Постанова

від 16.06.2015 по справі 804/6406/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р. Справа № 804/6406/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Евро-Плюс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг,-

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Евро-Плюс», в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, відповідача, який має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 19395,38грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а також через несплату донарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань з означеного податку згідно податкового повідомлення-рішення №0000952201 від 20.06.2014р. , винесеного за результатами проведеної перевірки, у відповідача утворився податковий борг у загальному розмірі 19395,38грн. (в тому числі пеня, нарахована згідно приписів п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України). При цьому позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України на наявний борг відповідача було виставлено податкову вимогу про сплату від 13.01.2015р. №19-25, однак, станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений. Зважаючи на те, що за Приватним підприємством «Евро-Плюс» сільськогосподарська техніка та об'єкти нерухомості не зареєстровані, отже, у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення податкового боргу, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області просить суд застосувати арешт коштів та інших цінностей на рахунку цього платника податків у банках, що його обслуговують.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, при цьому у поданому адміністративному позові просив розглядати справу без його участі.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте його представник у судове засідання також не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав, правом на подання заперечень на позов не скористався.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Евро-Плюс» (код ЄДРПОУ 30192477) (далі - ПП «Евро-Плюс») зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Дніпропетровського міського управління юстиції від 14.10.1998р. №12241200000004601 та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На виконання вимог вищеозначеної норми закону відповідач подав до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області наступні декларації з податку на додану вартість:

- податкова декларація з податку на додану вартість від 22.12.2014р. №9074123657, в якій сума грошового зобов'язання з цього податку складає 5735,00грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20.01.2015р. №9078688208, в якій сума грошового зобов'язання з цього податку складає 7585,00грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2015р. №9019323074, в якій сума грошового зобов'язання з цього податку складає 1990,00грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20.03.2015р. №9045227228, якій сума грошового зобов'язання з цього податку складає 4935,00грн. (а.с.6-8; 14-22).

Таким чином, позивачем було самостійно задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20245,00грн., які є узгодженими в розумінні приписів п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України.

Крім того, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Евро-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час взаємовідносин з ПП «Полюс» (код ЄДРПОУ 32350538) за період з 01.09.2011р. по 30.04.2012р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.05.2014р. №1498/04-62-221/30192477, яким, зокрема, зафіксовано встановлені перевіркою порушення ПП «Евро-Плюс» приписів п.п.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження відповідачем податку на додану вартість у сумі 20036,00грн. та до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 328585,00грн. (а.с.25-41).

Так, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки від 29.05.2014р. №1498/04-62-221/30192477 та з урахуванням приписів п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, зокрема, було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000952201 від 20.06.2014р., яким ПП «Евро-Плюс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 30054,00грн., з яких за основним платежем - 20036,00грн. та за штрафними санкціями - 10018,00грн. Означене податкове повідомлення-рішення було надіслано ПП «Евро-Плюс» засобами поштового зв'язку та отримано уповноваженою особою відповідача 26.06.2014р., що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23).

При цьому пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки це податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалося воно є узгодженими.

Водночас відповідачем не було сплачено у повному обсязі суму донарахованих вказаним податковим повідомленням-рішенням грошових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із чим позивачем в порядку ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу відповідача була нарахована пеня.

Так, п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

З огляду на вказані приписи закону позивачем було нараховану пеню на суму наявного податкового боргу відповідача у загальному розмірі 5105,97грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу ПП «Евро-Плюс» з податку на додану вартість склала 55404,97грн.

На момент нарахування позивачем грошових зобов'язань відповідачу у останнього на особовому рахунку була наявна переплата з податку на додану вартість у розмірі 11774,59грн., отже, сума податкового боргу була зменшена на розмір цієї переплати.

Крім того, відповідачем частково було погашено суму вказаного податкового боргу, а саме: платіжне доручення від 29.12.2014р. №6028 на суму 5800,00грн.; платіжне доручення від 30.01.2015р. №6071 на суму 9000,00грн.; платіжне доручення від 02.03.2015р. №9 на суму 4500,00грн.; платіжне доручення від 30.03.2015р. №347028 на суму 4935,00грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача з податку на додану вартість складає 19395,38грн. із розрахунку: 30054,00грн. (ППР №0000952201 від 20.06.2014р.) - 11774,59грн. (переплата) - 5800,00грн. (сплата платіжним дорученням №6028 від 29.12.14р.) + 5735,00грн. (декларація №9074123657 від 22.12.2014р.) + 5105,97грн. (пеня) - 9000,00грн. (сплата платіжним дорученням №6071 від 30.01.2015р.) + 7585,00грн. (декларація №9078688208 від 20.01.2015р.) + 1990,00 (декларація №9019323074 від 20.02.2015р.) - 4500,00грн. (сплата платіжним дорученням №9 від 02.03.2015р.) - 4935,00 (сплата платіжним дорученням №347028 від 30.03.2015р.) + 4935,00грн. (декларація №9045227228 від 20.03.2015р.)

Враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідача є узгодженою та не сплаченою у встановлений законодавством строк, як наслідок ця сума є податковим боргом у розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1 cт.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була виставлена податкова вимога форми «Ю» №19-25 від 13.01.2015р. про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу у сумі 22598,53грн., яка була надіслана ПП «Евро-Плюс» рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана уповноваженою особою відповідача 22.01.2015р. (а.с.53).

Оскільки після надіслання відповідачеві податкової вимоги форми «Ю» №19-25 від 13.01.2015р. податковий борг останнього в повному обсязі погашено не було, нова податкова вимога позивачем не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду податковий борг непогашений і не списаний.

Судом встановлено, що у позовній заяві, що розглядається, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вимоги щодо стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих цього платника податків, а також про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не заявляються.

Вимоги у цій справі стосуються лише накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача, що знаходять в банку, та заявлені контролюючим органом відповідно до права контролюючого органу, передбаченого п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, оскільки, згідно відомостей, оскільки, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.02.2015р. №33697278 та відповіді Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно та сільськогосподарська техніка, ніяких угод, пов'язаних з придбанням або відчуженням рухомого і нерухомого майна, підприємство не укладало (а.с.42-43).

При цьому у ПП «Евро-Плюс» є відкриті розрахункові рахунки у банках, що посвідчується доказами наявними в матеріалах справи (а.с.44).

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 94.4 . ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п.п. 94.6.2 п. 94.6 . ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом у розумінні п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України .

Крім того, п.п.10.1-10.3, 10.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р . визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Разом з тим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України . Означені види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Так, приписи статті 94 Податкового кодексу України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, при чому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

При цьому, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу , також визначені п.п. 20.1.33пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , а саме означена норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України , серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

З огляду на викладене приписи п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є обов'язковими до виконання, зміст є самостійним, чітким і зрозумілим. Крім того, норми п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому за умови відсутності майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Зважаючи на наведене, а також з урахуванням доведеності наявності у відповідача непогашеного податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню в частині щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках та належать ПП «Евро-Плюс», саме у межах суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість у розмірі 19395,38грн., а не взагалі як просив позивач.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Евро-Плюс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг - задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках та належать Приватному підприємству «Евро-Плюс» (код ЄДРПОУ 30192477, вул. Корнійчука, буд.4, кв.94, м. Дніпропетровськ, 49033), у межах суми податкового боргу цього платника податків з податку на додану вартість у загальному розмірі 19395,38грн. (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень тридцять вісім копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова