Рішення

від 16.06.2015 по справі 924/705/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2015 р.Справа № 924/705/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом благодійного фонду "Миротворець", м. Южноукраїнськ Миколаївської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 56622,47 грн., з яких 34200,00 грн. заборгованості, 22048,74 грн. пені, 373,73 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Громовик О.В. - за довіреністю № 10 від 19.05.2015 р. (присутня в судових засіданнях 20.05.2015 р., 03.06.2015 р.)

відповідач: ОСОБА_1

Рішення приймається 16.06.2015 р., оскільки в судових засіданнях 20.05.2015 р., 03.06.2015 р. оголошувались перерви.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до відповідача з позовною заявою про стягнення 56622,47 грн., з яких 34200,00 грн. попередньої оплати за товар, 22048,74 грн. пені, 373,73 грн. 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару в строки та в розмірі, передбачені рахунком № 27867 від 18.11.2014 р. При цьому посилається на положення ст. ст. 526, 530, 549, 550, 625, 662, 691-693 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 265 ГК України.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях 20.05.2015 р. та 03.06.2015 р. позовні вимоги підтримала в повному обсязі. У письмових поясненнях від 03.06.2015 р. позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання товару відповідного асортименту, за умовами якого позивач прийняв зобов'язання зробити передплату товару в повному обсязі, а відповідач, після отримання грошей, - здійснити поставку товару згідно з рахунком № 27867 від 18.11.2014 р. Вказує, що відповідно до вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України сторонами були обумовлені усі істотні умови договору, а оскільки товар був запропонований через Інтернет, вся переписка велася також в Інтернеті, то письмовий договір не укладався, так як в даному випадку письмова форма не є обов'язковою. Повідомляє, що спочатку позивач оплатив поставку пробних зразків товару. Після передплати по виставленим рахункам, які були одержані від відповідача по електронній пошті, позивач отримав по одиниці кожного товару із запропонованого асортименту. Впевнившись в якості товару, позивач замовив відповідачу камуфляжний утеплений бушлат в кількості 100 штук на суму 27000,00 грн., штани камуфляжні утеплені (подвійний фліс) в кількості 100 штук на суму 12500,00 грн., берци шкіряні натуральне хутро арт. 35678 в кількості 100 пар на суму 45000,00 грн. згідно з рахунком № 27867 від 18.11.2014 р. Стверджує, що позивачем виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі. На рахунок відповідача на підставі рахунку № 27867 від 18.11.2014 року було перераховано 84500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 25.11.2014 року. Однак, вказує, що відповідач виконав договір частково. Були поставлені бушлати та штани КМФ в повному обсязі та 24 пари берців,76 пар берців на суму 34200,00 грн. не поставлені до теперішнього часу. Посилаючись на положення ст. ст. 526, 530, 536, 662, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України доходить висновку, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару в строки та в розмірі, передбачені рахунком № 27867 від 18.11.2014 року, внаслідок чого не передав 76 пар утеплених берців на суму 34200,00 грн., а тому необхідно стягнути її як заборгованість, яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язання з поставки товару, який був оплачений в повному обсязі. Повідомляє, що відповідачу направлялися вимоги про повернення грошей за непоставлений товар як електронною поштою, так і цінним рекомендованим листом з описом вкладення. Однак, відповідач на час звернення з цим позовом не повідомив позивача про результати розгляду претензій та не задовольнив обґрунтовані вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати. Крім того, посилається на ст. ст. 14, 549, 550, 620, 625, 629, 665, 693 ЦК України, ст. 231 ГК України. В клопотанні від 15.06.2015 р. позивач просить розглядати справу без участі свого представника у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

Відповідач проти позовних вимог заперечила. У відзиві на позовну заяву від 20.05.2015 р. зазначила, що між нею та позивачем було укладено усний договір про відшив та постачання товару, а саме: камуфляжний утеплений бушлат у кількості 100 шт. на суму 27000,00 грн., штани камуфляжні утепленні в кількості 100 шт. на суму 12500,00 грн., берци шкіряні в кількості 100 пар на суму 45000,00 грн. згідно з виставленим нею рахунком № 27867 від 18.11.2014 р. В усному договорі відповідач зобов'язалася відшити та відіслати вказані товари службою доставки вантажів «Нова пошта» протягом 1-1,5 місяці. Повідомляє, що, на прохання керівництва БФ «Миротворець», в якості координат для відправлення вантажів було зазначено відділення "Нової пошти" у місті Южноукраїнськ по бул. Шевченка, 14, особою - отримувачем було зазначено Громовик Олену Василівну, оплата за послуги доставки служби "Нова пошта" покладалася на отримувача. Вказує, що відповідно до поданих до матеріалів справи експрес-накладних через ТОВ "Нова Пошта" позивачу було направлено товар всього на суму 75500,00 грн., від 20 пар берців керівництво БФ "Миротворець" в усній розмові відмовилось, обґрунтовуючи тим, що у зимових берцах вже немає потреби. Також в усній формі відповідач та керівництво БФ "Миротворець" домовились повернути кошти або замінити іншою сезонною продукцією (весна-літо 2015 року) на суму 9000,00 грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до витягу з ЄРДЮО та ФОП станом на 19.05.2015 р. благодійний фонд "Миротворець" зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 55002, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Центральна, буд. 21 (код 39409830).

Відповідно до витягу з ЄРДЮО та ФОП станом на 19.05.2015 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 29000, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1). Як убачається з копії наданого в матеріали справи свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 10.10.2014 р., прізвище відповідача після державної реєстрації шлюбу змінено на Холмецька, у зв'язку з чим останній 17.12.2014 р. видано відповідний паспорт.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виставлено благодійному фонду "Миротворець" рахунок № 27867 від 18.11.2014 р. на оплату товару на загальну суму 84500,00 грн., з яких 27000,00 грн. за камуфляжні утеплені бушлати в кількості 100 штук за ціною 270,00 грн. за штуку, 12500,00грн. за брюки камуфляжні утеплені в кількості 100 штук за ціною 125,00 грн. за штуку, 45000,00грн. за берци шкіряні в кількості 100 штук за ціною 450,00 грн. за штуку. В рахунку зазначено, що постачальником/виконавцем та отримувачем коштів є ФОП ОСОБА_1, замовником - БФ "Миротворець".

На підставі зазначеного рахунку благодійний фонд "Миротворець" платіжним дорученням № 29 від 25.11.2014 р. перерахував відповідачеві 84500,00 грн. із призначенням платежу "за бушлати, штани КМФ та берци, згідно рахунка №27867 від 18.11.2014 р., без ПДВ".

Позивач звернувся до відповідача із листом № 4 від 26.01.2015р., в якому просив відповідача повернути 34200,00 грн. які були перераховані згідно рахунку-фактури №27867 від 18.211.2014р.за 76 пар берців. Лист отримано відповідачем 23.04.2015 р. згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, що визнається відповідачем. Однак зазначений лист залишився без відповіді та задоволення.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 34200,00грн. за частину товару, а саме: 76 пар берців, що ним не були поставлені, а також 22048,74 грн. пені, 373,73грн. 3% річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 202 ЦК встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 ЦК України).

В статті 181 ГК України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини із договору купівлі-продажу, предметом якого є камуфляжні утеплені бушлати в кількості 100 штук за ціною 270,00 грн. на суму 27000,00 грн., брюки камуфляжні утеплені в кількості 100 штук за ціною 125,00 грн. на суму 12500,00 грн., берци шкіряні в кількості 100 штук за ціною 450,00 грн. на суму 45000,00 грн., всього на загальну суму 84500,00 грн.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 ЦК України передбачено здійснення попередньої оплати товару. Зокрема, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи слідує, що на підставі виставленого відповідачем рахунку №27867 від 18.11.2014р., позивач платіжним дорученням № 29 від 25.11.2014 р. перерахував відповідачеві 84500,00 грн. із призначенням платежу "за бушлати, штани КМФ та берци, згідно рахунка №27867 від 18.11.2014 р., без ПДВ". Зазначений факт визнається сторонами.

В статті 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що позивач сплатив відповідачу 84500,00 грн. згідно з виставленим відповідачем рахунком № 27867 від 18.11.2014 р., що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 25.11.2014 р. та не заперечується сторонами.

За отримані кошти відповідач зобов'язався продати позивачу камуфляжні утеплені бушлати в кількості 100 штук за ціною 270,00 грн., брюки камуфляжні утеплені в кількості 100 штук за ціною 125,00 грн., берци шкіряні в кількості 100 штук за ціною 450,00 грн.

Однак, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 34200,00 грн. попередньої оплати за 76 пар берців, які останнім не було поставлено. Отримання решти товару позивач не заперечує.

Згідно з поясненнями відповідача, вартість 20 пар берців, що залишились непоставленими, становить 9000,00 грн. Наявність заборгованості в цій сумі перед позивачем відповідач визнає.

Посилання відповідача на накладну № 27868/3 від 12.01.2015 р. та експрес-накладні №№5900085249074, 59000085247231, 59000085618965, 59000086444507, 59000088726623, 59000089183441, 59000088725764, 59000861288753 як на доказ передання відповідачем та отримання позивачем 80 пар берців на суму 36000,00 грн. суд оцінює критично з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Однак надана відповідачем в матеріали справи накладна № 27868/3 від 12.01.2015 р. складена з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, в графі "Прийняв", за твердженням відповідача, проставлено підпис відповідача, а не позивача, тобто такий обов'язковий реквізит первинного документа як особистий підпис позивача або інші дані, що дають змогу ідентифікувати його особу при здійсненні господарської операції (приймання товару), відсутній; не зазначено чітко підставу відпуску товару ("пл. доручення"). Тому зазначена видаткова накладна не є належним та допустимим доказом на підтвердження передання відповідачем товару позивачу та його прийняття останнім.

Не є безспірними та беззаперечними доказами про відпуск відповідачем позивачу 80 пар берців і подані відповідачем експрес-накладні №№ 5900085249074, 59000085247231, 59000085618965, 59000086444507, 59000088726623, 59000089183441, 59000088725764, 59000861288753, оскільки останні не містять будь-яких даних про товар, його асортимент, кількість, вартість та не підтверджують, що відповідачем відповідно до них було відправлено позивачу саме 80 пар берців загальною вартістю 36000,00грн. Крім того, вищезазначені накладні датовані відповідно 03.12.2014р., 05.12.2014р., 10.12.2014р., 24.12.2014р., 26.12.2014р., а накладна про відпуск товару № 27868/3 - 12.01.2015р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. При цьому, керуючись ст. 34 ГПК, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (принцип належності доказів). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (принцип допустимості доказів).

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави вважати доведеним за допомогою належних та допустимих доказів факт передання позивачу товару (берців в кількості 76 пар) на суму 34200,00 грн.

Не містять матеріали справи і доказів про повернення відповідачем коштів в сумі 34200,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 34200,00 грн. належить задовольнити.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 373,73 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України згідно з поданим у позові розрахунком.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, статтею 625 ЦК України передбачена можливість стягнення 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

У п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р. зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі № 921/266/13-г/7, у якій зазначено, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення 373,73 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 22048,74 грн. пені згідно з поданим у позові розрахунком.

За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, з-поміж іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Положеннями статті 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак сторонами суду не подано доказів про вчинення ними письмового правочинну про забезпечення виконання зобов'язання пенею.

З огляду на зазначені положення законодавства, відсутність письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання пенею, в задоволенні позовних вимог про стягнення 22048,74 грн. пені потрібно відмовити.

Враховуючи вищезазначене, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме: в частині стягнення 34200,00 грн. попередньої оплати. У решті позову, а саме: в частині стягнення 373,73 грн. 3% річних та 22048,74 грн. пені потрібно відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов благодійного фонду "Миротворець", м. Южноукраїнськ Миколаївської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 56622,47 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь благодійного фонду "Миротворець", Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Центральна, буд. 21 (код 39409830) 34200,00 грн. (тридцять чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) заборгованості, 1103,51 грн. (одну тисячу сто три гривні 51 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 18.06.2015 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, бул. Цвіточний, 4, блок 3, 1-й поверх, прим. № 29; Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Центральна, буд. 21), 4 - відповідачу (29000, АДРЕСА_1)