Рішення

від 11.06.2015 по справі 910/9215/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015Справа №910/9215/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадіма-Іст"

до Приватного акціонерного товариства "Аеробуд"

про стягнення заборгованості у розмірі 215 196,01 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Шепілов О.О. (дов.№20/05/15-1 від 20.05.2015)

від відповідача: Бояринцев Г.О. (дов.№б/н від 11.12.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадіма-Іст" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" про стягнення заборгованості у розмірі 215 196,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 порушено провадження у справі №910/9215/15 та призначено її до розгляду на 21.05.2015 року.

19.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 21.05.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.06.2015 року.

До початку судового засідання 02.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення позовних вимог, та відповідача надійшов відзив на позов та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.06.2015 суд розглянув заяву позивача про уточнення позовних вимог та дійшов висновку про наступне.

Так, за приписами пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 22 цього Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Із поданої заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 116371,40 грн. суми основної заборгованості, 6098,70 грн. 3% річних, інфляційні втрати у розмірі 52065,02 грн. та пеню у розмірі 63439,73 грн.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про уточнення позовних вимог від 02.06.2015 приймається до розгляду як зменшення у частині стягнення суми основної заборгованості та як збільшення розміру 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Під час судового засідання 02.06.2014 судом роз'яснено сторонами, що подальший розгляд даного господарського спору буде розглянуто у межах заявлених позовних вимог із врахуванням заяви про уточнення, а саме щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 116371,40 грн. суми основної заборгованості, 6098,70 грн. 3% річних, інфляційні втрати у розмірі 52065,02 грн. та пені у розмірі 63439,73 грн. Також, у судовому засіданні продовжено у задоволення клопотання сторін строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву до 11.06.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

У свою чергу, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «АЕРОБУД» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАДІМА-ІСТ» (далі - позивач, підрядник) укладено Договір підряду в капітальному будівництві № 6/14, за предметом якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними та/або залученими силами виконати роботи, передбачені цим Договором на об'єкті та передати їх результати замовнику в установлений даним Договором строк відповідно до умов даного Договору. Замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, визначених в даному Договорі.

До даного Договору сторонами укладено низку додатків, а саме Додаток № 1- Договірна ціна; Додаток № 2- Календарний графік виконання робіт; Додаток № 3 - Графік фінансування, а також Додаткову угоду № 1 від 20.02.2014 до Договору підряду в капітальному будівництві № 6/14 від 07 лютого 2014 року з Додатком № 1 - Договірна ціна (на вартість робіт по розлому залізобетонного покриття у розмірі 6933,60 грн.). Додатковою угодою № 2 від 17.03.2014 до Договору із Додатком № 1- Договірна ціна №1, Додатком № 2- Календарний графік виконання робіт; Додатком № 3 - Графік фінансування, сторонами узгоджено нову ціну Договору, яка є твердою та становить 216690,00 грн. із ПДВ 20% у розмірі 43448,00 грн., тобто разом 260028,00 грн.

Об'єктом Договору є будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва (далі - об'єкт) із встановленою загальною вартістю робіт у розмірі 125900,40 грн. та строком виконання робіт 20 робочих днів, розпочинаючи з дати отримання авансу, передбаченого Договором.

Розділом 5 Договору (з урахуванням внесених змін до Договору додатковими угодами) сторонами досягнуто згоди щодо фінансування робіт та порядку проведення розрахунків за виконані роботи, зокрема, за п.5.2. Договору встановлено, що замовник до початку робіт перераховує (на поточний рахунок підрядника) на підставі рахунку-фактури підрядника аванс, необхідний для виконання робіт за даним Договором, в наступному порядку:

5.2.1. протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання даного Договору, на підставі рахунку-фактури підрядника, замовник перераховує підряднику аванс, необхідний для виконання робіт за даним Договором в розмірі 30 % від ціни Договору, в сумі,що становить 37 770, 12 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 6 295, 02 грн.;

5.2.2. протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати початку виконання робіт за даним договором, на підставі рахунку-фактури підрядника, замовник перераховує підряднику аванс, необхідний для виконання робіт за даним Договором в розмірі 20 % від ціни Договору, в сумі, що становить 25 180, 08 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 4 196,68 грн.

5.2.3. в термін до 21 березня 2014, на підставі рахунку-фактури підрядника, замовник перераховує підряднику аванс, необхідний для виконання робіт за даним Договором в сумі, що становить 67 063, 80 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 11 177,30 грн.

Згідно до п. 5.3. Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати складених за формою КБ-3, підписаних сторонами по фактично виконаним об'ємам робіт, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня їх затвердження сторонами, з утриманням авансу, передбаченого Договором.

На виконання умов укладеного Договору, 22.04.2014 між позивачем та відповідачем у справі підписані Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт та Довідка за формою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ на загальну суму 261 321, 60 грн.

Також, позивачем виставлялись на оплату відповідачу рахунки авансових платежів №44 від 11.03.2014 на суму 25180,08 грн., №54 від 18.03.2014 на суму 67063,80 грн., №83 від 22.04.2014 на суму 178371,40 грн., та рахунок за демонтаж залізобетонного фундаменту №158 від 09.07.2014 на суму 178371,40 грн.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи банківських виписок з рахунку позивача за період з 20.02.2014 по 17.12.2014, відповідач оплатив надані послуги частково, а саме у розмірі 134950,20 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих за Договором зобов'язань щодо фінансування будівельних робіт, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 126371,40 грн., у зв'язку із чим позивач направив відповідачу лист вих.№ 09/02/15-1 від 09.02.2015 із проханням погасити заборгованість, проте відповіді так і не отримав, що спричинило звернення із даним позовом до суду.

Оскільки, з боку відповідача мало місце порушення строку оплати робіт за Договором, позивачем до стягнення нараховані також 52065,02 грн. інфляційних втрат, 63439,73 грн. пені та 6098,70 грн. 3% річних.

Під час розгляду спору у суді, відповідач здійснив часткове погашення у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №3894 від 29.05.2015 року.

Разом з тим, надаючи відзив на позов відповідач не погоджується із строками нарахування заявленої до стягнення суми пені, проте факт наявності заборгованості перед позивачем відповідач фактично не заперечує.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2 та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3) підтверджується, а сторонами у справі не заперечується факт виконання позивачем підрядних робіт на загальну суму 261 321,60 грн. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Положеннями статті 850 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

Згідно зі ст. 875 ЦК України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив авансову оплату та оплату виконаних позивачем робіт частково у загальному розмірі 134950,20 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на рахунку позивача, у зв'язку із чим за відповідачем залишалась заборгованість у розмірі 126 371, 40 грн.

Так, під час розгляду спору у суді, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №3894 від 29.05.2015, у зв'язку із чим позивачем здійснено уточнення позовних вимог та заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 116371,40 грн.

Оскільки, наявність заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи та фактично відповідачем не заперечується, й станом на момент розгляду спору у суді у повному обсязі так і не погашена, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 116371,40 грн. основного боргу з відповідача на користь позивача.

Також, зважаючи на неналежне виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також 52065,02 грн. інфляційних втрат, 63439,73 грн. пені та 6098,70 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 12.1. Договору визначено, що відповідальність сторін за порушення зобов'язань передбачених Договором та порядок урегулювання спорів визначаються діючим законодавством України та даним Договором.

До того ж, п.12.5. Договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день прострочення.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, зазначає, що сторонами з урахуванням п.5.3.Договору, який у встановленому законом порядку сторонами недійсним не визнавався, дата нарахування пені має розпочинатись зі спливу 20 банківських днів після підписання актів виконаних робіт, тобто з 21.05.2014 року. Таким чином, вимога позивача про стягнення 63439,73 грн. пені підлягає задоволенню частково, а саме за період з 21.05.2014 по 21.11.2014 у розмірі 21062,49 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 52065,02 грн., нарахованих позивачем на суму боргу у розмірі 126371,40 грн., підлягає задоволенню частково у сумі розміром 50733,81 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу, за період з 16.12.2014 (з дня наступного, після останньої сплати відповідачем) по 28.05.2015 року.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного суду України від 16.09.2014 № 3-90гс14, правова позиція якого є обов'язковою у силу положень ст. 111-28 ГПК України, викладено, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування 3% річних частково на авансові платежі на підставі норм статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги у цій частині.

Так, здійснивши власний перерахунок, суд вважає обґрунтованим розмір нарахуванння 3% річних на суму боргу 178371,40 грн. із подальшим зменшенням на відповідні суми оплат відповідачем за рахунком №158 від 09.07.2014, у розмірі 923,62 грн. за період з 10.07.2014 по 10.09.2014 (з дня наступного, після виставлення рахунку до дати сплати відповідачем частини боргу), у розмірі 525,87 грн. за період з 12.09.2014 по 19.10.2014, у розмірі 289,93 грн. за період з 21.10.2014 по 12.11.2014, у розмірі 141,41 грн. за період з 14.11.2014 по 25.11.2014, у розмірі 205,16 грн. за період з 26.11.2014 по 14.12.2014, у розмірі 1703,42 грн. за період з 16.12.2014 по 28.05.2015, тобто у загальному розмірі 3789,41 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме 116371,40 грн. основного боргу, 21062,49 грн. пені, 50733,81 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3789,41 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадіма-Іст" до Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" про стягнення заборгованості у розмірі 215 196,01 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (03680, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 4; ідентифікаційний код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадіма-Іст" (03608, місто Київ, вулиця Василя Степанченка, будинок 3, офіс 143; ідентифікаційний код 37963228) 116371 (сто шістнадцять тисяч триста сімдесят одну) гривню 40 копійок основного боргу, 21062 (двадцять одну тисячу шістдесят дві) гривні 49 копійок пені, 50733 (п'ятдесят тисяч сімсот тридцять три) гривні 81 копійку інфляційних втрат, 3789 (три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 41 копійку 3% річних та 3839 (три тисячі вісімсот тридцять дев'ять) гривень 14 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 11.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.06.2015 року.

Суддя К.В. Полякова