Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/9463/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/9463/15 За позовом Національної радіокомпанії України

До Національної спілки композиторів України

3-тя особа без самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача Міністерство культури України

Про стягнення 2 561,35 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Лемешко Т.В. - представник (дов. №9-1-520/Є від 03.04.2015 р.)

від відповідача Кравець І.В. - представник (дов. № б/н від 29.01.2015 р.)

від 3-ої особи Яцишен Д.В. - представник (дов. № 41/11/10-15 від 14.01.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Національна радіокомпанія України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної спілки композиторів України про стягнення 2 561,35 грн. (2244, 00 грн. - основний борг, 109,49 грн. - пеня, 15, 68 грн. - 3% річних, 192, 18 грн. - індекс інфляції).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з оплати за надані позивачем послуги за договором про надання послуг художніх колективів «Музика» Національної радіокомпанії України № 0020-К/2014 від 03.12.2014 р., у зв'язку з чим позивач просить суд та стягнути з відповідача суму заборгованості, а також пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/9463/15-г та призначено розгляд справи на 19.05.2015 р.

07.05.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про залучення 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури України, оскільки саме Міністерство культури України виступило замовником підготовки та проведення мистецького проекту «Духовні обрії композитора Лесі Дичко» за договором № 4/7-1/2014, а отже вказана організація повинна розрахуватись з відповідачем. При цьому, відповідач вказує на те, що саме на виконання умов договору № 4/7-1/2014 відповідач уклав з позивачем спірний договір про надання послуг художніх колективів «Музика» Національної радіокомпанії України № 0020-К/2014 від 03.12.2014 р.

Розглянувши у судовому засіданні 19.05.2015 р. клопотання відповідача про залучення 3-тьої особи, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, викладені у клопотанні про залучення 3-ої особи, а отже з метою з'ясування в повному обсязі всіх обставин справи,оскільки рішення у справі №910/9463/15-г може у майбутньому вплинути на права та обов'язки Міністерства культури України, суд вважає за необхідне залучити дану юридичну особу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представниками сторін у судовому засіданні 19.05.2015 р. подано суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з залученням до участі у справі 3-тьої особи, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 15.06.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник 3-ої особи в судовому засіданні 15.06.2015 р. подав пояснення по справі із викладеною правовою позицією по справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15.06.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 р. між Національною спілкою композиторів України (замовник) та Національною радіокомпанією України (виконавець) був укладений договір про надання послуг художніх колективів «Музика» Національної радіокомпанії України № 0020-К/2014 від 03.12.2014 р. (Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, замовник дає завдання виконавцю і зобов'язується оплатити, а виконавець зобов'язується в порядку і на умовах договору надати замовнику послуги зі здійснення концертних виступів 03.12.2014 р. академічного хору імені Платона Майбороди Національної радіокомпанії України у приміщенні Колонного залу Національної філармонії України ім. М.В. Лисенка мистецького проекту «Духовні обрії композитора Лесі Дичко».

Згідно з п. 3.1. Договору, вартість послуг визначається на підставі розрахункової вартості концертних виступів, затверджених наказом позивача і становить 1870, 00 грн. Загальна вартість послуг до сплати становить 2244, 00 грн. (п. 3.1).

Замовник здійснює оплату суми, зазначеної в п. 3.1. договору, протягом 10 банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі послуг (п. 3.2.).

За змістом п. 3.3. Договору, на підтвердження факту надання послуг за цим договором оформлюється акт прийому-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту приймання-передачі наданих послуг до Договору від 19.12.2014 р., позивачем було надано відповідачеві послуги зі здійснення концертних виступів 03.12.2014 р. академічного хору імені Платона Майбороди Національної радіокомпанії України у приміщенні Колонного залу Національної філармонії України ім. М.В. Лисенка мистецького проекту «Духовні обрії композитора Лесі Дичко» на суму 2244, 00 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останній не розрахувався за надані послуги за Договором. Разом з тим, нездійснення сплати заборгованості відповідач та 3-тя особа обґрунтовують відсутністю бюджетного фінансування.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 561,35 грн. (2244, 00 грн. - основний борг, 109,49 грн. - пеня, 15, 68 грн. - 3% річних, 192, 18 грн. - індекс інфляції)

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав, відповідач в свою чергу вартість наданих позивачем послуг в повному обсязі в розмірі 2244,00 грн. не сплатив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, факт прострочення виконання зобов'язання по оплаті коштів у розмірі 2244, 00 грн. судом встановлено, а отже вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у вказаній сумі судом задовольняються.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

За змістом п. 4.6. Договору, у разі несвоєчасної оплати послуг замовником при наявності належного бюджетного фінансування виконавець має право вимагати сплати пені за кожен день прострочення у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За розрахунком позивача сума пені обчислюється за період з 06.01.2015 р. по 31.03.2015 р. та становить 109, 49 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що заявлена сума є такою, що відповідає умовам договору та нормам законодавства, а отже вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, 3% річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій. (п. 3.1., 4.1. Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р.).

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 192, 18 грн., 3 % річних - 15,68 грн., що обчислюються за період з 06.01.2015 р. по 31.03.2015 р. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 192, 18 грн., 3 % річних в сумі 15,68 грн. підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача та 3-ої особи стосовно відсутності бюджетного фінансування, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 N 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Таким чином, заперечення відповідача та 3-ої особи щодо відсутності коштів бюджетного фінансування не приймаються судом.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задовольняються повністю.

Отже, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної спілки композиторів України (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32, ідентифікаційний код 00015776) на користь Національної радіокомпанії України (01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 26, ідентифікаційний код 22927269) основний борг у розмірі 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 49 коп., інфляційні збитки у розмірі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.06.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева