Рішення

від 16.06.2015 по справі 902/569/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2015 р. Справа № 902/569/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

позивача: Молодецького О.С., довіреність №1472-К-О від 03.04.2015р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094; а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Венко Україна" (вул. Кірова, буд. 12, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 12046 грн 44 коп.,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Венко Україна" 18538 грн 30 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.04.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/569/15 з призначенням її до розгляду.

Слухання справи двічі відкладалося з об'єктивних причин, про що свідчать ухвали суду від 12.05.2015р. та 28.05.2015р.

В судове засідання на визначену дату (16.06.2015р.) з"явився представник позивача (Молодецький О.С.), який заявлений позов підтримав з урахуванням заяви від 16.06.2015р. (вх. №06-12/6038/15 від 16.06.2015р.), в якій останній зменшив ціну позову на 6491 грн 86 коп., відтак просив стягнути з відповідача 12046 грн 44 коп., з яких 9987 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, 2058 грн 61 коп. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Натомість, представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він повідомлявся належним чином ухвалою суду від 28.05.2015 року, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилались останньому ухвали від 22.04.2015р., 12.05.2015р. та 28.05.2015р. Поряд з цим, направлена судом на адресу відповідача ухвала від 22.04.2015р. повернута поштовими відділеннями з відміткою "За зазначеною адресою не проживає", ухвали від 12.05.2015р. та 28.05.2015р. підприємством зв'язку не повернуті, відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення ухвали здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Венко Україна" про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

28.10.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Венко Україна" (клієнт, відповідач) звернулась до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (банк, позивач) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 29).

У вказаній заяві відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Підписавши дану заяву, в порядку діючого законодавства, відповідач надав згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому рахунку підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом поставлення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

Своїм підписом відповідач (клієнт) приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування вцілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/згодою по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет -/SMS-ресурс, вказаний банком).

Розділом 3.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

За змістом п. 3.2.2.1 Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці.

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період 3 дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за падання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Згідно із п. 3.2.2.7.5 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.2.2.10.1 Умов у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1- 3.2.2.9.3 даного договору, строків повернення кредиту, передбачених п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.16, 3.2.2.7.2 даного договору, винагороди передбаченої п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4 - 3.2.2.9.6 даного договору , клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 даного договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, вказаному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно із п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку заяві від 28.10.2013 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що між сторонами при обопільному підписанні вказаної заяви виникли правовідносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Згідно із ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст.1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку від 28.10.2013р., містить істотні умови договору банківського обслуговування від 28.10.2013р., у тому числі щодо надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання за договором №б/н від 28.10.2013 року позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується заявками на гарантовані платежі, повідомленнями про переказ коштів, виписками та меморіальними ордерами по рахунках відповідача, розрахунком заборгованості станом на 12.03.2015р. (а.с. 39-45).

Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування №б/н від 28.10.2013 року належним чином не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитом в сумі 9987 грн 83 коп.

25.02.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №31226VIV7S1PV від 02.02.2015р. з вимогою сплатити заборгованість за договором банківського обслуговування № б/н від 28.10.2013 року (а.с. 47-48), яка, як свідчать матеріали справи, останнім залишення без відповіді та задоволення.

Станом на 12.03.2015р. заборгованість за кредитом відповідачем залишилась непогашеною.

За порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 28.10.2013 року позивачем нараховано останньому (з урахуванням заяви позивача від 16.06.2015 року про зменшення розміру позовних вимог) 2058 грн 61 коп. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі заборгованості за кредитом в розмірі 9987 грн 83 коп. та заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом (з урахуванням заяви позивача від 16.06.2015 року про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 2058 грн 61 коп., а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням поданої заяви від 16.06.2015р. про зменшення розміру позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Венко Україна" (вул. Кірова, буд. 12, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 38948459) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50. М. Дніпропетровськ, 49094; а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) 9987 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, 2058 грн 61 коп. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом та 1827 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 червня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Кірова, буд. 12, м. Вінниця, 21001)