Рішення

від 16.06.2015 по справі 909/568/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р. Справа № 909/568/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс", проспект Соборності, буд. 8, кв. 132, м.Луцьк, Волинська область, 43026

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат", вул. Данила Галицького, буд.3, кв. 2, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення 118436,56 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ріпа Олександр Іванович - директор, (паспорт серія АС №930656 від 28.07.04),

від відповідача: представник не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" про стягнення 118436,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору №27/06/2014 від 27.06.14 щодо поставки товару, у зв"язку з чим просив повернути 79500,00 грн. передоплати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав клопотання про (вх.№9370/15 від 16.06.15) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 26.05.15. та реєстрі №293 на відправлення простої кореспонденції від 26.05.15.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 26.05.15 надіслана відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул.Данила Галицького, буд.3, кв. 60, м. Івано-Франківськ,76000 та відділенням зв"язку суду не повернуто.

Станом на 16.06.15 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" про стягнення 118436,56 грн. попередньої оплати.

27.06.14 між сторонами даного спору по справі укладено договір №27/06/14 купівлі-продажу.

23.09.14 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору №27/06/14 від 27.06.14 щодо порядку розрахунку за товар.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов"язується продати, а покупець прийняти та розрахуватись за транспортний засіб, що був у користуванні. Товаром згідно даного договору є напівпричіп самоскид марки Benalu, рік випуску 2002 об"ємом 65 м 3 , колір білий.

Розділом 2 договору встановлено, що загальна сума договору (загальна вартість товару) складає 264480 грн. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті Україні у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.2.3 договору та додаткової угоди №1 до даного договору, форма розрахунку за товар здійснюється в три етапи: перший етап - передоплата складає 30000,00 грн. протягом трьох днів, другий етап - отримання передоплати у розмірі 97000,00 грн. не пізніше 25.09.14 , третій етап - отримання залишкової вартості товару складає 9186,00 євро, за день до передачі товару та підписання акта приймання-передачі товару. Ціна за товар в гривнях коригується на момент оплати за міжбанківським продажним курсом валюти в Кредобанку.

Згідно п. 3.1 договору, продавець зобов"язаний поставити покупцеві товар на протязі шістдесяти робочих днів після зарахування передоплати на поточний рахунок продавця.

Покупець зобов"язаний оплатити вартість товару в розмірі 100% згідно п.2.1 цього договору до моменту передачі товару покупцю (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.4.1. договору, здача-приймання товару проводиться у присутності представників продавця та покупця шляхом підписання акта приймання -передачі.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві, відповідно до ст.664 ЦК України вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Приписами 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

На виконання умов договору та додаткової угоди позивач перерахував відповідачу 26000,00 грн., згідно платіжного доручення №2018 від 15 липня 2014 року, як плату за напівпричіп та 93500,00 грн. згідно платіжного доручення №2072 від 24 вересня 2014 року на підставі виставленого останнім рахунка №6045 від 23.09.14, копії яких долучено до матеріалів справи.

В порушення умов договору відповідач товар не поставив, проте частково повернув грошові кошти в сумі 40000,00 грн. , які перераховані позивачем в якості передоплати, що підтверджується копіями банківських виписок, долучених до матеріалів справи.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем становить 79500,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідачем доказів поставки товару на суму оплачену позивачем або повернення грошових коштів не подано.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару та неповернення суми передоплати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 79500,00 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, у разі затримки поставки товару у строк, вказаний у п.3.1. продавець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від оплаченої покупцем суми за товар, за кожний день прострочення, але не більше одного відсотка від оплаченої покупцем суми за товар.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1195,00 грн.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1326,78 грн. 3% річних та 36414,78 грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Тобто, зазначеною вище статтею передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов"язання.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Враховуючи викладене, при розгляді справи судом встановлено, що предметом даного спору є повернення суми попередньої оплати, яка не є грошовим зобов"язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 80695,00грн., з яких 79500,00 грн. - основного боргу та 1195,00 грн. - пені.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 536, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 655, 663, 664, 665, Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75 ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат" про стягнення 118436,56 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техномагнат", вул. Данила Галицького, буд.3, кв. 2, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300 (код 37824079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс", проспект Соборності, буд. 8, кв. 132, м.Луцьк, Волинська область, 43026 (код 34745445)- 79500,00 (сімдесят дев"ять тисяч п"ятсот гривень) - попередньої оплати, 1195,00 (одну тисячу сто дев"яносто п"ять гривень) - пені та 1613,90 (одну тисячу шістсот тринадцять гривень дев"яносто копійок) - судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"