Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/11020/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа № 910/11020/15

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-ДНІПРО» допублічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:товариство з обмеженою відповідальністю «ФБМ ДНЕПР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, провизнання зобов'язань припиненими,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Галіцина М.П. (довіреність від 07.07.2015 б/н);

від відповідача - Сова Н.В. (довіреність від 01.01.2015 № 10/00-03);

третьої особи 1 - не з'явилися;

третьої особи 2 - Фурман Р.В. (довіреність від 17.12.2014 № 09-15969/14),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-ДНІПРО» звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ», в якому заявлено вимогу про визнання припиненим кредитний договір від 22.10.2013 № 6-0039/13/14-KL з усіма додатками та внесеними до нього змінами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, його грошові зобов'язання як позивальника за кредитним договором, укладеного між сторонами справи, припинилися внаслідок поєднання в ТОВ «ГОСПОДАР-ДНІПРО» боржника на підставі кредитного договору та кредитора на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного між позивачем і ТОВ «ФБМ ДНЕПР».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2015 вищевказаний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/11020/15.

Відповідач, скориставшись правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив, яким позов відхилив повністю. Відповідач зазначає, що останній перебуває на стадії ліквідації, а тому правовідносини сторін повинні регулюватися Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позовні вимоги суперечать вимогам названого закону. Також відповідач стверджує, що кредиторські вимоги третьої особи 1, які є предметом відступлення права вимоги, були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, до їх відступлення позивачеві. Також відповідач зазначив, що правила ст. 606 ЦК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, оскільки поєднання кредитора і боржника у позивачеві не відбулося.

Позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві, заперечив.

До суду надійшли письмові пояснення третьої особи 1, якими ТОВ «ФБМ ДНЕПР» підтримало позовні вимоги та просило їх задовольнити.

Також до суду надійшли письмові пояснення третьої особи 2, відповідно до яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив.

В судовому засіданні 08 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши представників сторін та учасників судового процесу, судом встановлено таке.

Між публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ», як кредитодавцем, (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-ДНІПРО», як позичальником, укладено кредитний договір від 22.10.2013 № 6-0039/13/14-KL (далі - кредитний договір), за умовами якого банк, на умовах, визначених цим договором, відкриває відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає позичальникові кредитні кошти (далі - кредит) окремими частинами, на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим договором (п. 1.2) граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитодавцеві заборгованість за кредитом, а також сплачувати проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах визначених цим договором (п. 1.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредитний ліміт становить 1 500 000,00 грн.

Термін погашення кредиту встановлено до 21 жовтня 2016 року, включно (п. 1.4 кредитного договору).

Згідно з п. 3.2.1 кредитного договору, за користування кредитом, наданим в національній валюті України - гривні, позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється в розмірі 21 % річних.

Позивач стверджує, що станом на 25 лютого 2015 року загальна сума його заборгованості перед відповідачем за кредитним договором складає 1 833 698,59 грн.

Крім того, 26 грудня 2011 року між сторонами справи укладено додатковий договір до договору банківського рахунку (далі - договір банківського рахунку від 26.12.2011), за умовами якого відповідач відкриває позивачеві поточний рахунок для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому (п. 1.1 вказаного договору).

Також судом встановлено, що 13 червня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 355 відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати ПАТ «БАНК ФОРУМ» з 13 червня 2014 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 № 49 вирішено розпочати ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із кредиторською вимогою від 24.06.2014 № 64, якою ТОВ «ГОСПОДАР-ДНІПРО» просило визнати його грошові вимоги в сумі 388 064,01 грн, які ґрунтуються на договорі банківського рахунку від 26.12.2011, та включити в реєстр кредиторів ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Відповідно до довідки від 27.02.2015 № 2781/11, ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду повідомило позивача про те, що останнього визнано кредитором банку та включно його кредиторські вимоги на суму 388 064,01 грн та віднесено до 7 черги.

Крім того судом встановлено, що 02 лютого 2015 року між ТОВ «ФБМ ДНЕПР», як первісним кредитором, та ТОВ «ГОСПОДАР-ДНІПРО», як новим кредитором, укладено угоду № ГД-КВ-31 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 угоди від 02.02.2015 № ГД-КВ-31 ТОВ «ФБМ ДНЕПР» відступило ТОВ «ГОСПОДАР-ДНІПРО» право вимоги (1 734 825,79 грн), які виникли на підставі таких договорів: додаткового договору від 26.12.2011 до договору банківського рахунку від 04.09.2003 та договору (депозитна лінія) від 22.01.2013 № 04/13/1400 (далі - договори банківського рахунку та вкладу), а позивач стає кредитором за цими договорами. Дійсність права вимоги, що передається за вказаною угодою, засвідчується такими документами: договорами банківського рахунку та вкладу, кредиторською вимогою від 24.06.2014 № 64, довідкою від 30.01.2015 № 64 (п. 4 угоди від 02.02.2015).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

При цьому, як встановлено судом, згідно з довідкою від 30.01.2015 № 1116/11 відповідач, на підставі кредиторської вимоги третьої особи 1 від 24.06.2014 № 64, визнав ТОВ «ФБМ ДНЕПР» кредитором банку та включив його вимоги в сумі 1 734 825,79 грн до 7 черги.

18 березня 2015 року третьою особою 1 повідомлено відповідача про відступлення позивачеві права вимоги на підставі угоди від 02.02.2015 (вхідний № 1269, згідно із відбитком штампу банка на вказаному повідомленні).

Однак, відповідач своїм листом від 09.04.2015 № 5291/2 повідомив третю особу 1 про відмову зміни кредитора. Відповідач свою відмову мотивував тим, що відступлення права вимоги грошових коштів за договором банківського рахунку в процесі ліквідації банківської установи є порушенням вимог ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме, черговості задоволення вимог кредиторів.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок того, що, на думку позивача, його зобов'язання за кредитним договором припинилися в силу приписів ст. 606 ЦК України та ч. 2 ст.204 Господарського кодексу України, тобто у зв'язку із поєднанням в особі позивача боржника і кредитора.

За результатами оцінки судом належних і допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом кредитного договору, банк є кредитором позичальника з майновими вимогами, які ґрунтуються на кредитному договорі, тобто про повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 та ч. 1 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Як встановлено судом вище, відповідно до кредитного договору позивач є боржником ПАТ «БАНК ФОРУМ» на суму 1 833 698,59 грн, а останній є кредитором ТОВ «ГОСПОДАР-ДНІПРО». При цьому, позивач, на підставі угоди від 02.02.2015 № ГД-КВ-31 та договору банківського рахунку від 26.12.2011, є кредитором відповідача, а останній, відповідно, боржником на загальну суму 2 122 889,80 грн (1 734 825,79 грн + 388 064,01 грн).

З наведених обставин вбачається, що між позивачем і відповідачем існують взаємні зустрічні грошові зобов'язання на підставі договорів банківського рахунку і вкладу.

З урахуванням наведених обставин, позивач, посилаючись на приписи ст. 606 ЦК України та ч. 2 ст. 204 Господарського кодексу України, вважає, що його зобов'язання як позичальника за кредитним договором припинилися внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі - у товаристві з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-ДНІПРО».

Відносно наведених доводів позивача, якими останній мотивує свій позов, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 606 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 204 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з наведених вище норм та обставин справи, суд дійшов до таких висновків, які узгоджуються із правовими позиціями господарського суду касаційної інстанції (постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2014 у справі № 921/1176/13-г/1, від 14.05.2015 у справі № 910/20158/14, від 20.05.2015 у справі № 910/21757/14).

Зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі, підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може мати місце, наприклад, при спадкуванні - у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки; при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням. В обох цих випадках зникає один із суб'єктів правовідношення, у зв'язку з чим припиняється і саме правовідношення. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Таким чином, для припинення зобов'язання на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа.

Водночас, в даному випадку існують окремі зобов'язання по договорам банківського рахунку та вкладу між позивачем і відповідачем та зобов'язання по кредитному договору від між тими ж сторонами. І поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі не відбулося, оскільки обидві сторони цього договору продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків.

Отже, неможливо застосувати до спірних відносин сторін правила, встановлені ст. 606 ЦК України та ч. 2 ст. 204 ГК України, а тому, виходячи з наведених вище обставин справи і норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ГОСПОДАР-ДНІПРО» є безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Таким чином, керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-ДНІПРО» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 червня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань