Рішення

від 17.06.2015 по справі 922/2488/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р.Справа № 922/2488/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Золота нива 1", с. Забавне до Ізюмської районної державної адміністрації, м. Ізюм про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Походенко А.В. довіреність б/н від 15.06.15 р.;

відповідача - Адіханяна М.А. довіреність №01-24/1668 від 29.07.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Золота нива 1" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Ізюмської районної державної адміністрації, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.15 р., позивач просить визнати протиправною відмову відповідача в наданні в оренду позивачу нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області; кадастрові номери 6322888500:02:000:0283, 6322888500:02:000:0284, 6322888500:02:000:0285; Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області; кадастрові номери 6322881500:04:000:0407, 6322881500:04:000:0184; Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області; 6322883500:02:000:0121, 6322883500:01:000:0343, 6322883500:01:000:0344, 6322883500:01:000:0345, 6322883500:01:000:0346, 6322883500:01:000:0347, 6322883500:01:000:0348, 6322883500:01:000:0349, 6322883500:01:000:0350, 6322883500:01:000:03451, 6322883500:01:000:0352, 6322883500:01:000:0353, 6322883500:01:000:0338, 6322883500:01:000:0339, 6322883500:01:000:0340, 6322883500:01:000:0341, 6322883500:01:000:0342; Левківської сільської ради сільської ради Ізюмського району Харківської області; 6322886500:04:000:0822, 6322886500:04:000:0823, 6322886500:04:000:0824; Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області; 6322886000:01:000:0294, 6322886000:01:000:0295, 6322886000:01:000:0296, 6322886000:01:000:0304, 6322886000:01:000:0305, 6322886000:01:000:0306, 6322886000:01:000:0307, 6322886000:01:000:0308, 6322886000:01:000:0309, 6322886000:01:000:0310, 6322886000:01:000:0311, 6322886000:01:000:0312, 6322886000:01:000:0313; Комарівської сільської ради Ізюмського району Харківської області; 6322885000:02:000:0146, 6322885000:01:000:0325, 6322885000:01:000:0326, з підстав незастосування Приватним підприємством "Золота Нива 1" коефіціент до нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який передбачений п.5 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 "Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", по інших вже існуючих взаємовідносинах (діючих договорах оренди земель державної власності) між позивачем та відповідачем. Також позивач просить зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким надати в оренду відповідачу нерозподілені земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області; Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області; Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області; Левківської сільської ради сільської ради Ізюмського району Харківської області; Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області; Комарівської сільської ради Ізюмського району Харківської області; за вищевказаними кадастровими номерами земельних ділянок.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Також позивачем надане клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні та продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, та у попередньому судовому засіданні був присутній представник позивача (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання позивача про оголошення перерви у судовому засіданні на іншу дату та про продовження строку розгляду справи є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Також позивач просить вийти за межі позовних вимог у даній справі.

Присутній представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав відзив на позовну заяву за вх.№24800, який долучений судом до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що позивач звертався до відповідача щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду, на звернення позивача позивачу було відмовлено, про що йому надіслані листи. Відмовлено позивачу, оскільки з 01.01.12 р. по теперішній час не застосовує коефіцієнт 1,756 при сплати орендної плати за користування спірними земельними ділянками, що свідчить про бажання уникнути позивача від сплати платежів за користування земельними ділянками та недоотримання бюджету Ізюмського району.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженнями Ізюмської районної державної адміністрації №439 від 24 грудня 2013 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням №383 від 22 вересня 2014 року), №433 від 18 грудня 2013 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням №379 від 22 вересня 2014 року), №440 від 24 грудня 2014 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням №384 від 22 вересня 2014 року, №497 від 05 листопада 2014 року), №434 від 18 грудня 2013 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням №380 від 22 вересня 2014 року), №436 від 18 грудня 2013 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням №62 від 08 квітня 2014 року, №382 від 22 вересня 2014 року), №435 від 18 грудня 2013 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням №381 від 22 вересня 2014 року) відповідачем надані дозволи на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та місцевості) із земель нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів.

Метою дозволів на розробку технічної документації із землеустрою було оформлення позивачем права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 49 років, але до моменту отримання їх власниками правовстановлюючих документів на право власності на земельні ділянки, на наступні земельні ділянки: по Чистоводівській сільській раді Ізюмського району Харківської області: земельна ділянка №515, площа 5,2932га, земельна ділянка №516, площа 4,9227га, земельна ділянка №517, площа 5,1132га, земельна ділянка №518, площа 7,4701га; по Бригадирівській сільській раді Ізюмського району Харківської області: земельна ділянка №714, площа 6,2295 га, земельна ділянка №734, площа 5,7730га; по Іванчуківській сільській раді Ізюмського району Харківської області земельні ділянки: №179, площа 4,9196га; №895, площа 3,9093га; №898, площа 4,7415га; №903, площа 3,9093га; №904, площа 4,6772га; №905, площа 4,2028га; №905, площа 0,7336га; №912, площа 2,7746га; №912, площа 2,1713га; №925, площа 4,2193га; №925, площа 0,7274га; №996, площа 4,9102га; № 1008, площа 4,8171 га; №1009, площа 4,9128га; №1010, площа 4,9128га; №1011, площа 4,2037га; №1012, площа 4,9128га; по Левківській сільській раді Ізюмського району Харківської області земельні ділянки: №69, площа 2,2729га; №69, площа 2,0273га; №70, площа 4,3879га; по Куньєвській сільській раді Ізюмського району Харківської області земельні ділянки: №01, площа 5,8682га; №129, площа 6,9038га; №88, площа 6,0491га; №241, площа 5,8678га; №315, площа 5,8678га; №324, площа 6,9033га; №327, площа 6,8031га; №328, площа 6,5389га; №330, площа 5,8679га; №348, площа 5,2236га; №357, площа 7,0614га; №358, площа 7,3580га; №348, площа 0,6443га; по Комарівській сільській раді Ізюмського району Харківської області земельні ділянки: №69, площа 6,2095 га; №120, площа 7,2110га; №170 площа 6,1320га.

Позивачем на виконання вищевказаних розпоряджень Ізюмської районної державної адміністрації уклав із ТОВ "Землетехстандарт" договір на виготовлення технічної документації на вищевказані земельні ділянки.

Позивач звертався до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області із клопотаннями: 28 жовтня 2014 року за №442, 07 листопада 2014 року за №450, 06 листопада 2014 року за №452 щодо передачі в оренду земельниx ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів па територіях: Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Комарівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Також, позивач повторно звернувся до відповідача 12 грудня 2014 року із клопотаннями: № 479, від 12.12.2014 № 480, від 12.12.2014 № 481 із аналогічним проханням.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2014 року листом № 01-22/2701, 26 грудня 2014 року листом №01-24/3028 та 15 січня 2015 року Ізюмською районною державною адміністрацією була надана відповідь на вищезазначені клопотання про відмову в наданні в оренду нерозподілених земельних ділянок виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" районні державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням земель.

Відповідно ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. (Постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 р.)

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Враховуючи вищенаведене та те, що надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, є правом Ізюмської районної державної адміністрації, а не ії обов'язком, то у позивача не виникло порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, відповідно до цього суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи вищенаведене та те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 19.06.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний