Постанова

від 19.06.2015 по справі 813/2705/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2015 року № 813/2705/15

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд:

у складі судді Тертичного В.Г.

розглянувши у м.Львові у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд» про стягнення заборгованості в розмірі 6325,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

27 травня 2015 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд», в якій просить стягнути з відповідача на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість в розмірі 6325,00 грн. (основний борг - 6250,00 грн. та пеня 75,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому чинним законодавством порядку. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, згідно зі ст.19 вищевказаного Закону, відповідачем не виконаний, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд» зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню. Оскільки станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість в розмірі 6325,00 грн. не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Ухвалою від 28 травня 2015 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали та копій документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України від відповідача повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а отже, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Оскільки судом належним чином виконано свій обов'язок щодо повідомлення відповідача, тому суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для розгляду справи в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до положень ч.4 ст. 183-2, п.2 ч.5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суддя даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб.

Статтею 43 Конституції України встановлено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 року №2961-IV, згідно якої робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із ч.3 ст.18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Крім того, згідно до ч.5 ст.19 згаданого Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частинами 4, 5 цієї ж статті встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.8 ст.19 Закону № 875-XII, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Згідно поданого представником позивача Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, складеного керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд», середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2014 році становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році для відповідача становив - 1 особа. Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд» не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

З урахуванням наведеного, відділенням Фонду застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за 2014 рік у товаристві, а саме - 12500,00 грн.

Оскільки, останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2015 року, то сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2015 по 27.04.2015 року (12 днів) складає 75,00 грн.

Частинами 9, 10 ст.20 Закону № 875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач допустив заборгованість перед Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на загальну суму 6325,00 грн. (у т.ч. адміністративно-господарські санкції 6250,00 грн. та пеня 75,00 грн.), що підлягає стягненню з такого в користь позивача.

Враховуючи норми вищезазначеного законодавства та аналізуючи докази, долучені позивачем до матеріалів справи, з урахуванням того, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що належить задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи те, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд» (адреса: 79044, м.Львів, вул.Кн.Ольги, 5-В, кім.301, код ЄДРПОУ 35327189) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за 2014 рік в розмірі 6325 (шість тисяч триста двадцять п'ять) грн. 00 коп.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд» виконати постанову негайно.

4. Судовий збір зі сторін стягувати не слід.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Тертичний В.Г.