Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/9197/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/9197/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК"

до Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-Сервіс" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" НАН

про стягнення грошових коштів у розмірі 84 808,34 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Фомін М.В.(дов.№б/н від 12.02.2015),

від відповідача: Некряч В.І. (дог.№ГД-56 від 13.05.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест-Сервіс Трек» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-Сервіс" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" НАН про стягнення грошових коштів у розмірі 84 808,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором про надання правової допомоги №7 від 07.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 порушено провадження у справі №910/9197/15 та призначено її до розгляду на 21.05.2015 року.

У судовому засіданні 21.05.2015 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні поданого 18.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до завершення кримінальних проваджень відкритих відносно Шипоші М.А., який обіймав посаду заступника генерального директора підприємства відповідача. Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується виключно судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

За приписами пункту 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Інша справа повинна бути у провадженні суду. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами Антимонопольного комітету, органами доходів і зборів, правоохоронними органами тощо) не є підставою для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Отже, під судом слід розуміти суди загальної юрисдикції, зокрема, спеціалізовані (господарські, адміністративні) та Конституційний Суд України.

У п. 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що "іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій України", а також створений відповідно до закону арбітраж (третейський суд)".

У п. 4 інформаційного листа від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року" Вищий господарський суд України на запитання, чи є підставою для зупинення провадження у справі розгляд Верховним Судом України касаційної скарги в іншій справі, що пов'язана з первісною, відповів таке. В разі неможливості розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, господарський суд згідно зі статтею 79 ГПК України зупиняє провадження у справі. Під терміном "інший суд", який вживається у частині першій названої норми, слід розуміти, зокрема, будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій України", отже і Верховний Суд України.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Підставою зупинення провадження у справі відповідач вказує наявність порушених кримінальних справ та здійснення досудового розслідування щодо вчинення діянь, які мають ознаки кримінального правопорушення, Шипошею М.А., який обіймав посаду заступника генерального директора Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-Сервіс" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" НАН.

Суд визнає доводи відповідача щодо необхідності зупинення провадження у справі до завершення кримінальних проваджень необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі виникнення підстав, передбачених приписами ст.112 Господарського процесуального кодексу України, останній не позбавлений права та можливості звернутись до суду із заявою про перегляд рішення у справі №910/9197/15 за нововиявленими обставинами.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 21.05.2015 судом оголошено перерву до 04.06.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2015 просив позов задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

У свою чергу, представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2014 між Науково-технологічним алмазним концерном (АЛКОН) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-сервіс" НТАК "АЛКОН" НАН України (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК" (Повірений) укладено Договір про надання правової допомоги №7 (надалі - Договір).

За умовами укладеного договору, а саме п.1.1., в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Повірений зобов'язується виконати наступні юридичні дії: - розробити стратегію захисту інтересів Довірителя і здійснити захист його інтересів в судах України господарської юрисдикції по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фактор" до Довірителя про стягнення 188180,83 грн., з яких: 172000,00 грн. - основний борг, 8524,99 грн. - пеня, 7655,84 грн. - 3% річних за договором про надання охоронних послуг від 27 грудня 2005р. № 399, укладеного між Довірителем в особі Підрозділу "Алкон-сервіс" НТАК "Алкон" НАН України та Приватним підприємством "Ястреб", право вимоги яких виникло у позивача на підставі Договору переуступки права вимоги № 02/12 від 27.12.2012 р., укладеного між позивачем та ПП "Ястреб". Права і обов'язки за виконаними Повіреним юридичними діями, передбаченими п.1.1. Договору, набуває безпосередньо Довіритель.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси Довірителя і Повірений не міг попередньо запитати Довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі Повірений повинен повідомити Довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (п.2.1. договору).

За умовами розділу 3 договору, повірений зобов'язаний: - ознайомитися з наданими Довірителем матеріалами, що стосуються спору, вказаного в п, 1.1 цього Договору; - розробити стратегію захисту інтересів Довірителя в судах України господарської юрисдикції; - розробити та передати Довірителю відповідні процесуальні документи; - здійснити представництво інтересів Довірителя в судових засіданнях Господарського суду м. Києва; - здійснити представництво інтересів Довірителя в судових засіданнях Київського апеляційного господарського суду; - здійснити представництво інтересів Довірителя в судових засіданнях Вищого господарського суду України; - повідомляти Довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; - після виконання доручення, або в разі припинення даного Договору до його виконання, негайно повернути Довірителеві, на його письмову вимогу, видані Повіреному та залученим ним до виконання доручення третім особам, довіреності, строк чинності яких не закінчився, і, на письмову мотивспану вимогу Довірителя, надати звіт про виконання доручення.

У свою чергу до обов'язків Довірителя, згідно розділу 4 договору, належить: - забезпечити Повіреного всіма матеріалами по справі, в т.ч. копіями документів первинного бухгалтерського обліку, необхідними йому для надання послуг згідно цього Договору; - оплатити послуги Повіреного по виконанню цього Договору; - негайно прийняти від Повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням цього Договору.

Положеннями пункту 5.6. договору сторони погодили, що факт надання послуг за цим договором підтверджується актом наданих послуг, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками та відповідним судовим рішенням.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.04.2014 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі №910/2715/14, яким відмовлено у стягненні з Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-Сервіс" 188 180,83 грн. Із тексту вказаного рішення вбачається, що від Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-Сервіс" був присутній уповноважений представник.

Так, 02.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК" та Підрозділом "Алкон-Сервіс" Науково-технологічного алмазного концерну (AJIKOH) НАН України складено, підписано та скріплено печатками обох сторін Акт надання послуг №12 за Договором про надання правової допомоги №7 на суму 11 000,00 грн.

Після підписання акту наданих послуг, позивачем 02.04.2014 виставлено відповідачеві рахунок на оплату №12 на суму 11 000,00 грн. за Розробку стратегії захисту інтересів Довірителя у Господарському суді м. Києва. Вказаний рахунок відповідачем сплачений у повному обсязі.

У подальшому, 27.06.2014 сторонами складено, підписано та скріплено печатками обох сторін Акт надання послуг №18 на суму 65 000,00 грн. На підставі підписаного акту № 18 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест-Сервіс Трек» виставило відповідачеві рахунок на оплату №19 від 24.04.2014, який оплачений останім лише частково, а саме у розмірі 5 000,00 грн.

Так, оскільки грошових коштів у розмірі 60 000,00 грн. на користь позивача протягом тривалого часу не спрямовано відповідачем, ТОВ «Бест-Сервіс Трек» звернулось із позовом до суду, у межах якого просить стягнути з відповідача 60 000,00 грн. суму основного боргу, 12 905,33 грн. інфляційні втрати, 1 188,49 - 3% річних та 10 714,52 грн. пені.

Відповідач у своєму письмовому відзиві вказує на те що, відносно Шипоші Миколи Антоновича - особи, яка підписала договір та акти, подані заяви про вчинення кримінального правопорушення: - 09.01.2015 вих. № ГД-№ 1 зареєстрований в ЄРДР № 120151000500000327; -10.02.2015 вих. № ГД-32 зареєстрований в ЄРДР № 12015100050001665. Також відповідач зауважує, що відповідно до довідки про сумнівні операції, на підставі аналізу руху коштів по рахунках Підрозділу «Алкон-сервіс» НТАК (АЛКОН) НАНУ та Пансіонату «Алмаз» НТАК (АЛКОН) НАНУ, у 2014 році ТОВ «БЕСТ-СЕРВІС ТРЕК» приймав участь в сумнівних операціях з колишнім керівником Підрозділу «Алкон- сервіс» Шипоша Миколою Антоновичем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір про надання правової допомоги №7 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється Главою 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Приписами ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду надано акт надання послуг №12 від 02.04.2014 та акт надання послуг №18 від 27.06.2014, які складені, підписані та скріплені печатками обох сторін.

З огляду на викладене, судом дійшов обґрунтованого висновку, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що послуги виконані ТОВ «Бест-Сервіс Трек» у повному обсязі, на належному рівні та прийняті клієнтом.

Зміст договору сторін свідчить про те, що остаточний розрахунок за обумовлену роботу підлягав сплаті після досягнення мети правової допомоги, підтвердженням чого може вважатися оформлений належним чином акт приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувались гонораром, але і досягнення економіко-правового ефекту для клієнта, а саме наявність рішення у справі.

Оскільки зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій, тому наявність волевиявлення клієнта, щодо прийняття робіт, та наявність підписаних актів та рішення у справі, свідчить про наявність підстав покладення на відповідача оплати таких послуг у розмірі 60 000,00 грн.

Суд також відзначає, що наявність відкритого кримінального провадження на теперішній час не нівелює доказової сили представлених документів, оскільки фактично у матеріалах справи відсутні докази визнання дій вказаної особи, яка уклала договір та підписала акти наданих послуг, протиправними у визначеному чинним законодавством порядку (вирок суду у кримінальній справі).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3. договору за несвоєчасну виплату винагороди повіреному довіритель сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум та строків, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 10 714,52 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 12 905,33 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 188,49 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Сервіс Трек» до Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України в особі підрозділу "Алкон-Сервіс" Науково-технологічного алмазного концерну "Алкон" НАН про стягнення грошових коштів у розмірі 84 808,34 грн. - задовольнити.

Стягнути з Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, 2; ідентифікаційний код 23504418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Сервіс трек» (01133, місто Київ, вулиця Щорса, 26А, офіс 108; ідентифікаційний код 38106367) 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок основного боргу, 10 714 (десять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 52 копійки пені, 12 905 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 33 копійки інфляційних втрат, 1 188 (одну тисячу сто вісімдесят вісім) гривень 49 копійок - 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 04.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 09.06.2015 року

Суддя К.В. Полякова