Постанова

від 09.06.2015 по справі 808/1382/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року /11:00/Справа № 808/1382/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Техно-Люкс"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування вимоги про сплату боргу від 05.02.2015 за № Ю 1009 25 ,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2015 до Запорізького окружного адміністративного суд надійшла позовна заява Приватного підприємства "Техно-Люкс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу від 05.02.2015 за № Ю 1009 25. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.02.2015 року позивачем була отримана вимога від 05.02.2015 р. № Ю 1009 25 про сплату боргу у розмірі 1527 гр. 12 коп., який виник після подання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування до органів доходів і сборів. З даною вимогою позивач не погоджується і зазначає, що ним було сплачено 1527 гр. 12 коп. єдиного соціального внеску за 10,11,12 місяці 2014 року, що складається з сум: ЄСВ 36,8%-1391,04 грн. та ЄСВ 3,6 % - 136,08 грн., та підтверджується платіжним дорученням № 1075 від 13.10.2014 року. Платіж було здійснено через ПАТ «Банк Камбіо», але платіжне доручення позивача залишилось без задоволення.

Листом від 21.10.2014 р. позивач звернувся до банку з вимогою виконати зобов»язання по платіжному дорученню від 13.10.2014 року, але дана вимога залишилася без задоволення. Тому позивач вважає, що його вина у нездійсненні цього платежу банком відсутня і просить суд скасувати вимогу відповідача від 05.02.2015 року № Ю 1009 25.

У судове засідання 09.06.2015 сторони не з'явилися, а тому відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Представник позивача направив заяву про розгляд справи за його відсутності, в якому просить суд розглянути справу без його участі. На позовних вимогах наполягає та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте раніше надсилав письмові заперечення в яких зазначив, що позивачем 11.02.2015р. була отримана податкова вимога від 05.02.2015р. № Ю 1009 25, якою на позивача покладено обов'язок сплатити податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 1 527,12 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла внаслідок поданих до податкової звітних декларацій платника єдиного внеску - юридичної особи. Вимога від 05.02.2015. № Ю 1009 25 не включає в себе пеню, штрафні санкції та іншу відповідальність, від якої позивача можливо звільнити на підставі п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України. У зв'язку із вище зазначеним у ДПІ були всі правові підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги. А тому, ДПІ вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

З матеріалів справи вбачається наступне.

11.02.2015 року Приватним підприємством «Техно-Люкс» була отримана вимога від 05.02.2015р. № Ю 1009 25 про сплату боргу у розмірі 1527,12 грн., який виник після подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

Позивач сплатив 1527,12 грн., єдиного соціального внеску за 10, 11, 12 місяці 2014 року, що складається з сум: ЄСВ 36,8 % - 1391,04 грн., та ССВ 3,6 % - 136,08 грн., та підтверджується платіжним дорученням № 1075 від 13.10.201 р.

Платіж у розмірі 1527,12 грн., сплачувався через ПАТ «Банк Камбіо», в якому у підприємства позивача був відкритий розрахунковий рахунок №26001600100001. Повідомленням про невиконання розрахункового документу від 13.10.2014р. за № 1075 ПАТ «Банк Камбіо» і підтвердив факт несвоєчасного перерахування податків та обов'язкових зборів до бюджету.

Листом вих. № 21/10-1 від 21.10.2014р. ПП «Техно-Люкс» звернулось до «Банку Камбіо» з вимогою виконати зобов'язання по платіжним дорученням, в тому числі по платіжному дорученню № 1075 від 13.10.2014р., проте дана вимога залишилась без задоволення.

05.02.2015 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області виставлено позивачу податкову вимогу № Ю 1009 25 про стягнення 1 527, 12 грн. податкового боргу.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні "№ 2346 (далі - Закон України № 2346) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 2346 ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України № 2346 закріплено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих. № 21/10-1 від 21.10.2014 ПП «Техно-Люкс» звернулось до "Банку Камбіо" з вимогою виконати зобов'язання по платіжним дорученням, але дана вимога залишилась без задоволення.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога, за приписами п. п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг, згідно з п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами п.129.6 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, передбачено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Отже, за порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " № 2346, з вини банку (крім випадків, передбачених п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу) такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, установлених ст. 126 Податкового кодексу, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Також законодавством закріплено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку

Згідно п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом встановлено, що платіжні доручення по сплаті зобов'язання з ЄСВ були своєчасно подані позивачем банку для перерахування грошей до бюджету, але з вини банку зазначені платіжні доручення не були виконані вчасно.

Вищенаведене вказує на невідповідність дій контролюючого органу приписам чинного податкового законодавства України та невмотивованість і надуманість обставин, які слугували підставою для визначення позивачу податкового боргу та прийняття оскаржуваної вимоги.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою ст. 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для задоволення позову.

Отже, приймаючи до уваги відсутність у позивача узгодженої податкової заборгованості, формування відповідачем та направлення ним підприємству податкової вимоги від 05.02.2015 № Ю 1009 25 суперечить вимогам Податкового кодексу України, а сама ця вимога, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 05.02.2015 № Ю 1009 25.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техно-Люкс" (код ЄДРПОУ 31914711) суму судового збору у розмірі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко