Рішення

від 09.06.2015 по справі 911/1545/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 911/1545/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД», Одеська обл., м .Іллічівськ

до публічного акціонерного товариства «Факел», Київська обл., м. Фастів

про стягнення 1437219,28 грн.

за участю представників:

від позивача: Поліщук Д.Л. (дов. від 15.01.2015 р.); Приходько О.С. (дов. від 15.01.2015 р.);

від відповідача: Міщенко О.В. (дов. № 106/402 від 21.05.2015 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Факел» (далі - відповідач) про стягнення 1307352,63 грн., з яких 862208,00 грн. заборгованості за договором поставки № 6/04/12 від 17.12.2012 р., 270550,10 грн. інфляційних втрат та 174594,53 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 6/04/12 від 17.12.2012 р. в частині оплати вартості поставленого обладнання та виконаних монтажних робіт, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 862208,00 грн. В зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 270550,10 грн. інфляційних втрат та 174594,53 грн. 3% річних.

28.04.2015 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява від 27.04.2015 р. про збільшення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 862208,00 грн. основного боргу, 363668,57 грн. інфляційних втрат та 175870,13 грн. 3 % річних, всього 1401746,70 грн.

26.05.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що договір поставки № 6/04/12 від 17.12.2012 р. було укладено між сторонами на виконання етапу робіт з розробки системи автоматичного керування газорозподільними станціями (САК ГРС), передбачених договором про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 від 22.12.2010 р., укладеного між відповідачем та ПАТ «Укртрансгаз», що вбачається з п. 1.1. договору поставки. Отже, як зазначає відповідач, товар має відповідати характеристикам, визначеним договором № 101201225 від 22.12.2010 р., і бути готовим до приймання замовником - ПАТ «Укртрансгаз». Проте, оскільки станом на 27.12.2013 р. роботи на об'єкті ГРС - Овідіополь кінцевим замовником - ПАТ «Укртрансгаз» прийняті не були, а п. 2.3. договору поставки передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється в 5-денний термін з дати повідомлення про готовність товару до прийомки, тобто з дня підписання акта приймання-передачі відповідного етапу робіт між ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ «Факел», термін остаточного розрахунку за договором поставки, на думку відповідача, не настав.

08.06.2015 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява від 08.06.2015 р. про збільшення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 862208,00 грн. основного боргу, 503346,26 грн. інфляційних втрат та 71665,02 грн. 3 % річних, всього 1437219,28 грн.

Таким чином, господарським судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1437219,28 грн., з яких 862208,00 грн. основного боргу, 503346,26 грн. інфляційних втрат та 71665,02 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні 26.05.2015 р. було оголошено перерву до 09.06.2015 р.

Представники позивача в судових засіданнях 28.04.2015 р., 26.05.2015 р. та 09.06.2015 р. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, а в судовому засіданні 09.06.2015 р. - також з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.06.2015 р.

Представник відповідача в судових засіданнях 26.05.2015 р. та 09.06.2015 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов. При цьому, в судовому засіданні 09.06.2015 р. представником відповідача було надано суду контр-розрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД» (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Факел» (покупець) було укладено договір поставки № 6/04/12 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує товарно-матеріальні цінності САК ГРС з комплектом первинних перетворювачів (товар) в асортименті та кількостях, що зазначені в Додатку № 1. Товар постачається на умовах «під ключ», що означає монтаж САК ГРС в блок-боксах, які призначаються для постачання на ГРС «Овідіополь».

Згідно з п. 2.1. договору ціна і вартість товару, що постачається, зазначається в Додатку № 1 до договору і є договірною.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що оплата за товар, що постачається за договором, здійснюється покупцем на підставі рахунків в безготівковому порядку національною валютою України - гривнею, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника авансовим платежем в розмірі 50% загальної вартості товару.

Остаточний розрахунок в розмірі 50% здійснюється покупцем в 5-денний термін з дати повідомлення про готовність товару до прийомки (п. 2.3. договору).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору термін поставки приладів автоматики - 25.02.2013 р.; термін поставки засобів автоматизації - 27.02.2013 р.; термін виконання робіт - 30.03.2013 р.

Сторонами було підписано Додаток № 1 до договору «Перелік обладнання на поставку автоматики на ГРС «Овідіополь», в якому зазначено найменування, технічну характеристику, кількість обладнання, що поставляється, його вартість - 1463208,00 грн. та вартість робіт з монтажу обладнання в блок-боксах ГРС - 336000,00 грн., всього - 1799208,00 грн.

Крім того, сторонами підписано протокол погодження договірної ціни (Додаток № 2 до договору), відповідно до якого сторонами встановлено величину договірної ціни у сумі 1799208,00 грн.

На виконання умов договору позивачем 22.02.2013 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1463208,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 1 від 22.02.2013 р., підписаною уповноваженими представниками сторін.

Для отримання вказаного товару відповідачем було видано довіреність № 241 від 22.02.2013 р. на ім'я заступника начальника відділу постачання Умрика Олексія Антоновича.

Крім того, 22.02.2013 р. позивачем виконано передбачені договором роботи з монтажу обладнання в блок-боксах ГРС на загальну суму 336000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 22.02.2013 р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази виявлення відповідачем при прийнятті робіт недоробок і дефектів виконаних підрядних робіт та звернення відповідача до позивача з відповідними претензіями, то суд дійшов висновку, що вказані роботи були прийняті відповідачем без жодних претензій та зауважень щодо їх якості та обсягу.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача та підписаних сторонами актів звірки взаємних розрахунків, відповідач за отриманий на підставі договору № 6/04/12 від 17.12.2012 р. товар та виконані монтажні роботи розрахувався частково на загальну суму 937000,00 грн., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 862208,00 грн.

З огляду на викладене, позивачем 09.01.2015 р. та 24.03.2015 р. було направлено на адресу відповідача претензії вих. № 3 від 25.12.2014 р. та вих. № 4/03 від 24.03.2015 р. щодо погашення заборгованості, в тому числі за договором № 6/04/12 від 17.12.2012 р. у сумі 862208,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані претензії були отримані відповідачем 09.01.2015 р. та 01.04.2015 р. відповідно, проте залишені ним без відповіді та задоволення.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 6/04/12 від 17.12.2012 р. у сумі 862208,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено господарським судом, укладений між позивачем та відповідачем договір № 6/04/12 від 17.12.2012 р. містить елементи різних договорів (змішаний договір), а саме договору поставки та договору підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи викладене, до правовідносин сторін в частині поставки позивачем відповідачу передбаченого договором товару, підлягають застосуванню положення актів цивільного законодавства про договір поставки, а в частині правовідносини сторін, пов'язаних з виконанням монтажних робіт - загальні положення про договір підряду.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як вже зазначалось, сторонами в пунктах 2.2., 2.3. договору передбачено, що оплата за товар, що постачається за договором, здійснюється покупцем на підставі рахунків в безготівковому порядку національною валютою України - гривнею, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника авансовим платежем в розмірі 50% загальної вартості товару, при цьому остаточний розрахунок в розмірі 50% здійснюється покупцем в 5-денний термін з дати повідомлення про готовність товару до прийомки.

Отже, погодивши в договорі зазначений порядок розрахунків за поставлений товар та виконані монтажні роботи, сторони фактично поставили момент виникнення у відповідача зобов'язання з оплати поставленого товару та виконаних монтажних робіт в залежність від дати повідомлення позивача про готовність товару до прийомки, тобто від дати закінчення останнім виконання підрядних робіт, а саме монтажу обладнання в блок-боксах ГРС, підтвердженням чого являється підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що відповідно до умов договору № 6/04/12 від 17.12.2012 р. відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем за поставлений товар та виконані підрядні роботи в 5-денний термін з дати підписання сторонами договору акта здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Посилання ж відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що термін остаточного розрахунку за договором не настав, оскільки зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару та виконаних монтажних робіт остаточно має бути виконано в 5-денний термін з дати повідомлення про готовність товару до прийомки, тобто з дня підписання акта приймання-передачі відповідного етапу робіт між ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ «Факел», так як договір № 6/04/12 від 17.12.2012 р. було укладено між сторонами на виконання етапу робіт з розробки системи автоматичного керування газорозподільними станціями (САК ГРС) за договором № 101201225 від 22.12.2010 р., укладеним між відповідачем та ПАТ «Укртрансгаз», не приймається судом до уваги з огляду на те, що ПАТ «Укртрансгаз» не являється стороною договору № 6/04/12 від 17.12.2012 р. та замовником передбачених ним підрядних робіт, при цьому зі змісту договору також не вбачається, що він укладений з метою залучення позивача до виконання робіт за договором № 101201225 від 22.12.2010 р.

Крім того, наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача та актами звірки взаємних розрахунків підтверджується факт перерахування відповідачем після підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) грошових коштів в рахунок оплати остаточної вартості поставленого товару та виконаних монтажних робіт.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 862208,00 грн. за договором № 6/04/12 від 17.12.2012 р. не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 862208,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивач з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.06.2015 р. також просить суд стягнути з відповідача 503346,26 грн. інфляційних втрат та 71665,02 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 503346,26 грн. інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість відповідача за загальний період з травня 2013 р. по травень 2015 р.

Проте, наданий розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем не враховано, що інфляційні втрати визначаються виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, відповідно до розрахунку, здійсненого судом за період з травня 2013 р. по травень 2015 р. з урахуванням здійснених відповідачем проплат та вірної суми заборгованості у кожному місяці періоду нарахування, інфляційні втрати становлять 644925,58 грн., проте з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 503346,26 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 71665,02 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 28.02.2013 р. по 08.06.2015 р. на заборгованість відповідача з урахуванням здійснених проплат.

Відповідно до п. 1.9. постанови № 14 від 17.12.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Наданий розрахунок 3% річних є невірним, оскільки позивачем при визначенні періодів нарахування 3% річних не було враховано, що 3% рчних за день, в якому було здійснено часткове погашення суми заборгованості мають бути нараховані на заборгованість, зменшену на суму такої проплати.

При цьому, відповідно до розрахунку, здійсненого судом на прострочену заборгованість відповідача за загальний період з 28.02.2013 р. по 08.06.2015 р. з урахуванням зазначених позивачем дат початку періодів прострочення по встановлені судом вірні дати закінчення періодів прострочення та з урахуванням часткових проплат, сума 3% річних становить 75537,35 грн., проте з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 71665,02 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Факел» (08500, Київська обл., м. Фастів, Промвузол, код 04601469) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД» (68000, Одеська обл, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду, 16В, код 20980584) 862208,00 грн. (вісімсот шістдесят дві тисячі двісті вісім грн. 00 коп.) заборгованості, 503346,26 грн. (п'ятсот три тисячі триста сорок шість грн. 26 коп.) інфляційних втрат, 71665,02 грн. (сімдесят одну тисячу шістсот шістдесят п'ять грн. 02 коп.) 3% річних та 28744,39 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот сорок чотири грн. 39 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 19.06.2015 р.