Рішення

від 16.06.2015 по справі 920/755/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.2015 Справа № 920/755/15

за позовом : Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс

Білопілля", м. Білопілля Сумської області;

до відповідача : Відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації,

м. Білопілля Сумської області;

про стягнення 43 027 грн. 20 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Галун Б.В. (довіреність б/н від 01.04.2015 р.);

від відповідача: не прибув;

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 43 027 грн. 20 коп. заборгованості, відповідно до укладеного між сторонами договору на проведення підрядних робіт № 22-14 від 16.09.2014 р., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с. 42).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив:

Відповідно до договору на проведення підрядних робіт № 22-14 від 16.09.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем, підрядник (позивач) зобов'язується за завданням замовника (відповідача) виконати поточний ремонт систем опалення в приміщеннях, згідно переліку, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити визначені види робіт в обсягах та за ціною (вартістю), що наводяться в договорі та додатках до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору виконання робіт та їх передача (передача їхнього результату) замовнику здійснюється підрядником протягом терміну, який визначається цим договором та становить термін строком 60 робочих днів.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що факт передачі виконаних робіт (їхнього результату) замовнику оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта виконаних робіт, який підписується у момент приймання виконаних робіт (їхніх результатів) та становить невід'ємну частину цього договору. Замовник несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) результату виконаних робіт з моменту підписання обома сторонами Акта виконаних робіт.

Згідно п. 3.1 договору, загальна ціна (вартість) робіт за цим договором складає 43 027 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 7 171 грн. 20 коп. А п. 3.4 договору передбачено, що оплата (вартості) робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами двостороннього Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.4 Договору, оплата (вартості) робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами двостороннього Акту виконаних робіт.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов договору та в рамках приписів по відключенню об'єктів тепло споживання від централізованого теплопостачання та підготовці об'єкта тепло споживання, що приєднаний до джерела централізованого теплопостачання до опалюваного періоду 2014-2015 р.р. надав протягом вересня-жовтня місяців 2014 р. відповідачу послуги, по поточному ремонту систем опалення приміщень учбових закладів та відділу освіти. Відповідні приміщення, мережі та системи опалення розташовані за адресами: Білопільська спеціалізована школа І-ІІІ ст. № 1: м. Білопілля, вул. Макаренка, б. № 15; Білопільська ЗОШ І-ІІІ ст. № 2: м. Білопілля, вул. Леніна, б. № 84; Білопільська НВК ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ № 3: м. Білопілля, вул. Гагаріна, б. № 10; Центр дитячої та юнацької творчості: м. Білопілля, вул. О. Олеся, б. № 10; Дитячо-юнацька спортивна школа: м. Білопілля, вул. Макаренка, б. № 3; Будівля музею ім.. А.С. Макаренко: м. Білопілля, вул. Шевченко, б. № 27.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ним виконано свої договірні зобов'язання, надав відповідні послуги у повному обсязі та належної якості, нарікань на роботу від відповідача не надходило. 16.10.2014 р. між сторонами було підписано «Акт приймання виконаних будівельних робіт», копія якого знаходиться в матеріалах справи. Проте, відповідач в свою чергу не виконавши свої договірні зобов'язання щодо оплати за спожиті послуги, які, згідно з п. 3.4 Договору, повинен був сплатити протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами «Акту приймання виконаних будівельних робіт», а саме до 26.10.2014 р. в розмірі 43 027 грн. 20 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу претензію № 52 від 03.02.2015 р. із вимогою погасити заборгованості в сумі 43 027 грн. 20 коп. Але відповідач за надані послуги не розрахувався, проте надіслав лист, в якому зазначив, що не заперечує проти проплати послуг з поточного ремонту систем опалення приміщень закладів освіти, але у 2014 р. у нього не було можливості зареєструвати в УДКСУ ці роботи за відсутності кошторисних призначень.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовною заявою відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 43 027 грн. 20 коп.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт ні на момент їх прийняття, ні на момент подання даного позову.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити законом покладений саме на замовника.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду».

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, згідно з якою, Замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Частиною першою ст. 853 Цивільного кодексу України, передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач у своєму листі зазначає, що УДКСУ, яке здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача, як бюджетної установи відповідно до вимог законодавства України, не провело оплату зобов'язання відповідача перед позивачем за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Стаття 617 Цивільного кодексу України та стаття 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до статті 1 Цивільного кодексу України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

На підставі статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідачем доказів сплати 43 027 грн. 20 коп. основного боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача не подано, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610, 837, 883 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації (41800,Сумська область, м. Білопілля, вул. Шевченко, б. 27; код 02147701) на користь Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна, б. 87; код 37601105) 43 027 грн. 20 коп . основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2014 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА