, УДКС у Коломийському районі, код бюджетної класифікації платежу - 24062100 ) - 151 767 грн. 00 коп. (сто п"ятдесят одну тисячу сімсот шістдесят сім гривень) збитків спричинених самовільним водокористуванням .

Стягнути з Гвіздецького комбінату комунальних підприємств (вул. Сагайдачного,11, смт. Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, код 19400274) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 3 035 грн. 34 коп. (три тисячі тридцять п"ять гривень тридцять чотири копійки) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.15

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"