Постанова

від 10.06.2015 по справі 910/4060/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/4060/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Хрипуна О.О.

за участю представників:

від позивача: Ясінська Г.С. - генеральний директор

від відповідача (апелянта): Асипенко Т.О. - представник за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської клінічної лікарні №1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г (суддя: С.М. Мудрий)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр"

до Київської міської клінічної лікарні № 1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Благодійна організація "Київська лікарняна каса"

про стягнення 92 200, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр" задоволено повністю, а саме присуджено до стягнення з Київської міської клінічної лікарні №1 на користь позивача 92 200,00 грн. заборгованості та судовий збір в сумі 1 844, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 92 200,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому враховуючи умови п. 3.3. договору поставки № 11 від 18.06.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г , відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр"- відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, позивач в силу п. 3.1. договору № 11 від 18.06.2014 міг здійснити поставку товару лише після 100 % оплати такого платником (третьою особою). Також, скаржник зазначив, що Київська міська клінічна лікарня №1 є медичним закладом, який фінансується з міського бюджету та є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а тому у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань, відповідач не може здійснити оплату товару.

Одночасно апелянт порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, зазначивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним із поважних причин, що пов'язано із затримкою у видачі оскаржуваного процесуального документу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г передано судді - доповідачу Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 Київській міській клінічній лікарні №1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Київ від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г. Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №1 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/4060/15-г призначено на 10.06.2015 о 11 год. 50 хв.

Представник апелянта в судовому засіданні 10.06.2015 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.06.2015 представник позивача проти доводів апеляційної скарги - заперечував, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр", як постачальником, Київською міською клінічною лікарнею №1, як отримувачем, та Благодійною організацією "Київська лікарняна каса", як платником, було укладено договір поставки № 11, за умовами якого позивач передає у власність, третя особа оплачує в якості цільової допомоги, а відповідач приймає на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації та накладній (п.1.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору поставки № 11 від 18.06.2014, отримувач зобов'язується належним чином прийняти товар, а платник оплатити його вартість згідно договору.

Згідно з п. 2.1. договору поставки № 11 від 18.06.2014, загальна сума договору протягом усього терміну його дії визначається в розмірі 99 800,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки № 11 від 18.06.2014, платник за цим договором здійснює 100% передоплату товару згідно виставленого рахунку-фактури або післяплату згідно накладної.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000009 від 18.06.2014 та № РН-0000008 від 18.06.2014, які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, позивач, на виконання умов договору поставки № 11 від 18.06.2014, передав у власність відповідача товар на загальну суму 99 800,00 грн.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, платник виконав свої зобов'язання по оплаті товару за договором поставки № 11 від 18.06.2014 лише частково, на суму 7 600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 30.07.2014 по 29.08.2014.

Згідно з п. 3.3. договору поставки № 11 від 18.06.2014, у разі невиконання платником п. 3.1. цього договору більш ніж 90 календарних днів, зобов'язання платника за п. 3.1. переходять до отримувача.

Враховуючи наведене, у зв'язку із спливом 90 календарних днів, 20.01.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію з проханням оплатити заборгованість на суму 92 200,00 грн. Відповідач отримав вказану претензію, що підтверджується відміткою на зазначеному документі, а саме: вх. № 110 від 23.01.2015.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, внаслідок чого, позивач, враховуючи умови п. 3.3. договору поставки № 11 від 18.06.2014, звернувся до суду з позовом про стягнення з апелянта заборгованості в сумі 92 200,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки наявність заборгованості у Київської міської клінічної лікарні № 1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр" в сумі 92 200,00 грн. за договором поставки № 11 від 18.06.2014 підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, а саме видатковими накладними № РН-0000009 від 18.06.2014 та № РН-0000008 від 18.06.2014 на загальну суму 99 800,00 грн., які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи умови п. 3.3. договору поставки № 11 від 18.06.2014, погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр" підлягають задоволенню повністю.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що позивач в силу п. 3.1. договору № 11 від 18.06.2014 повинен був здійснити поставку товару лише після 100 % оплати такого платником (третьою особою), колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що поставка товару без попередньої оплати є правом позивача і не створює наслідків вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Медфармцентр" конклюдентних дій, які можуть призвести до фактичної зміни умов договору щодо порядку розрахунків за вищевказаним договором, та не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13.

Щодо доводів апелянта про те, що Київська міська клінічна лікарня №1 є медичним закладом, який фінансується з міського бюджету, а тому у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань, відповідач не може здійснити оплату товару, суд апеляційної інстанції зазначає, наступне.

Приписами частини 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Крім того, відповідно до позиції, що викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічної правової позицій дотримується Верховний Суд України від 15.05.2012 у справі № 11/446 (№ 3-28гс12) та Вищий господарський суд України у постанові від 19.11.2012 у справі № 5015/166/12.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи № 910/4060/15-г не має доказів відсутності фінансування відповідача.

Таким чином, враховуючи наведене, зокрема положення п. 3.3. договору, а також те, що строк в 90 календарних днів з дня отримання відповідачем товару сплив, позовні вимоги позивача є обґрунтованим, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/4060/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4060/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

О.О. Хрипун