Рішення

від 09.06.2015 по справі 911/1348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 911/1348/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт паркінг»

про стягнення 34 849, 02 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : Гостищева Н.В. (довіреність № 01-2/6-105 від 17.01.2015 р.);

від відповідача: Смолякова В.Ю. (довіреність б/н від 10.02.2015 р.).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт паркінг» про стягнення 34 849,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/1348/15 та призначено справу до розгляду на 28.04.2015 року.

В судовому засіданні 28.04.2015 року розгляд справи відкладався до 12.05.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 12.05.2015 року, представник позивача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 28.04.2015 року не виконав. 12.05.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 26.05.2015 року.

В судовому засіданні 26.05.2015 року позивач подав до суду заяву від 25.05.2015 року № 35-22/1-350 про зменшення позовних вимог, в якій зазначив уточнив позовні вимоги, зазначивши, що в з врахуванням заперечень відповідача були відкориговані зобов'язання сторін та за спірний період підписано Акт приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2015 року на суму 13486,38 грн. та виставлено рахунок-фактуру від 30.04.2015 року, який оплачено відповідачем в повному обсязі згідно платіжного доручення № 331 від 14.05.2015 року. У зв'язку з чим, позивач також здійснив перерахунок заявлених до стягнення пені 3% річних та інфляційних, провівши відповідні нарахування на відкориговану та погоджену сторонами суму боргу за спірний період. Таким чином, за зменшеними позовними вимогами, які складають нову ціну позову, позивач просить стягнути з відповідача 2530,64 грн. пені, 228,34 грн. 3% річних та 5920,52 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2014 року по квітень 2015 року.

В судовому засіданні 26.05.2015 року оголошувалась перерва до 09.06.2015 року.

Також, ухвалою від 26.05.2015 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 09.06.2015 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач заперечень по суті уточнених позовних вимог не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2011 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - ДП МА «Бориспіль», позивач) та Приватним підприємством «ТМД Сервіс» (надалі - ПП «ТМД Сервіс») було укладено Договір №02.1.2-14/25-110 про відшкодування витрат позивачу та надання послуг при організації забезпечення паркування транспортних засобів (надалі - Договір).

Додатковою угодою № 4 від 02.04.2014 року щодо зміни сторони у зобов'язанні, ПП «ТМД Сервіс» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеропорт паркінг» (надалі - ТОВ «Аеропорт паркінг», відповідач) прийняв зобов'язання за Договором.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, у зв'язку з укладенням між Сторонами договору № 02.11-14/23.30-85 від 10.12.2010 року про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів на території позивача, позивач надає, а відповідач отримує послугу з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці: (з 01.01.2011 року для 13 працівників, з 12.03.2011року для 21 працівника в сумі 01.01.2011 року 9,50 грн. та з 01.03.2011 року 10,15 грн. за одиницю вимірювання в місяць).

Позивач забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання відповідача до електричних мереж позивача з метою передачі відповідачу електричної енергії, а відповідач відшкодовує витрати позивача за тарифами електропостачальної організації на тимчасових автопарковках згідно показників електролічильників, до встановлення електролічильників розрахунковим шляхом, у тому числі зовнішнє освітлення в погоджених обсягах.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що розмір плати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат позивача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Позивач відповідно до пункту 2.1.6. Договору зобов'язаний щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти відповідачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контролюючим та звітним документом Сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Відповідно до умов пунктів 2.2.1 та 2.2.2 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунок за Договором, та щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти днів з дати отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий позивачу, він вважається підписаним Сторонами.

Як зазначав позивач в позові, відповідачем не були оплачені рахунки-фактури від 30.09.2014 року № 236/739-А на загальну суму 6921,37 грн. та від 30.09.2014 року № 236/744 на загальну суму 23723,57 грн., проти чого відповідач заперечував, оскільки відповідні рахунки виставлялись за періоди, в яких відповідач не надавав послуги паркування і згідно п. 1 Додаткової угоди № 9 від 03.07.2014 року до Договору № 02.11-14/23.30-85 від 10.12.2010 року відповідач звільняється від відшкодування витрат.

В ході розгляду справи позивач подав до суду заяву від 25.05.2015 року № 35-22/1-350 про зменшення позовних вимог, в якій зазначив уточнив позовні вимоги, зазначивши, що в з врахуванням заперечень відповідача були відкориговані зобов'язання сторін та за спірний період підписано Акт приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2015 року на суму 13486,38 грн. та виставлено рахунок-фактуру від 30.04.2015 року, який оплачено відповідачем в повному обсязі згідно платіжного доручення № 331 від 14.05.2015 року. У зв'язку з чим, позивач також здійснив перерахунок заявлених до стягнення пені 3% річних та інфляційних, провівши відповідні нарахування на відкориговану та погоджену сторонами суму боргу за спірний період. Таким чином, за зменшеними позовними вимогами, які складають нову ціну позову, позивач просить стягнути з відповідача 2530,64 грн. пені, 228,34 грн. 3% річних та 5920,52 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2014 року по квітень 2015 року.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення оплати послуг на суму 13486,38 грн. в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу передбачено п. 4.2. Договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3 % річних та інфляційні на фактичну суму заборгованості, існування якої у відповідний період підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт паркінг» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, код 39112303) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 2530,64 (дві тисячі п'ятсот тридцять) грн. пені, 228,34 (двісті двадцять вісім) грн. 3% річних, 5920,52 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. інфляційних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:22.06.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін