Рішення

від 15.06.2015 по справі 914/1422/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 р. Справа№ 914/1422/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача: Малого приватного підприємства "Актив", с. Солонка Пустомитівського району Львівської області

про стягнення заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Луцик С.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Малого приватного підприємства "Актив" про стягнення 12 167, 93 грн.

Ухвалою від 05.05.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 25.05.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав наведених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, зазначених у позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Малого приватного підприємства "Актив" (надалі - відповідач) про стягнення 12 167, 93 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що 04.09.2006 р. між ним та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 19020 (надалі - договір).

За умовами договору, позивач (постачальник) продає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує позивачу вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з додатком від 14.04.2009 р. № 2 до договору від 04.09.2006 р. № 19020 про «Порядок розрахунків» розрахунковим періодом вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Відповідно до п.п. 5, 7 вищезгаданого додатку, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Відповідач в порушення умов договору оплати за поставлену йому електричну енергію за листопад 2014 р. не здійснив, тому у нього виникла заборгованість в розмірі 3 902, 09 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, відповідно до п. 4.2.1. договору в розмірі 133, 42 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 30, 79 грн.

Крім цього, повідомленням від 04.06.2014 р. № 316-0509 відповідачу погоджено договірну величину споживання електричної енергії на листопад 2014 р. в розмірі 1 000 кВт/год.

Однак, за розрахунковий період - листопад 2014 р. відповідачем фактично спожито 7 568 кВт/год., що перевищує договірну величину споживання електричної енергії на 6 568 кВт/год.

Листом від 19.11.2014 р. позивач повідомив відповідача про перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яка становить 6 568 кВт/год., у зв'язку з чим надіслав на адресу останнього рахунок про сплату вартості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за листопад 2014 р. на загальну суму 8 101, 63 грн., який відповідачем не оплачений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії від 04.09.2006 р. № 19020, відповідно до умов якого позивач здійснив постачання електроенергії відповідачу, а відповідач зобов'язаний був здійснити проплату за спожиту електроенергію.

За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушуючи умови додатку від 14.04.2009 р. № 2 до договору від 04.09.2006 р. № 19020 «Порядок розрахунків», відповідач не здійснив оплати за спожиту електроенергію нараховану у листопаді 2014 р. у встановлені терміни, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 3 902, 09 грн.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів погашення заборгованості не представив, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.2.1. договору про постачання електричної енергії від 04.09.2006 р. № 19020, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, відповідач (споживач) сплачує позивачу (постачальнику) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Суд вважає, що нарахування позивачем відповідачу пені в розмірі 133, 42 грн., проведено з урахуванням вищенаведених норм, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 30, 79 грн., суд вважає, що нараховані вони вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної енергії, яка становить 6 568 кВт/год., у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за листопад 2014 р. загальну суму 8 101, 63 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам передбачено, що споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до п. 6.16 Правил користування електричною енергією, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Пунктом 5.5 договору передбачено право відповідача звернутися про коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин, яке розглядається позивачем відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури, а саме: при умові проведення оплати за додатково заявлений обсяг електричної енергії, оплати платежів зазначених в додатку та наявності виробничих можливостей у енергопостачальника, У разі коригування для споживачів договірної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної (граничної) величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електоричної потужності є невід'ємною частиною договору.

29.05.2014 р. відповідач звернувся до позивача з заявою про встановлення ліміту споживання електроенергії з липня по грудень 2014 р. у розмірі 1 000 кВт/год. 04.06.2014 р. позивач повідомив відповідача про погодження договірної величини споживання електричної енергії з липня по грудень 2014 р. в розмірі 1 000 кВт/год.

21.10.2014 р. позивачем складено акт № 2160162 контрольного огляду засобів обліку в якому зафіксовано показник електролічильника - 176384, у зв'язку з чим позивач 19.11.2014 р. повідомив відповідача про перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яка становить 6 568 кВт/год.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З поданих позивачем доказів вбачається що показник лічильника 176384 зафіксований 21.10.2014 року, а не в листопаді 2014 року як зазначає позивач, а попередній показник 173758 зафіксовано 14.04.2014 року. Інших даних щодо фіксування показів лічильника, належного відповідачу, за вказаний період, до матеріалів справи не долучено. Споживання відповідачем електроенергії у розмірі 7 563 кВт/год. відбулося за період 25.07.2013 року (акт контрольного огляду засобів обліку № 488641) по 21.10.2014 року, а не за розрахунковий період (один місяць згідно з умовами додатку від 14.04.2009 р. № 2 до договору «Порядок розрахунків».

Оскільки позивачем не представлено належних доказів перевищення відповідачем в розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 101, 63 грн. боргу за понаддоговірне споживання електричної енергії.

Зважаючи на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Актив» (81131, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 19326974) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) суму в розмірі 4 669, 21 грн., з них:

- 3 902, 09 грн. - основної заборгованість;

- 133, 42 грн. - пені;

- 30, 79 грн. - 3 % річних;

- 602, 91 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.06.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.