Рішення

від 17.06.2015 по справі 916/1789/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2015 р.Справа № 916/1789/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Бондаренко А.В. ( довіреність № 399 від 20.04.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спеціалізованих послуг"

до відповідача - державного підприємства „Одеська залізниця"

про стягнення 47 844,82 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агенція спеціалізованих послуг" (ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг") звернулось до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 47 844,82 грн., з яких: 37 150,09 грн. - основний борг, 2 769,47 грн. - пеня, 387,79 грн. - 3% річних, 7 537,47 грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про надання послуг № ОД/Л-14-218НЮ від 01.04.2014р. зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2015р. порушено провадження по справі № 916/1789/15 за даним позовом, розгляд справи призначено на 17.06.2015р.

В судове засіданні 17.06.2015р.:

- представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду (вх. № 21081/15 від 19.05.2015р.), наявне в матеріалах справи

- представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості - 37 150,09грн., просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, на підтвердження своєї позиції надав відзив на позовну заяву (вх. № 15431/15). Також у відзиві відповідач зазначає, що рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2014р. по справі № 910/13380/14 розірвано договір про надання послуг № ОД/Л-14-218 від 01.04.2014р., укладений між ДП „Одеська залізниця" та ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг", при цьому, відповідач звертався до позивача з листом № Л-17/1878 від 30.04.2014р., в якому повідомляв про припинення дії договору в зв`язку з виробничою необхідністю, а саме значним зменшенням фінансування. Також, відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивачем не дотримано умов досудового врегулювання спору, а саме: не надіслано відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості в сумі 37 150,09 грн. за актом № 46 від 30.06.2014р., вказуючи при цьому, що претензія № 154/2 від 24.10.2014р., яка міститься в додатках до матеріалів позову не була направлена відповідачу, при цьому, відповідачу було направлено іншу претензію № 154 від 24.10.2014р., в якій вказувалось про заборгованість за зовсім іншим актом наданих послуг, а саме № 22 від 30.04.2014р.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.06.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд встановив наступне.

01.04.2014р. між ДП „Одеська залізниця", пасажирська служба (Пасажирське вагонне депо Миколаїв) (Замовником) та ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" (Виконавцем) укладено договір про надання послуг № Л-14-218НЮ (Договір), відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов'язався виконати за завданням Замовника на свій ризик і відповідно до умов договору послуги з прибирання приміщень та територій пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці, розташованого за адресою: 54020, м. Миколаїв, Привокзальна площа, 14, щоденно з моменту підписання Договору та до 31.12.2014р.

Перелік послуг та періодичність надання послуг визначено в Додатку № 2 ,2а до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.4.2 Договору, замовник зобов'язується своєчасно оплачувати рахунки Виконавця за надані послуги згідно умов Договору.

Відповідно до п. 2.6.4 Договору Виконавець зобов'язаний надати передбачені в Договорі послуги та особисто здати їх результати Замовнику, Замовник - прийняти результат виконаних послуг шляхом щоденного підписання акту відповідності наданих послуг, а також щомісячного акту приймання - передачі виконаних послуг.

Вартість послуг згідно з умовами цього Договору визначається на підставі калькуляцій (Додаток № 1, 1а до Договору) і складає 37 410,030 грн. за місяць (в тому числі ПДВ 20%). Послуги надаються з 01.04.2014р. по 31.12.2014р. вартість послуг по договору складає 336 692,70 грн. з ПДВ 20%. Включає всі витрати Виконавця та його винагороду за цим Договором (п. 3.1 Договору).

П. 4.1 Договору сторони узгодили, що Замовник здійснює оплату послуг на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт на протязі 120 банківських днів з моменту його підписання.

По закінченню кожної зміни Виконавець надає на узгодження та підписання Замовнику або уповноваженому від Замовника представнику щоденний акт відповідальності наданих послуг (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору щоденний акт відповідності підписується представниками Замовника та Виконавця у термін не більше однієї доби з моменту закінчення змін.

У випадку відмови одного з представників Замовника або Виконавця підписувати щоденний акт відповідності про це робиться запис у акті зі вказанням причини такої відмови (п. 5.3 Договору).

Усі недоліки, які виникли при прийманні послуг, Виконавець усуває у терміни, визначені двостороннім актом, за власний рахунок.

Здача-приймання наданих послуг за календарний місяць оформлюється актом здачі - приймання робіт, при умові наявності щоденних актів, підписаних Замовником (п. 5.6 Договору).

П. 6.4 Договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 9.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., послуги надаються з 01.04.2014р. по 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов договору про надання послуг № Л-14-218НЮ від 01.04.2014р., ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" надало ДП „Одеська залізниця" пасажирська служба (Пасажирське вагонне депо ст. Миколаїв) послуги з прибирання приміщень та території вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці на загальну суму 37 150,09 грн., що вбачається з акту наданих послуг № 46 від 30.06.2014р. на суму 37 150,09 грн. (з урахуванням ПДВ), який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період квітень 2014р. - липень 2014р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, серед наданих послуг рахується послуга, засвідчена актом від 30.06.2014р., на суму 37 150,09 грн.

24.10.2014р ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" звернулось до пасажирської служби „Пасажирське вагонне депо ст. Миколаїв Одеської залізниці" з досудовою претензією № 154/2, відповідно до якої просило виконати зобов'язання за договором № Л-14-218НЮ від 01.04.2014р., сплативши наявну заборгованість.

Зазначена претензія залишена без відповіді, а заборгованість - без оплати.

Всі перелічені обставини і стали підставою для звернення ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" до господарського суду Одеської області з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37 150,09 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 769,47 грн., 3 % річних в сумі 387,79 грн. та 7 537,47 грн. - інфляційних нарахувань.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2014р. по справі № 910/13380/14 розірвано договір про надання послуг № ОД/Л-14-218 від 01.04.2014р., укладений між ДП „Одеська залізниця" та ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг".

Дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення уточнених позовних вимог, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П. 4.1 Договору № Л-14-218НЮ від 01.04.2014р. сторони узгодили, що відповідач здійснює оплату послуг на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт на протязі 120 банківських днів з моменту його підписання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач під час дії договору порушив виконання своїх зобов'язань за договором № Л-14-218НЮ від 01.04.2014р., а саме не розрахувався в повному обсязі за надані йому позивачем послуги з прибирання приміщень та території вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці у встановлені договором строки, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість перед ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" у розмірі 37 150,09 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення 37 150,09грн. - основної заборгованості за договором № Л-14-218НЮ від 01.04.2014р., зокрема, за актом наданих послуг № 46 від 30.06.2014р.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача 37 150, 09грн. - суми основної заборгованості.

Що стосується заявлених вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас, вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 6. 4 Договору № Л-14-218НЮ від 01.04.2014р. встановлено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла на період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 37 150,09 грн. за період з 17.12.2014р. по 22.04.2015р., встановив, що він є вірним та відповідає умовам договору та вимогам діючого законодавства щодо нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем з 17.12.2014р. по 22.04.2015р., та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 387,79 грн., перевірено господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних нарахувань за період з 17.12.2014р. по 22.04.2015р. у розмірі 7 537,47 грн., встановив, що при здійснені даного розрахунку позивач допустив помилку, а саме невірно визначив розмір сукупного індексу інфляції, в зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок інфляційних та встановив, що розмір інфляційних нарахувань перевищує суму інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем. При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних нарахувань до стягнення, розраховану за розрахунком позивача та яка безпосередньо заявлена у позові.

Що стосується посилань відповідача на недотримання позивачем умов досудового врегулювання спору, а саме ненадіслання відповідачу претензії, то суд не приймає їх до уваги та вважає за потрібне зазначити, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Також, господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Як зазначено у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зауважує, що відповідач повинен був сплатити, відповідно до умов спірного договору, вартість наданих послуг до 16.12.2014р., однак ані станом на дату подачі позову, ані під час розгляду справи, відповідачем своє зобов'язання щодо сплати вартості отриманих послуг виконано так і не було.

Таким чином, відповідачем жодним чином не обґрунтовано причини невиконання зобов'язання, не було вжито будь-яких заходів для належного виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг.

Наявність будь-яких обставин непереборної сили, які б заважали відповідачу виконати свої зобов'язання належним чином, також не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 37 150,09 грн. - основного боргу, 2 769,47 грн. - пені, 387,79 грн. - 3% річних та 7 537,47 грн. - інфляційних нарахувань.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, б. 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спеціалізованих послуг" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 39-а, код ЄДРПОУ 38871418) 37 150 (тридцять сім тисяч сто п'ятдесят) грн. 09 коп. - основного боргу, 2 769 (дві тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. 47 коп. - пені, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 79 коп. - 3% річних, 7 537 (сім тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 47 коп. - інфляційних нарахувань та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 червня 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко