Рішення

від 15.06.2015 по справі 911/1665/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа № 911/1665/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар»

до Приватного підприємства «Аптека «Мартана»

про стягнення 8 857, 88 грн.

Представники:

від позивача: Лисик Г.М.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 8 857, 88 грн. заборгованості за договором поставки № 27 від 27.01.2014, з яких: 6 167, 50 грн. - основного боргу, 818, 50 грн. - пені, 181, 98 грн. - 3 % річних та 1 689, 90 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленої продукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.05.2015.

21.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 21.05.2015 (вх. № 11873/15 від 21.05.2015), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2015 розгляд справи відкладено на 15.06.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідний лист б/н від 10.06.2015 (вх. № 13836/15 від 11.06.2015), до якого додано документи по справі та заява про збільшення розміру позовних вимог № 1039/15.05-04-14 від 05.06.2015 (вх. № 13837/15 від 11.06.2015), у якій позивач просить стягнути з відповідача 10 957, 44 грн. заборгованості за договором поставки № 27 від 27.01.2014, з яких: 6 167, 50 грн. - основного боргу, 818, 50 грн. - пені, 215, 44 грн. - 3 % річних та 3 756, 00 грн. - інфляційних втрат.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 957, 44 грн. заборгованості за договором поставки № 27 від 27.01.2014.

Присутній у судовому засіданні 15.06.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.06.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.01.2014 між сторонами укладено договір поставки № 27, за умовами якого позивач зобов'язався постачати та передавати у власність відповідача, а відповідач - приймати та оплачувати лікарські засоби (далі - продукція), асортимент та ціна яких зазначені у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 27.01.2014) транспортування продукції здійснюється відповідно до поданих відповідачем заявок на поставку продукції силами позивача та транспортними засобами, які відповідають вимогам чинного законодавства України щодо перевезення товарів зазначеного виду.

Згідно з п. 3.4 договору доказом передачі продукції відповідачу є наказ-накладна з відміткою відповідача про її отримання та довіреність на отримання продукції з посиланням на номер і загальну суму наказ-накладної.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що передача продукції уповноваженій особі відповідача здійснюється позивачем на підставі довіреності, виданої відповідачем на ім'я такої уповноваженої особи з посиланням на номер і загальну суму наказ-накладної.

Відповідно до п. 3.6 договору разом з продукцією позивач передає відповідачу один оригінал наказ-накладної та один оригінальний примірник податкової накладної на передану продукцію.

Згідно з п. 4.1 договору право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача в момент фактичної передачі продукції відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що вартість кожної партії продукції обчислюється виходячи з кількості одиниць асортименту в наказ-накладних на кожну окрему поставку.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач здійснює оплату кожної партії продукції шляхом здійснення безготівкового банківського переказу всієї суми, вказаної у відповідній специфікації на поставку продукції на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у розділі 13 даного договору, в строк, що не перевищує 20 днів від дня поставки продукції.

Згідно з п. 6.2 договору датою платежу за продукцію вважається дата зарахування грошових коштів, сплачуваних відповідачем за поставлену продукцію, на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що валютою платежів є національна валюта України - гривня.

Відповідно до п. 10.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 12.7 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

Специфікацією № 1 до договору поставки № 27 від 27.01.2014 сторони визначили найменування, форму випуску, дозування, фасування, виробника, одиницю виміру та ціну продукції.

На виконання умов договору поставки № 27 від 27.01.2014 позивач по видаткових накладних № 000068 від 04.02.2014 на суму 2 426, 00 грн., № 000163 від 04.03.2014 на суму 5 240, 00 грн., № 000165 від 04.03.2015 на суму 750, 00 грн. та № 000252 від 27.03.2015 на суму 6 167, 50 грн. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 14 583, 50 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 41 від 04.02.2014, № 78 від 04.03.2014 та № 87 від 27.03.2015, вказану продукцію отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлену позивачем продукцію розрахувався частково, а саме на суму 8 416, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з банку № 765/125-2 від 19.05.2015, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 6 167, 50 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриману продукцію не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором поставки № 27 від 27.01.2014 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриману відповідачем продукцію настав, доказів її оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 167, 50 грн. основного боргу за договором поставки № 27 від 27.01.2014 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 10.1 договору, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, статей 549, 550 Цивільного кодексу України та статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 17.04.2014 по 17.11.2014 складає 818, 50 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Передбачений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, беручи до уваги те, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 818, 50 грн. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриману продукцію, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 17.04.2014 по 15.06.2015 складають 215, 44 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 17.04.2014 по 15.06.2015 складають 3 756, 00 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 27 від 27.01.2014 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 10 138, 94 грн., з яких: 6 167, 50 грн. - основного боргу, 215, 44 грн. - 3 % річних та 3 756, 00 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аптека «Мартана» (95001, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Київський район, вулиця Курчатова/вулиця Єфремова, будинок 22/11, офіс 1, ідентифікаційний код - 37543934) на користь вимоги Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (02099, місто Київ, Дарницький район, вулиця Зрошувальна, будинок 5, ідентифікаційний код - 21680915) 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 50 коп. - основного боргу, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 44 коп. - 3 % річних, 3 756 (три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 19.06.2015.

Суддя Т.В. Лутак