Рішення

від 18.06.2015 по справі 910/10408/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/10408/15

За позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ"

про стягнення 40 842, 48 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сидоренко Я.А.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Пілснер Україна" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 40 842, 48 грн., з якої: 31 237, 17 грн. - основний борг, 883, 20 грн. - 3 % річних, 8 722, 11 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 117/12 від 21.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

18.06.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 31 237, 17 грн. - основного боргу, 1 637, 44 грн. - 3 % річних, 4 238, 45 грн. - пені.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був двічі повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про судове засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011 р. між Дочірнім підприємством "Пілснер Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ" укладено договір поставки № 117/12, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується поставляти відповідачу, а відповідач приймати та оплачувати товар партіями згідно замовлень відповідача, які є невід'ємною частиною даного договору. Замовлення виставляються на підставі затвердженої належним чином сторонами специфікації.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна товару визначається на момент направлення замовлення відповідачем позивачу у відповідності до затвердженої сторонами специфікації і іншими письмовими домовленостями сторін.

Згідно п. 6.1. договору, відповідач здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, відповідно до додатку № 1 до договору, а саме, реалізація з оплатою 1 раз на тиждень (вівторок) та наданням залишків товару у відповідача.

Пунктом 6.4. договору визначено, що розрахунки сторін здійснюються в безготівковій формі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку платника.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання останньою стороною, розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, які виникли з 01.10.2011 р. та діє до 31.12.2013 р. Якщо після закінчення зазначеного терміну сторони фактично продовжують співпрацю, то договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Пролонгація в зазначеному порядку можлива необмежену кількість разів (п. 8.2. договору).

Також, між Дочірнім підприємством "Пілснер Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ" укладено додаток № 1 та протокол розбіжностей до договору поставки № 117/12 від 21.11.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 31 800, 67 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 8975 від 15.03.2013 р. на суму 8 481, 18 грн., № 9164 від 1 602, 76 грн., № 13093 від 16.04.2013 р. на суму 5 249, 93 грн., № 13096 від 16.04.2013 р. на суму 826, 86 грн., № 13097 від 16.04.2013 р. на суму 425, 92 грн., № 18481 від 24.05.2013 р. на суму 867, 06 грн., № 18484 від 24.05.2013 р. на суму 1 036, 72 грн., № 21205 від 12.06.2013 р. на суму 1 344, 00 грн., № 28209 від 31.07.2013 р. на суму 800, 08 грн., № 28210 від 31.07.2013 р. на суму 641, 70 грн., № 29663 від 09.08.2013 р. на суму 3 148, 40 грн., № 29652 від 13.08.2013 р. на суму 1 863, 18 грн., № 34102 від 11.09.2013 р. на суму 1 572, 88 грн., № 34103 від 23.09.2013 р. на суму 3 940, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 563, 50 грн., внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ" утворилась заборгованість у розмірі 31 237, 17 грн.

Дочірнім підприємством "Пілснер Україна" на адресу відповідача направлялась претензія про стягнення заборгованості у розмірі 31 237, 17 грн., в якій позивач просив погасити наявну заборгованість, перерахувавши грошові кошти у розмірі 31 237, 17 грн. на розрахунковий рахунок позивача, яка отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ" 13.10.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 31 237, 17 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 238, 45 грн. - пені та 1 637, 44 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 117/12 від 21.11.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 31 800, 67 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ" направлялась претензія, яка отримана 13.10.2014 р., відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість за поставлений товар до 21.10.2014 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 117/12 від 21.11.2011 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31 237, 17 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 238, 45 грн. - пені та 1 637, 44 грн. - 3 % річних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 2.1. Постанови пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Оскільки між сторонами у договорі поставки № 117/12 від 21.11.2011 р. не погоджувались умови про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді нарахування пені, пеня має нараховуватися на підставі частини шостої статті 231 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 2 442,92 грн., яка розрахована виходячи із основної суми боргу та розміру облікової ставки НБУ за відповідний період прострочки.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 637, 44 грн. - 3% річних, суд відзначає, що згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних і встановив, що позивачем допущені помилки у визначенні моменту прострочення грошового зобов'язання та відповідно у розмірі нарахування штрафних санкцій.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у сумі 418, 49 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДІНГ" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, офіс 43, ідентифікаційний номер - 37265690), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10-А, ідентифікаційний код - 25396329) 31 237 (тридцять одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 17 коп. - заборгованості, 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 92 коп. - пені, 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 29 коп. - 3% річних та 1 678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 59 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.06.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.