Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/8115/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/8115/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індезіт Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" про стягнення 267260,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Бенько І.В. (дов. № 2015-01 від 30.03.2015);

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Індезіт Україна» заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" заборгованості за Договором №7045679/2014 від 19.12.2013 в розмірі 267260,00 грн., з якої: 216250,52 грн. - основний борг, 4830,42 грн. - 3% річних та 46179,06 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати за товар, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, що зумовило нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 порушено провадження у справі №910/8115/15-г та призначено до розгляду на 12.05.2015.

23.04.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015, в зв'язку неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено до 02.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи та у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено до 15.06.2015.

15.06.2015 представником позивача через відділ діловодства суду подано додаткові пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2015 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду 15.06.2015 не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

19.12.2013 між ТОВ «Індезіт Україна» (продавець) та ТОВ "Артель" (покупець) укладено Договір №7045679/2014, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору побутову техніку та засоби догляду за побутовою технікою (побутова хімія, аксесуари та ін.), вказані у замовленні, примірна форма якого наведена у додатку №1 до цього договору, та видаткових накладних, примірна форма якої наведена у додатку №2 до цього договору. Асортимент та загальна кількість товару зазначаються у відповідному замовленні та видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору (за умови приймання замовлення продавцем до виконання). Товари поставляються на умовах DDP (ІНКОТЕРМС-2010) на адресу: Україна, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 7; Україна, м. Київ, вул. Медова, 3 (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 2.1., 2.2. Договору ціна товарів узгоджується сторонами у замовленнях, а вартість відповідної партії фіксується в гривні та вказується у відповідному рахунку-фактурі та видатковій накладній. Загальна вартість цього договору складається із суми вартості всіх партій товарів, поставлених продавцем протягом строку дії договору та вказаних у видаткових накладних до нього.

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за товари, які поставляються за цим договором, здійснюються у гривні на підставі рахунків-фактур, направлених продавцем покупцю.

Оплата товару здійснюється одним з наступних способів (передбаченим у відповідному прийнятому продавцем замовленні щодо конкретної партії товару): шляхом передплати 100% вартості відповідної партії товару, або шляхом оплати відповідної партії товару протягом 25 календарних днів з дати рахунку-фактури (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору конкретний спосіб оплати також вказується у рахунку-фактурі на відповідну партію товару.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо день оплати припадає на вихідний або святковий день, днем оплати вважається останній робочий день перед вихідним або святковим днем.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в разі дострокового припинення цього договору чи закінчення строку його дії, положення цього договору, які регулюють фінансові відносини сторін, залишаються в силі до проведення остаточних розрахунків. При цьому продавець і покупець здійснюють остаточні взаєморозрахунки протягом 30 календарних днів з дня припинення дії цього договору (п.п. 12.1., 12.3. Договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу узгоджений товар на загальну суму 1344032,10 грн., що підтверджується рахунками №6455000358 від 25.02.2014, № 6455000638 від 26.03.2014, № 6455001284 від 26.05.2014, № 6455001658 від 24.06.2014, видатковими накладними № 4468005266 від 25.02.2014, № 4468011945, № 4468022025 від 26.05.2014, № 4468027304 від 24.06.2014, вантажними митними деклараціями № 125130000/2014/402991, № 125130000/2014/404977, № 125130000/2014/408141, № 125130000/2014/409703, CMR А № 001225, CMR А № 472703.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Актами надання послуг до додаткової угоди № 2014.1.2 до договору № 7045679/2014 від 19.12.2013 від 14.03.2014 та до додаткової угоди № 2014.2.2 до договору № 7045679/2014 від 19.12.2013 від 14.03.2014 був проведений взаємозалік зустрічних грошових вимог та в рахунок оплати товару відповідачем була зарахована сума розміром 67038,98 грн.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, станом на 31.05.2014 в рахунок оплати заборгованості відповідача були також враховані сервісні компенсації позивача розміром 3067,20 грн.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, щодо оплати поставленого товару, на підставі виставлених позивачем рахунків №6455000358 від 25.02.2014, № 6455000638 від 26.03.2014, № 6455001284 від 26.05.2014, № 6455001658 від 24.06.2014 належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 216250,52 грн., яка і заявлена до стягнення.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється одним з наступних способів (передбаченим у відповідному прийнятому продавцем замовленні щодо конкретної партії товару): шляхом передплати 100% вартості відповідної партії товару, або шляхом оплати відповідної партії товару протягом 25 календарних днів з дати рахунку-фактури.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого товару на підставі виставлених позивачем рахунків, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 216250,52 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 4830,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 46179,06 грн. за період з 11.11.2010 по 11.11.2013.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, код ЄДРПОУ 22948538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індезіт Україна» (01001, м. Київ, пров. Музейний, 4, код ЄДРПОУ 37001764) 216250 (двісті шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 52 коп. основного боргу, 4830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 42 коп. 3% річних, 46179 (сорок шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 06 коп. інфляційних втрат та 5346 (п'ять тисяч триста сорок шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 17.06.2015

Суддя О.А.Грєхова