Рішення

від 16.06.2015 по справі 922/2309/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 червня 2015 року Справа № 922/2309/15

Провадження №23/913/14/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", м. Сватове Луганської області

до відповідача Фермерського господарства "Вдовенко", с. Лиман Старобільського району Луганської області

про стягнення 109548 грн. 44 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

в присутності представників сторін:

від позивача - Шайтура О.М., представник за довіреністю від 09.06.2015 № 30/47, Хрипливий О.В., представник за довіреністю від 10.06.2015 № 33;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 20.02.2014 № 17/27-14 в сумі 70195 грн. 00 коп., штрафу в сумі 21058 грн. 50 коп., пені в сумі 17423 грн. 75 коп. та 3% річних в сумі 871 грн. 19 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати поставленого товару відповідно до договору поставки. Крім того, позивачем нараховано 3% річних, пеня та штраф.

02.06.2015 позивачем здійснено реєстрацію змін до статуту, а саме змінено юридичну адресу підприємства з адреси: м. Луганськ. вул. Свердлова, 58, на адресу: м. Сватове Луганської області, вул. Ново-Старобільська, б. 28А, та підтвердження вказаного факту надано статут підприємства, виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-та фізичних осіб-підприємців.

Викладене приймається судом до розгляду.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Разом з тим, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 26.05.2015 № б/н, в якому він зазначає, що за ним рахується заборгованість в сумі 50930 грн. 00 коп. Разом з тим, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що порушення зобов'язання сталося внаслідок непереборної сили.

Представником позивача подано заперечення від 25.05.2015 № 30/47/7, в яких він вважає відзив відповідача необґрунтованим та безпідставним.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма "Агрохім", як постачальником, та фермерським господарством "Вдовенко", як покупцем, 20.02.2014 було укладено договір поставки № 17/27-14 (далі за текстом - договір, а.с. 14- 16).

Відповідно до п. 1.1. договору їх предметом є правовідносини, за якими постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставляти ( передавати) товар у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що предметом постачання є товар, вказаний в специфікаціях до цього договору.

Сторонами складено наступні специфікації: від 20.02.2014 № 1-НАС, від 10.04.2014 № 2-НАС(К), від 05.05.2014 № 1-ЗЗР(К) (а.с. 17,18,19).

Умовами пункту 4.2. договору встановлено, що оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу постачальника.

Специфікаціями, складеними до договору, встановлено граничний строк оплати за поставлений товар, а саме 01.11.2014.

Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 78865 грн. 00 коп., що підтверджується накладними № 28 від 19.03.2014, № 29 від 19.03.2014, № 50 від 19.03.2014, від 10.04.2014 № 53, від 05.05.2014 № 371, від 05.05.2014 № 551, доданими до матеріалів справи (а.с. 20-25).

Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію виконав частково в сумі 8670 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 21.02.2015, наданою позивачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26.05.2015 № б/н зазначає, що за ним рахується заборгованість в сумі 50930 грн. 00 коп., але доказів оплати поставленого товару на суму 27935 грн. 00 коп. суду не надав. Водночас, відповідач надав до заперечення на позовну заяву платіжне доручення від 20.02.2014 № 8, згідно із яким було здійснено часткову оплату на суму 8670 грн. 00 коп.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, як неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням вказаної події.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на загальну суму 78865 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково виконав договірні зобов'язання на суму 8670 грн. 00 коп.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань , на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Доводи відповідача про наявність заборгованості перед позивачем у сумі 50930 грн. 00 коп., а не та, яка заявлена останнім до стягнення, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано будь-яких документальних доказів.

Стосовно зміни банківських реквізитів, то позивач надав у судовому засіданні до матеріалів справи довідку АТ «Райффайзен Банк Аваль» б/н від 12.06.2015, згідно із якою станом на 12.06.2015 підприємство позивача в АТ «Райффайзен банк Аваль» має розрахунковий рахунок № 26001420126, МФО 380805, який зазначений у договорі поставки.

Юридичну адресу позивач змінив лише 02.06.2015, що підтверджується наявним у справі Статутом ТОВ «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільськогосподарського господарства «Агрохім» з відповідною відміткою про державну реєстрацію змін до установчих документів.

Отже, доводи в цій частині судом відхиляється через необґрунтованістю.

Посилання відповідача на те, що порушення зобов'язання сталося внаслідок непереборної сили, а отже звільняється від відповідальності з посиланням на ст. 617 Цивільного кодексу України, судом відхиляється з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Так, єдиним доказом настання непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України, проте відповідачем таких доказів до суду надано не було.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 70195 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано пеню в сумі 17423 грн. 75 коп. за період з 02.11.2014 по 01.04.2015 та штраф в сумі 21058 грн. 50 коп.

Згідно із п. 6.1 договору за порушення термінів постачання товару покупець має право вимагати від постачальника сплату неустойки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму поставленого товару за кожен день прострочення постачання.

Відповідно до ст. 6.3 договору за недотримання покупцем термінів доплати товару визначених специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді штрафу в розмірі 30% від загальної суми специфікації по якій допущено прострочення і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по специфікації по якій допущено прострочення за кожен день його прострочення.

Розрахунок штрафу є вірним. оскільки відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 21058 грн. 50 коп.

Перевіривши розрахунок пені, приймаючи до уваги, що облікова ставка Національного банку України змінювалася з 13.11.2014 - 14%, з 06.02.2014 - 19,5%, з 04.03.2015 - 30%, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою пені за період з 02.11.2014 по 01.04.2015 є 10402 грн. 32 коп.

Тому, позовна вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 10402 грн. 32 коп. за період з 02.11.2014 по 01.04.2015.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 02.11.2014 по 01.04.2015 в сумі 871 грн. 19 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про те, що розрахунок 3% річних є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі за вказаний період.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 70195 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 871 грн. 19 коп., пеню в сумі 10402 грн. 32 коп., штраф в сумі 21058 грн. 50 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7021 грн. 43 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 2050 грн. 54 коп.

Згідно із ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" до Фермерського господарства "Вдовенко" про стягнення 109548 грн. 44 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Вдовенко", 92720, Луганська область, Старобільський район, с. Лиман, вул. Дибко, б. 164 "А" (код 33802072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", 92600, Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, б. 28 "А" (код 21833721), борг в сумі 70195 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 871 грн. 19 коп., пеню в сумі 10402 грн. 32 коп., штраф в сумі 21058 грн. 50 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2050 грн. 54 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7021 грн. 43 коп. відмовити.

У судовому засіданні 16.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 18.06.2015.

Суддя І.П.Голенко