Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/6786/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/6786/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц"

до іноземного підприємства Підприємство з 100% іноземним капіталом "БІОС"

про стягнення 14 561,99 грн.

Представники сторін:

від позивача: Олексенко Н.В. - представник за довіреністю № б/н від 16.03.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" до іноземного підприємства Підприємство з 100% іноземним капіталом "БІОС" про стягнення 14 561,99 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.01.2014 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №ДК-0269/14 від 01.01.2014 року відповідно до умов якого ТОВ «Деміс Канц» зобов'язується поставляти, а ІПП «БІОС» зобов'язалось приймати та оплачувати поставлений товар.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 9 965,93 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату товару, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 9 586,68 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 586,68 грн., суми інфляційного збільшення в розмірі 2 395,92 грн., пені в розмірі 1 204,02 грн., 25% річних в розмірі 1 378,37 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.04.2015 року.

В судове засідання 14.04.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.04.2015 року розгляд справи відкладено на 18.05.2015 року.

В судове засідання 18.05.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 31736009 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 23.03.2015 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01010, м. Київ, вулиця І.Мазепи, будинок 26, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.02.2015 та на 23.03.2015 року є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що після подання позову відповідач частково сплатив суму боргу, а тому просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 7 483,68 грн., суми інфляційного збільшення в розмірі 2 395,92 грн., пені в розмірі 1 204,02 грн., 25% річних в розмірі 1 378,37 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" (постачальник) та іноземним підприємством Підприємство з 100% іноземним капіталом "БІОС (покупець) укладено договір №ДК-0269/14.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передатн у власність покупцеві товар, в певній кількості, вдповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформленням накладних (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.2.1 договору ціни на товар, що поставляється за даним договором, є договірними і указуються в накладних на кожну партію товару.

Загальна суму цього договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього договору (п.2.4 договору).

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін були підписані та скріплені печатками видаткові накладні на загальну суму 9 965,93 грн., а саме:

- №9100095292 від 24.02.2014 р. на суму 1 928,45 грн.;

- №91000110545 від 17.06.2014 р. на суму 1 634,69 грн.;

- №9100119041 від 18.08.2014 р. на суму 2 623,97 грн.;

- №9100119026 від 18.08.2014 р. на суму 959,90 грн.;

- №9100119027 від 18.08.2014 р. на суму 2 818,92 грн.;

Будь-яких доказів не поставки товару по вищезазначеним накладним відповідачем не надано.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.5 договору, покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу: за пакувальні матеріали і скотч протягом 14 (чотирнадцять) банківських днів, з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2015 року відповідач платіжним дорученням №143 здійснено оплату на суму 400,00 грн., з яких частково сплачено видаткову накладну №9100095292 від 24.02.2014 р. на суму 1 928,45 грн. в сумі часткової оплати в розмірі 382,25 грн.

Також, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати в розмірі 2 100,00 грн. за період з 25.02.2015 року до 19.03.2015 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №ДК-0269/14 від 01.01.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 7 483,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 204,02 грн., 25% річних в розмірі 1 378,37 грн. та індекс інфляції в розмірі 2 395,92 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2 договору, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25 відсотків річних.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 204,02 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 2 395,92 грн. та 25% річних в розмірі 1 378,37 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом враховано, що часткова оплата в сумі 2 100,00 грн. відповідачем була здійснена в процесі розгляду справи, таким чином витрати по оплату судового збору підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з іноземного підприємства Підприємство з 100% іноземним капіталом "БІОС" (01010, м. Київ, вулиця І.Мазепи, будинок 26, код ЄДРПОУ 21455006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" (01601, м. Київ, вул.. Саксаганського, будинок 77, пов. 2, код ЄДРПОУ 36295682) суму основного боргу в розмірі 7 483 (сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 68 коп., пеню в розмірі 1 204 (одна тисяча двісті чотири) грн. 02 коп. індекс інфляції в розмірі 2 395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 92 коп., 25% річних в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 37 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.05.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий