Рішення

від 16.06.2015 по справі 915/719/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 915/719/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Цуріці І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбізнессервісбезпека і К", 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 15/4

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 54055, АДРЕСА_1

про стягнення 4258,67 грн.

Представники:

Від позивача: Горобець І.П.- директор;

Клис А.А., довіреність від 18.03.2014р.

Від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 420/12 від 01.06.2012р. на охорону об'єкта в сумі 4258,67 грн., з яких 1820,00 грн. основний борг, 2262,00 грн. штрафні санкції, 8,97 грн. - пеня, 167,70 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 30.04.2015р. суд прийняв позовну заяву до розгляду.

Заявою від 16.06.2015р. позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 420/12 від 01.06.2012р. на охорону об'єкта в сумі 2291,11 грн., з яких 910,00 грн. основний борг, 45,50 грн. штрафні санкції, 34,03 грн. - 3% річних, 1301,58 грн. - інфляційні.

Нормою ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено право позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене справа розглядається з врахуванням заяви від 16.06.2015р. про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

01.06.2012р. між ТОВ «Юрбізнессервісбепека і К» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір 420/12 на охорону об'єкта.

На виконання умов договору позивачем в період дії договору були надані відповідачу послуги охорони. Відповідач свої зобов'язання з оплати послуг в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 910,00 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з відповідача також штрафні санкції в сумі 45,50 грн., 3% річних в сумі 34,03 грн., інфляційні в сумі 1301,58 грн.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування посилається на те, що ним у присутності керівника охорони було написано заяву щодо розторгнення договору охорони. Нового договору відповідач з позивачем не укладав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.06.2012р. , 01.01.2014р. між ТОВ «Юрбізнессервісбепека і К» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на охорону об'єкта, відповідно до п.1.1 якого позивач прийняв під охорону об'єкт, розташований у АДРЕСА_2.

Згідно п. 3.1.2 договору вартість послуг охорони становить 70 грн. щомісяця.

Пунктом 3.2 договору зазначено, що оплата за охорону здійснюється до 25 числа поточного місяця на умовах 100 % передплати за поточний місяць, без виставлення рахунків, шляхом внесення готівкових коштів у касу виконавця, або на його розрахунковий рахунок з відміткою у відомості проведення взаєморозрахунків.

Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з дня його підписання. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про свої наміри щодо його розірвання, дія договору вважається продовженою на наступний термін на тих самих умовах. При достроковому припиненні дії договору, сторона-ініціатор письмово попереджує про це іншу сторону не менш, ніж за 60 днів. (п. 6.1, 6.2 договору).

Факт надання позивачем в період дії договору послуг охорони підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу прийому - здачі об'єктів під охорону на ринку «Колос».

Відповідач в порушення умов договору надані позивачем послуги сплачував не в повному обсязі.

Так, з наявної в матеріалах справи відомості проведення розрахунків вбачається, що за лютий, березень, квітень 2014р. відповідач сплатив по 35 грн., а починаючи з травня 2014р. перестав оплачувати послуги взагалі, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 910,00 грн.

Припис статті 978 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що за несплату платежу більш ніж на 5 банківських днів, замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі 5% від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні за період з лютого 2014р. по квітень 2015р. в сумі 1362,34 грн., 3% річних в сумі 34,03 грн. та штрафні санкції у розмірі 5% від суми заборгованості в розмірі 45,50 грн.

Судом було перевірено розрахунок позивача та встановлено, що нарахування позивачем 3% річних в сумі 34,03 грн. та штрафних санкцій у розмірі 5% від суми заборгованості в розмірі 45,50 грн. здійснено вірно. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до листа Верховного суду України № 62-97 р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період с 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу (абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

З врахуванням вищенаведеного судом за допомогою судової системи «Законодавство» було здійснено розрахунок, згідно якого інфляційні витрати складають 351,97 грн.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями. Також ним не надано доказів розірвання договору в порядку, встановленому п.6.1 та 6.2 договору від 01.01.2014р.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачем заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача 91,24 грн. витрат на довідку з Управління статистики щодо інфляційних витрат та 3000,00 грн. на послуги адвоката як його судових витрат.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Виходячи з вищенаведеного, витрати позивача на отримання довідки з Управління статистики щодо інфляційних витрат не є судовими витратами та не підлягають стягненню з відповідача.

Клопотання позивача щодо відшкодування витрат на послуги адвоката суд задовольняє частково виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 44 і 48 ГПК України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром . Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, господарські суди мають враховувати як ціну позову, яку указав позивач, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Пункт 12 Роз'яснення президії Вищого арбітражного [господарського] суду України від 4 березня 1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) передбачає, що «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». Аналогічна позиція Вищого господарського суду України висловлена в Інформаційному листі від 13 лютого 2002 р. №01-8/155.

Враховуючи незначну ціну позову та складність спору, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 500,00 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (54055, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбізнессервісбезпека і К" (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 15/4, ЄДРПОУ 33437362) 910,00 грн. основного боргу, 45,50 грн. штрафних санкцій, 34,03 грн. - 3% річних, 351,97 грн. - інфляційних, судовий збір в сумі 1069,75 грн., 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2015р.

Суддя Л.І. Васильєва