Рішення

від 09.06.2015 по справі 761/26250/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА [1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Круглику В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Стройполіс» про стягнення страхового відшкодування.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року позивачі звернулися в суд із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Стройполіс», в якому просили стягнути з відповідача на їх користь суму страхового відшкодування у розмірі 34 916, 30 грн. кожному.

В обґрунтування заявлених вимог посилались на те, що 14 лютого 2012 року між ними та відповідачем укладено договір добровільного страхування медичних витрат № 710278 строком дії до 29 грудня 2012 року.

Під час дії договору позивачі перебували у подорожі в США , де з ними стався страховий випадок, а саме - дорожньо-транспортна пригода.

Вини в діях водія та пасажирів автомобіля, в якому перебували позивачі, не встановлено.

Після вказаної пригоди позивачів було доставлено в Центр реабілітації та оздоровлення м. Майамі, де їм надали невідкладну медичну допомогу. Згідно рахунків за надані послуги кожному з позивачів надано послуги на суму 4370,00 доларів CШA. Зазначені суми сплачено позивачами самостійно та в повному обсязі.

Позивачі повідомили страхову компанію про подію за допомогою послуг телефонного зв'язку 27 лютого 2012 року та 28 лютого 2012 року , а після повернення в Україну, 01 березня 2012 року, звернулись до відповідача із заявами про відшкодування понесеної шкоди.

Страхова компанія взяті на себе зобов'язання не виконала.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року в задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу позивачів задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 14 лютого 2012р. між ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, та ПрАС «СК Стройполіс» було укладено договір добровільного страхування медичних послуг строком дії з 15 лютого 2012р. по 29 лютого 2012р., територія дії - весь світ, крім України.

Встановлено, що 27 лютого 2012р. близько 11 год. 35хв. за місцевим часом із позивачами, які перебували у Сполучених Штатах Америки, у м. Майамі, штат Флорида, стався страховий випадок, а саме: дорожньо-транспортна пригода, під час якої позивачам завдано легкі тілесні ушкодження.

Після повернення в Україну, 01 березня 2012р. позивачі звернулися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, проте отримали відмову у виплаті з причин невиконання умов договору щодо повідомлення страховика про страховий випадок та неузгодження обсягу витрат на медичне обслуговування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підстав його недоведеності.

Проте, з такими висновками суду погодитися неможливо.

Відповідно до вимог ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона /страховик/зобов'язана у разі настання певної події /страхового випадку/ виплатити другій стороні грошову виплату /страхувальникові/ або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму /страхову виплату/, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст.979 ЦК України, ст.16 Закону України «Про страхування» роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику або іншій особі, визначеній й договорі, грошову суму /страхову виплату/, а страхувальник зобов'язується сплачувати обов'язкові платежі та виконувати інші умови договору.

Тобто, зі змісту цих норм вбачається, що якщо виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови є підставою для відмови лише у тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкоджало страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Суд першої інстанції також залишив поза увагою, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме із страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Встановлено, що на виконання умов договору позивачі внесли страхові платежі, а відповідач, за умовами договору страхування, взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування, в межах ліміту, встановленого договором - 30000 євро на кожну особу /а.с.6/.

Відповідно до п.7.2.8 договору позивачі зобов'язалися після настання страхового випадку, негайно, але не пізніше 48 годин /за винятком вихідних та святкових днів/ повідомити про це страховика, способом, що дозволяє об'єктивно зафіксувати факт повідомлення.

Згідно з п.9.1 договору у разі настання події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, страхувальник /застрахована особа/ зобов'язаний без затримки, але у будь-якому разі не пізніше 48 годин / за винятком вихідних і святкових днів/ повідомити про це страховика або асистента, який забезпечує цілодобовий телефонний зв'язок.

Встановлено, що асистантом страхової компанії визначена компанія « FFM pro medico FmbH & CoKG», яка приймає на себе зобов'язання від імені, за рахунок та в інтересах страховика виконувати частину його страхової діяльності, а саме: виконувати роботи, пов'язані із врегулюванням страхових випадків /асистентські послуги/ та здійснення страхових виплат, пов'язаних із здійсненням медичних і різного роду послуг, передбачених договорами страхування, за рахунок страховика на території країн німецькомовного інформаційного простору /Німеччина, Австрія, Швейцарія/ та інших країн ЄС, в той час як вони перебували в США, й не мав реальної та об'єктивної можливості надати допомогу позивачам, які отримали тілесні ушкодження на території США.

Суд у своїх висновках припустився суперечливих висновків, оскільки визнав недоведеним факт повідомлення позивачами асистанта - компанію « FFM promedico FmbH& CoKG» про нещасний випадок, який стався з ними на території США, проте одночасно визнав такими, що заслуговують на увагу, доводи позивачів щодо передачі страховиком доручення асистанту, який не мав права діяти на території виникнення страхового випадку.

Окрім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав оцінки доводам позивачів у тій частині, що вони були умисно поставлені відповідачем у такі умови, які в будь-якому випадку унеможливлювали вчасне повідомлення страховика про страховий випадок та виконання інших умов договору, які пов'язані з діяльністю компанії « FFM pro medicoFmbH & CoKG» лише на території країн німецькомовного інформаційного простору /Німеччина, Австрія, Швейцарія/ та інших країн ЄС, до яких США не належить.

Зазначені обставини дають підстави для висновків про поважність причин неможливості належного повідомлення страховика про настання страхового випадку в межах 48год.

Відповідно до матеріалів звіту дорожньо - транспортної пригоди № 82878972, складеної офіцером поліції відділення патруля траси Флориди ОСОБА_9 27 лютого 2012р. об 11:28 , автомобіль фірми «Додж» на швидкості 30 миль на год /приблизно 60 км./ год. вдарив у задню частину автомобіля фірми «Мерседес» , у якому на місцях пасажирів знаходилися позивачі, та який їхав зі швидкістю 25 миль на год. /приблизно 45 км на год./ /а.с.27-28/

У звіті міститься посилання про відсутність у позивачів ушкоджень та їх відмову від медичної допомоги.

Разом з тим, з його змісту убачається, що працівник поліції заповнив бланк, у якому йдеться про важкість травм та ушкоджень, в той час як згідно матеріалів справи, відкритих травм або ран, які б загрожували життю і потребували негайного медичного втручання, позивачі не мали.

Окрім цього, даючи пояснення, позивачі вказували на відмову від виклику медичної допомоги з причин наявності у них договору страхування й намагання зв'язатися з асистантом з метою узгодження медичного закладу для проведення огляду та терапії.

Відповідно до п. 7.2.4 договору страхування страхувальник зобов 'язаний узгоджувати дії і виконувати всі розпорядження асистанта або представника страховика та лікаря того закладу, де надається медична допомога, а згідно п.9. договору страхувальник повинен узгодити з асистантом чи страховиком подальші дії та уточнити перелік документів, необхідних для отримання страхового відшкодування.

Про бажання позивачів виконати умови договору свідчать долучені до справи в суді апеляційної інстанції письмові докази: дані під присягою пояснення повнолітнього громадянина США ОСОБА_5, який засвідчив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були учасниками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася у США 27 лютого 2012р., й відразу після події з його мобільного телефону вони намагалися зв'язатися з страховою компанією, проте на дзвінок ніхто не відповідав. Згодом, у лікувальному закладі, ОСОБА_2 змогла зв'язатися з головним офісом компанії і їй було рекомендовано звернутися до пана ОСОБА_10 в Німеччині, після зв'язку з яким останній запевнив про відшкодування всіх понесених ними витрат. Дана інформація відома йому, оскільки телефонні розмови велися у його присутності та з його телефону /а.с.37, 38 т.2/.

Із долучених до справи медичних документів /розгорнутої історії хвороби позивачів/ убачається, що позивачі внаслідок пригоди отримали травми різного ступеня важкості й рекомендації щодо лікування, які відображені у історії хвороби, для кожного з потерпілих є різними /а.с.128-165 т.1/.

Матеріали справи свідчать, що після отримання первинної медичної допомоги 28 лютого 2012р. позивачі були виписані з медичного закладу й після повернення в Україну продовжили лікування /а.с.48-57 т.2/.

Твердження представника відповідача про те, що обраний позивачами медичний заклад є закладом для лікування алко- та наркозалежних; що лікар ОСОБА_6, який надавав медичну допомогу позивачам, не має медичної освіти та не є кваліфікованим спеціалістом; що лікувальні маніпуляції були обрані позивачами на власний розсуд, носять голослівних характер й нічим не підтверджені.

Навпаки, долучені до справи докази свідчать про те, що згаданий лікар має ліцензію на здійснення медичної діяльності й саме відповідно до його рекомендацій проводилося лікування позивачів /а.с.128,-165, 170-174 т.1/.

На підтвердження обставин події, яка мала місце з позивачами на території США під час дії договору страхування й кваліфікується страховим випадком, позивачами долучено матеріали, складені працівником поліції, медичні документи, а також докази сплати кожним із них за надане медичне лікування по 4370 дол. США /а.с.29-34, 128-165 т.1/.

Згідно п. 7.3.1,7.3.2 договору страхування страховик має право перевіряти надану страхувальником інформацію й у разі необхідності робити запити про відомості, пов'язані з страховим випадком до медичних установ, правоохоронних органів та інших організацій, які мають інформацію про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку /а.с.60,61 т.1/.

Колегія суддів враховує, що надані позивачами документи, якими підтверджено факт дорожньо-транспортної пригоди за їх участі, та отримані ними у зв'язку з цим тілесні ушкодження, відповідачем не спростовано.

Доводи відповідача щодо невідповідності наданих позивачами документів вимогам державного стандарту та Гаазької конвенції 1961р. не заслуговують на увагу, оскільки вимоги щодо підпису на документах та засвідчення його печаткою передбачені національним законодавством й не можуть бути застосовані на території США, де діє власне національне законодавство та правила оформлення документів.

Щодо необхідності наявності штампа Апостиль, то долучені документи не містять тих обов'язкових ознак, які б могли підлягати апостилюванню.

До того ж, за змістом п.п. 7.3.1, 7.3.2 договору страхування, страховик не позбавлений був можливості вчинити дії по перевірці отриманої інформації.

Ухвалюючи рішення, районний суд належним чином не врахував зазначене, конкретні обставини справи, те, що позивачі є споживачами страхових послуг, проте фактично були поставлені відповідачем у такі умови, що унеможливлювали вчасне належне повідомлення страховика про страховий випадок та виконання інших умов договору.

За таких обставин, рішення районного суду, як постановлене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Встановлено, що за отримані медичні послуги в період дії договору страхування позивачами було сплачено по 4370 дол. США й з урахуванням курсу долара США до національної валюти у співвідношенні:1дол.США = 7,99грн., просили стягнути на користь кожного з них по 34 916грн.

Матеріалами справи у їх сукупності доведено, що позивачі з поважних причин не змогли повідомили страховика про подію, яка мала місце як страховий випадок, протягом двох діб, а також узгодити обсяг витрат на медичне лікування та їх вартість.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав до застосування положень п. 6.1.2 договору страхування щодо обмеження страхового відшкодування сумою 100 євро й приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України з ПрАТ «Страхове товариство «Стройполіс» в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 1571грн.10коп. / 1047,48+523,7= 1571,1/.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Стройполіс» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 5-б, оф. 2; код ЄДРПОУ 25401697) на користь кожного: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 34916 грн. 30 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Стройполіс» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 5-б, оф. 2; код ЄДРПОУ 25401697) в дохід держави судовий збір у сумі 1571 грн. 10 коп.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/26250/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7558/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.