Рішення

від 17.06.2015 по справі 911/1975/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-77-29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. справа №911/1975/15

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак»

до фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Олександровича

про стягнення заборгованості у сумі 14 242,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідківський М.О. - представник (доручення від 01.07.14.);

від відповідача: Люба А.М. - адвокат (свідоцтво №4208, видане 24.10.10.),

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2015 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» (далі - позивач) до фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Олександровича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 14 242,15 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №530 від 29.08.13., згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язувався прийняти зазначений товар і оплатити його.

За твердженнями позивача, відповідач отриманий товар оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 9 691,50 грн., 1 517,19 грн. пені, 969,15 грн. штрафу, три проценти річних у сумі 97,98 грн. та 1 966,33 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.15., розгляд справи призначено на 20 травня 2015 року.

20 травня 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

20 травня 2015 року у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготовки відзиву на позовну заяву та направлення його на адресу позивача. Представник позивача не заперечував проти заявленого клопотання.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 10 червня 2015 року.

09 червня 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

10 червня 2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.05.15. та заява про відшкодування витрат відповідача на оплату послуг адвоката від 19.05.15., в розмірі 3 000,00 грн.

10 червня 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло письмове пояснення.

10 червня 2015 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17 червня 2015 року.

17 червня 2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява з додатком від 17.06.15.

17 червня 2015 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:

29 серпня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» (далі - позивач) та фізичною особою - підприємцем Мельником Сергієм Олександровичем (далі - відповідач) був укладений договір поставки №530 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язувався прийняти зазначений товар і оплатити його.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар згідно з видатковими накладними №КС000001301 від 10.02.14. на суму 10 374,00 грн., №КС000010990 від 01.10.14. на суму 14 400,00 грн. та №КС000014155 від 03.12.14. на суму 17 382,60 грн. Всього на суму 42 156,60 грн.

За твердженнями представника позивача, станом на 04 травня 2015 року борг відповідача перед позивачем становив 9 691,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив про те, що відповідачем на виконання умов договору був отриманий товар на суму 42 156,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №КС000001301 від 10.02.14., №КС000010990 від 01.10.14. та №КС000014155 від 03.12.14.

Відповідач оплатив отриманий товар повністю, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 10.04.14., №10 від 25.09.14., №13 від 27.10.14., №21 від 07.11.14., №33 від 26.12.14. та квитанцією №NOSNU36279 від 19.11.14. Однак, товар, отриманий відповідачем згідно з видатковою накладною №КС000001301 від 10.02.14., був оплачений лише 10.04.14.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах у даному договорі.

У судовому засіданні представник відповідача уточнив, що позивачем були змінені платіжні реквізити, відповідно до яких здійснювалась оплата товару. Проте, повідомив позивач відповідача про ці обставини лише 16.04.14., що підтверджується листом №031 від 26.11.13., який був отриманий відповідачем факсом, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з п. 10.3 договору, сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у даному договорі реквізитів та зобов'язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.

Відповідно до п. 10.6 договору, усі зміни та доповнення до даного договору будуть вважатися чинними, якщо вони виконані у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх.

Представник позивача документів, що підтверджують письмове повідомлення відповідача про зміну платіжних реквізитів у встановленому договором порядку, суду не надав.

Натомість, у судовому засіданні представник позивача подав суду тлумачення терміну «письмове повідомлення» та послався на те, що у видатковій накладній №КС000001301 від 10.02.14. були вказані нові реквізити, вважав, що на підставі цієї накладної відповідач був повідомлений про зміну платіжних реквізитів.

Доводи представника позивача спростовуються у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У видатковій накладній №КС000001301 від 10.02.14. міститься посилання на договір №530 від 29.08.13., відтак ця поставка товару здійснювалась саме на виконання умов договору поставки №530 від 29.08.13., а не у спрощений спосіб.

Так, суд вважає, що позивач порушив умови договору щодо письмового повідомлення про зміну реквізитів, вчасно не повідомив відповідача про зміну платіжних реквізитів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 9 691,50 грн., сплаченого відповідачем 10.04.14., згідно з платіжним дорученням №2 від 10.04.14., є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1 517,19 грн., 969,15 грн. штрафу, три проценти річних у розмірі 97,98 грн. та 25 710,27 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість кожної отриманої партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару позивачем.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі несплати вартості товару відповідачем у строк, установлений п. 4.2 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення. При цьому пеня нараховується за увесь час існування прострочення в межах строків позовної давності, передбачених чинним законодавством України. Сплата пені не звільняє відповідача від відшкодування збитків, нанесених позивачу неналежним виконанням договору.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що товар, отриманий відповідачем на підставі видаткової накладної №КС000001301 від 10.02.14., був сплачений ним 10.04.14., тобто з порушенням строку, передбаченого п. 4.2 договору.

Так, суд вважає, враховуючи період заборгованості з 13.03.14. до 09.04.14. (28 днів), суму боргу в розмірі 10 374,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (Постанова НБУ від 09.08.13. №315), складає 103,46 грн., що підлягають стягненню.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разі, якщо відповідачем будуть порушені строки сплати, передбачені в п. 4.2 договору, більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, додатково до пені, передбаченій у п. 5.2 договору, відповідач сплачує позивачу фінансову санкцію в сумі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд вважає, що розмір штрафу (10%) від 10 374,00 грн. боргу становить 1 037,40 грн.

Оскільки позивачем штраф визначений у розмірі 969,15 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Також позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 97,98 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 966,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 13.03.14. до 09.04.14. складає 28 днів, тому три проценти річних від суми 10 374,00 грн. становлять 23,87 грн., що підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції (у березні - 102,2% (УК №65 від 09.04.14.)), за період з 13.03.14. до 09.04.14. складає 228,23 грн., що підлягають стягненню.

У матеріалах справи міститься заява представника відповідача про відшкодування витрат відповідача на оплату послуг адвоката від 19.05.15., в розмірі 3 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування заявленої вимоги, представник відповідача надав суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4208 від 26.10.10., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Любі Андрію Миколайовичу, та копію угоди про надання правової допомоги №18/05 від 18.05.15. (далі - угода про надання правової допомоги) з додатком, укладеної між відповідачем та адвокатом Любою Андрієм Миколайовичем (далі - виконавець).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до угоди про надання правової допомоги №18/05 від 18.05.15., сторони домовились змінити п. 1 угоди про надання правової допомоги, укладеної між адвокатом Любою Андрієм Миколайовичем та Мельником Сергієм Олександровичем, виклавши його в наступній редакції: виконавець приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу та здійснити представництво відповідача у господарському суді Київської області у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» до відповідача про стягнення боргу за договором поставки № 530 від 29 серпня 2013 року, а також при перегляді будь-яких рішень суду першої інстанції в Київському апеляційному суді, Вищому господарському суді України.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виконавцем долучено до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордеру №9 від 10.06.15., з якої вбачається, що відповідач оплатив послуги, надані виконавцем, у розмірі 3 000,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Беручи до уваги фактори, які враховуються при визначенні гонорару, предмет позовних вимог, тривалість розгляду справи та її складність, суд дійшов висновку про часткове покладення на позивача понесених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 279,04 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 13, ч. 3 ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 1 ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» до фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Олександровича про стягнення заборгованості у сумі 14 242,15 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Олександровича (07200, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Івана Проскури, будинок, 19, квартира 29, ідентифікаційний номер 2802001555) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» (03048, місто Київ, вулиця Кадетський Гай, 9, квартира 90, ідентифікаційний код 34242657) 103,46 грн. (сто три грн. 46 коп.) пені; 969,15 грн. (дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 15 коп.) штрафу; 23,87 грн. (двадцять три грн. 87 коп.) трьох процентів річних; 228,23 грн. (двісті двадцять вісім грн. 23 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 279,04 грн. (двісті сімдесят дев'ять грн. 04 коп.) витрат на оплату послуг адвоката; 169,94 грн. (сто шістдесят дев'ять грн. 94 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 22.06.15.

Суддя С. Грабець