Рішення

від 16.06.2015 по справі 910/12703/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/12703/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне

підприємство «Завод Київспецпідйомтранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Декенсістем Україна»

про стягнення 77 144,55 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Петрик М.М. - по дов. № 3 від 13.05.2015

від відповідача Троян А.П. - по дов. № б/н від 05.05.2015

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Декенсістем Україна» 77 144,55 грн., з яких: 72 000,00 грн. основного боргу, 4 233,21 грн. пені, 911,34 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 260 від 22.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12703/15 та призначено її до розгляду на 02.06.2015.

В судовому засіданні 02.06.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.06.2015.

Відповідач у поданому 05.06.2015 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує повністю посилаючись на те, що боргу в сумі 72 000,00 грн. відповідачем сплачений. Стосовно нарахувань пені та 3% річних вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Позивач в судовому засіданні 16.06.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 16.06.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 16.06.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт Декенсістем Україна» (покупець) було укладено договір № 260 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є поставка продавцем тельфера електричного в/п 5т,Н=6м; кінцевих балок кран-балки підвісної в/п 5т; тельфера електричного в/п 2т,Н=6м; редукторів та двигунів на кран підвісний, а також монтаж цього обладнання, монтаж електрообладнання, випробування та здача в експлуатацію.

Згідно з п. 1.2. договору вартість обладнання та робіт становить 72 000,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого обладнання не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору поставка продукції вказаної у п. 1.1. здійснюється на умовах франко-склад продавця м. Київ до 27.04.2013. Виконання робіт здійснюється також до 27.04.2013.

З наявної в матеріалах справи накладної № 291 від 24.04.2013 вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв визначене умовами договору обладнання.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2. договору покупець зобов'язався оплатити продукцію та роботи, вказані в п. 1.1. договору у вигляді 100% попередньої оплати до 01.05.2013.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого обладнання у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої на момент звернення позивача з позовом становив 72 000,00 грн.

Проте, відповідачем подано платіжне доручення № 137 від 03.06.2015 про перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів в розмірі 72 000,00 грн. про надходження яких позивач підтвердив.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 72 000,00 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за обладнання не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7 договору у випадку, якщо покупець порушив термін оплати по даному договору, він повинен виплатити продавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від заборгованості за кожний дань прострочення.

З розрахунку суми пені вбачається, що позивач нараховувати пеню на суму боргу за в розмірі 72 000,00 грн. за період з 01.05.2013 по 01.10.2013.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Отже, пеня може бути розрахована та стягнена за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом про стягнення пені нарахованої на суму боргу починається обчислюватись з 01.05.2013 та відповідно закінчується 01.05.2014.

Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява позивача подана до суду 18.05.2015.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у поданому відзиві вказує на застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем вимоги про стягнення пені станом на день звернення до суду з позовом пропущено, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті обладнання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 911,34 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 911,34 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що основний борг сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 72 000,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Декенсістем Україна» (м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, код ЄДРПОУ 38266543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» (м. Київ, вул. О.Вишні, 5, код ЄДРПОУ 36756129) 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 34 коп. - 3% річних, 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.06.2015.

СуддяВ.В.Сівакова