Постанова

від 10.06.2015 по справі 910/29436/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/29436/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивач Крисін М.І. - дов. від 11.10.2013 № 1158

Корнійчук Л.М. - дов. від 09.06.2015 № 274

відповідач Дорошенко О.С. - дов. від 11.03.2015 № 225-КР-661

третя особа Горбань Н.Г. - дов. від 26.11.2014 № 05703-13243

розглянувши матеріали

апеляційної скарги ПАТ "Український науково-дослідний інститут

авіаційної технології"

на Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015

у справі № 910/29436/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом ПАТ "Український науково-дослідний інститут

авіаційної технології"

до відповідача Київської міської ради

третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації)

про припинення правовідносин, шляхом припинення

Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Київської міської ради про припинення правовідносин між ПАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" та Київською міською Радою, шляхом припинення Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004 по вул. Фрунзе, 47 у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:85:095:0011. При цьому, позивач обґрунтовував свій позов на підставі ст. 93, 95, 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 24, 25, 31 ЗУ «Про оренду землі».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 № 910/29436/14 в задоволенні позову ПАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ПАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 № 910/29436/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити позов, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 120 Земельного кодексу України.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надали суду письмовий відзив на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. Представники Київської міської Ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час судового засідання від 10.06.2015 просили колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 № 910/29436/14 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 27.04.2015 № 910/29436/14 порушено апеляційне провадження за скаргою позивача та призначено судове засідання. (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.).

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2003 між ВАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології", правонаступником якого згідно Рішення Загальних зборів від 11.09.2013, затвердженого Протоколом № 21, є ПАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" (продавець) та Дочірнім підприємством з 100 % іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська фінансово-будівельна компанія" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частини майнового комплексу (далі - Договір купівлі-продажу).

Вказаний Договір 15.08.2003 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстровано за № 4307.

Згідно посвідченої 03.10.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. заяви ВАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології", Інститут підтвердив факт отримання 18.08.2003 від Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" в особі ТОВ "Київська фінансово-будівельна компанія" грошових коштів в сумі 1 711 390,00 грн. відповідно до Договору купівлі-продажу.

За умовами Договору купівлі-продажу продавець продав, а покупець придбав 72/100 частини майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 47, у тому числі, трансформаторна підстанція (літ. Е) пл. - 122 кв.м. Загальна площа відчуженого майна - 3 945,9 кв.м.

09.07.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології", правонаступником якого згідно Рішення Загальних зборів від 11.09.2013, затвердженого Протоколом №21, є Публічне акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології", (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди).

Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - 01.07.2005 за №85-6-00212.

Згідно з умовами вказаного Договору відповідач на підставі п. 18 Рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 123/1100, в редакції п. 20 Рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 383/1817, та п. 1 Рішення Київської міської ради від 24.04.2003 № 407-1/567, за Актом приймання-передачі передає, а позивач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку для обслуговування та експлуатації трансформаторної підстанції розміром 122 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 47, кадастровий номер 8000000000:85:095:0011.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди Договір укладено на 24 роки.

На виконання умов Договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку на вул. Фрунзе, 47, площею 122 кв.м, під експлуатацію трансформаторної підстанції, що підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.07.2005.

Позивач стверджував, що протягом 2004-2005 років нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці, (трансформаторна підстанція) яка передана йому в оренду за вказаним Договором оренди земельної ділянки, вибуло з власності позивача, що, в свою чергу, перешкоджає останньому використовувати дану земельну ділянку відповідно до умов Договору оренди та є порушенням його прав.

25.11.2005 позивач звернувся до Київської міської ради з Листом №580, в якому просив надати згоду на розірвання Договору оренди земельної ділянки у зв'язку з тим, що більше не користується нерухомістю, що розташована за цією адресою та прийняти рішення про передачу вищевказаної земельної ділянки по вул. Фрунзе, 47 у Подільському районі м. Києва новому власнику будівлі.

06.06.2006 позивач повторно звернувся до відповідача та Головного управління земельних ресурсів КМДА із Заявою № 211 про прийняття рішення про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004 та припинення права користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови орендаря.

08.12.2008 позивач звернувся до Київської міської ради з Листом № 581 "Про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок", яким просив вирішити питання щодо розірвання Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004 з припиненням прав позивача на користування ними.

26.01.2009 на адресу позивача від Головного управління земельних ресурсів надійшов Лист від № 07-387/2120, яким останній повідомив, що пунктом 11.6 Договору оренди визначено, що Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем Київською міською Радою відповідного рішення. Також повідомив, що в Головному управлінні земельних ресурсів зареєстрована кадастрова справа Д-2944 про передачу іншим юридичним особам земельної ділянки для будівництва офісного центру з об'єктами соціального призначення та адміністративно-виробничих і складських будівель з подальшою їх експлуатацією та обслуговуванням на вул. Фрунзе, 47. Відтак, дія Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004 буде припинена після прийняття Київрадою відповідного рішення на момент реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач, вважаючи, що Київська міська рада безпідставно ухиляється від припинення правовідносин за Договором оренди земельної ділянки від 09.07.2004 по вул. Фрунзе 47 у м. Києві, звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав до відповідача Київської міської ради з посиланням на пп.7 п.2 ст. 16 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він на час звернення до суду не є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці в м. Київ, вул. Фрунзе, 47, оскільки трансформаторна підстанція ним була продана за Договором купівлі-продажу від 15.08.2003 - ДП з ІІ "СоюзКонтракт Інвестмент" в особі ТОВ "Київська фінансово-будівельна компанія".

Місцевим господарським судом в оскарженому Рішенні визначено, що відповідно до п. 11.3 Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004, що був укладений між Київською міською Радою та позивачем, останній припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та Орендаря; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законодавством України; ліквідації юридичної особи - орендаря. У цьому ж пункті зазначено, що Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 11.4 визначені обставини припинення Договору оренди шляхом його розірвання, зокрема: Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку встановленому законом; в односторонньому порядку, за ініціативою Орендодавця, в разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати (протягом двох місяців поспіль), здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам та невиконання Орендарем інших умов Договору.

Згідно з приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень ст. 377 Цивільного кодексу України і ст. 120 Земельного кодексу України, і так само не визначено законодавством як підстава для припинення договору оренди земельної ділянки.

З метою виконання новим власником житлового будинку (будівлі, споруди) вимог статті 377 Цивільного кодексу України, згідно якої до особи, яка набула право власності на таке нерухоме майно, має перейти право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), новий власник має вжити заходів щодо оформлення відповідних речових прав на земельну ділянку відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд першої інстанції, взявши до уваги норми чинного законодавства, встановив, що перехід права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, від позивача до іншої особи не може розцінюватися як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки цільовим призначенням земельної ділянки є віднесення, відповідно до вимог ст. 19 Земельного кодексу України, земель до тієї чи іншої категорії. В даному випадку, спірна земельна ділянка виділена за рахунок земель міської забудови (п. 18 Рішення Київради від 21.12.2000 №123/1100) і використовується для обслуговування та експлуатації трансформаторної підстанції, як це і передбачено п. 2.1 Договору.

За оцінкою колегії суддів, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов цілком вірного висновку, що позовні вимоги в даному випадку не ґрунтується на законодавстві, а тому є такими, що задоволенню не підлягають.

У доводах апеляційного оскарження ПАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології", як і у суді першої інстанції продовжував стверджувати про те, що право власності на об'єкт, а саме трансформаторну підстанцію, яка розташована на спірній земельній ділянці, перейшло до іншої особи ще 2003 року за Договором купівлі-продажу від 15.08.2003. Відтак, на думку позивача, оскільки він на момент укладення Договору оренди землі (09.07.2004) та по теперішній час не володіє будь-якими об'єктами нерухомості на спірній земельній ділянці за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 47, площею - 122 кв.м за кадастровим номером 8000000000:85:095:0011, цільовим призначенням якої є обслуговування та експлуатація трансформаторної підстанції, то він не має можливості використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та належним чином забезпечувати умови збереження стану об'єкта оренди, всупереч умовам спірного Договору оренди земельної ділянки, а тому має право відмовитися від неї.

За оцінкою Інституту, Київська міська Рада всупереч чинному законодавству зловживає своїм становищем сторони Договору оренди земельної ділянки 09.07.2004 та не вживає ніяких заходів для врегулювання спору в досудовому порядку. При цьому позивач зазначає, що він сумлінно виконує свої зобов'язання за Договором оренди в частині сплати орендних платежів за спірну земельну ділянку та, в свою чергу, не має жодної заборгованості перед бюджетом міста. Проте, позивач наголошує, що він не є користувачем трансформаторної підстанції, що знаходиться на спірній земельній ділянці з 2003, а отже, відповідно до норм чинного законодавства не повинен нести витрати по утриманню земельної ділянки за Договором оренди від 09.07.2004.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що всі доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі в основному зводяться до того, що Товариство добровільно відмовилося від права користування спірною земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка на даний час ним не використовуюється за цільовим призначенням. Такі ствердження скаржника базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися і суду першої інстанції та яким вже надана належна правова оцінка за оскарженим судовим Рішенням.

Представник Київської міської Ради, заперечуючи доводи скаржника, під час судового засідання від 10.06.2015 стверджував про те, що прийняте Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, та відповідає нормам чинного законодавства і наголошував на тому, що спірна земельна ділянка була передана в оренду Інституту за Договором МАЙЖЕ ЧЕРЕЗ РІК ПІСЛЯ ПРОДАЖУ трансформаторної підстанції, а тому позивач свідомо розумів про наслідки щодо сплати орендних платежів за земельну ділянку, на яку Договір оренди було укладено у 2004 році, тобто, при продажу трансформаторної підстанції в 2003 році у Інституту не було правоустановчого документу на користування спірною земельною ділянкою, Договір оренди на яку було укладено тільки 09.07.2004.

Представник відповідача, під час останнього судового засідання від 10.06.2015, звернув увагу колегії суддів на те, що між ПАТ "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" та Київською міською Радою вже раніше розглядався спір за Договором оренди земельної ділянки від 09.07.2004, що знаходиться по вул. Фрунзе, 47 у м. Києві за кадастровим номером 8000000000:85:095:0011, проте предметом спору у іншій пов'язаній справі №11/455 було розірвання такого Договору оренди земельної ділянки, та позов було пред'явлено на підставі ст. 652 ЦК України, в той час, як у даній справі №910/29436/14 предмет спору - припинення правовідносин за цим же Договором оренди землі, в обґрунтування якого скаржник посилається на ст. 120 ЗК України.

Колегія суддів, дослідивши судові рішення за пов'язаною справою №11/455 зазначає, що Рішенням місцевого господарського суду від 26.02.2010 №11/455, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 та Постановою Вищого Господарського суду України від 26.10.2010 було відмовлено в задоволенні позову про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004 №8000000000:85:095:0011.

При перегляді появ'язаної справи №11/455, судами було встановлено, що позовні вимоги мотивовані статтями 652 Цивільного кодексу України, статтями 141, 143, 144 Земельного кодексу України, оскільки позивач не має можливості використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, в зв'язку з відчуженням майна під обслуговування якого надавалась земля в оренду. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди виходили з того, що за статтею 652 Цивільного кодексу України за рішенням суду договір може бути розірваний у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору. Надавши оцінку обставинам, наведеним позивачем, суди дійшли висновку, що вони не є істотними, оскільки Договір купівлі -продажу (від 2003 року) частини майнового комплексу, під обслуговування якого надавалась в оренду земля, укладено раніше ніж спірний Договір оренди землі (від 2004 року).

Під час судового засідання від 10.06.2015 представник Київської міської Ради наполегливо стверджував, що з тих підстав, з яких позивач звернувся з позовом у даній справі, зокрема, посилання Інституту на ст. 120 ЗК України, судом правомірно визнано безпідставним, так як зазначена норма не встановлює автоматичного переходу права оренди на земельну ділянку новому власнику майна та звільнення останнього від оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства. Відповідач звертає увагу, що враховуючи норми чинного законодавства, в разі переходу права власності на об'єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці, не вбачається припинення правовідносин з оренди земельної ділянки. До того ж, зауважив представник відповідача, Рада, укладаючи вищезгаданий Договір оренди від 09.07.2004 на 24 роки, передбачила відповідні надходження орендної плати до міського бюджету, зокрема до 01.07.2029, таким чином припинення правовідносин за Договором оренди землі, потягне за собою нанесення збитків Київській міській раді.

Відповідач наголошує, що припинення правовідносин за Договором оренди можливе лише з моменту прийняття орендодавцем Київською міською Радою відповідного рішення, враховуючи те, що згідно чинного законодавства визначена процедура, за якою виключно рішення органу місцевого самоврядування є підставою набуття та припинення фізичними і юридичними особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній чи комунальній власності. За ствердженням представника Ради, Рішення про розірвання спірного Договору оренди на сьогоднішній день Київською міською Радою не прийнято.

З огляду на обставини, встановлені судом першої інстанції та, враховуючи пояснення сторін по даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів, враховуючи пояснення сторін по даній справі, та, розглянувши матеріали справи, встановила, що покупець об'єкту нерухомості - ДП з ІІ "СоюзКонтракт Інвестмент" в особі ТОВ "Київська фінансово-будівельна компанія", з яким позивачем було укладено Договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, зокрема 72/100 частини майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 47, площею 122 кв.м, у тому числі, трансформаторна підстанція (літ. Е) в установленому порядку не оформив своє право землекористування у зв'язку з придбанням нерухомості на спірній земельній ділянці.

За оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції правильно визначено, що діючим законодавством не передбачений автоматичний перехід земельної ділянки, наданої продавцю нерухомості, до її нового власника. Новий власник набуває лише право користування землею, яке необхідно оформити в установленому земельним законодавством порядку (ст. 120, 123, 124, 125, 126 ЗК України).

Необхідно зазначити, що аналіз змісту норм ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість цих положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю чи споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. (Наведена правова позиція викладена у Постанові ВГСУ від 04.12.2013 №910/107/2013).

В статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, НОВИЙ ВЛАСНИК МОЖЕ ВИМАГАТИ ПЕРЕОФОРМЛЕННЯ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ на своє ім'я в установленому законом порядку. При цьому автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до нового власника нерухомого майна (будівлі) чинним законодавством не передбачено.

За пунктом 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вказано, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Згідно п.2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

В свою чергу, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази відмови ради в укладенні з новим власником об'єкта нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, Договору оренди на земельну ділянку розміром 122 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 47, кадастровий номер 8000000000:85:095:0011. (ч.9 ст. 124 ЗК України) або, зокрема, докази того, що бездіяльність міськради щодо розгляду клопотань позивача, оскаржена ним до адміністративного суду.

З наведеного слідує, що доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом вимог ст. ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України є безпідставними.

Аналогічна правова позиція з приводу застосування статті 120 Земельного кодексу України та відсутності права автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до нового власника нерухомого майна без рішення відповідного органу викладена в у Постановах Вищого Господарського суду України від 26.10.2010 № 11/455, від 23.07.2014 № 916/2956/13, від 07.07.2009 № 36/211-3/232, від 04.12.2013 №910/107/2013.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 № 910/29436/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 № 910/29436/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 № 910/29436/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/29436/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв