Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/8789/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/8789/15-г

За позовом Приватного підприємства «Готама КО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадский»

про стягнення заборгованості в розмірі 6 774,84 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Одуд Н.А., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства "Готама КО" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Посадский" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 774,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/8789/15-г, розгляд справи призначено на 13.05.2015 р.

06.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про відсутність аналогічного спору та письмові пояснення.

Судове засідання 13.05.2015 р. не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. розгляд справи було призначено на 03.06.2015 р.

У судове засідання 03.06.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.06.2015 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2013 р. між Приватним підприємством «Готама КО» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Посадский» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір № 1-184 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар «Верес» у кількості та асортименті, замовленому покупцем, а покупець оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, асортимент та ціна постачаємого товару фіксується у видатковій накладній, яка формується у відповідності із замовленням покупця.

Згідно з п. 3.1 Договору відпуск товару проводиться з умовою сплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем згідно видаткових накладних постачальника платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.

Даний Договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до його розірвання з ініціативи однієї з сторін (п. 7.3 Договору).

Позивач зазначає суду про те, що ним, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу товар, в свою чергу, відповідачем не було його оплачено, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 5 653,25 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання Договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 5 653,25 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № GKV-6413 від 18.09.2014 р. на суму 4 836,74 грн. та № GKV-6722 від 25.09.2014 р. на суму 1 393,33 грн.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 5 653,25 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлений за вищезазначеними видатковими накладними товар у розмірі 5 653,25 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар за Договором в розмірі 5 653,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 035,62 грн. та 3% річних в розмірі 85,97 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно розраховано зазначену суму. А тому, здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 85,86 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору в разі прострочення термінів оплати, передбаченого п.п. 3.1 та 3.2, покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від суми простроченої оплати, відповідно Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 013,86 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, з урахуванням пені та 3 % річних, в загальному розмірі 6 774,84 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 752,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадский» (02192, м. Київ, вулиця Малишка, будинок 1; ідентифікаційний код: 38407937) на користь Приватного підприємства «Готама КО» (03057, м. Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 1; ідентифікаційний код: 36107568) заборгованість у розмірі 5 653 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 25 коп., 3% річних в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 86 коп. та пеню в розмірі 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн.86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадский» (02192, м. Київ, вулиця Малишка, будинок 1; ідентифікаційний код: 38407937) на користь Приватного підприємства «Готама КО» (03057, м. Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 1; ідентифікаційний код: 36107568) судовий збір в розмірі 1 821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 10 коп.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Суддя О.В. Нечай