Рішення

від 15.06.2015 по справі 922/2641/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р.Справа № 922/2641/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром", м. Харків до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ про стягнення коштів в розмірі 680854,47 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Мартиненко А.М., дов. від 10.04.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився;

Третя особа - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальпром", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків, в якому просить суд стягнути на свою користь заборгованість за договором № 21/12/212-82 від 25.06.2012р. в розмірі заборгованість в розмірі 859341,08 грн., з яких: 493344,00 грн. - сума основного боргу, 122714,25 грн. - неустойка, 233753,86 грн. - інфляційні втрати, 9528,97 грн. - 3% річних, а також просить суд віднести на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.06.2015р. о 12:00 год. Залучено до участі у справі Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2015р. розгляд справи відкладався на 15.06.2015р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 15.06.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 15.06.2015р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 24131), з метою підготовки та надання до суду заперечень на позов.

Представник Третьої особи у судове засідання 15.06.2015р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (вх. №№ 816, 24204), які судом долучені до матеріалів справи.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Згідно зі ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати додаткові докази та заперечення на позов у судове засідання 02.06.2015р. та в дане судове засідання.

У п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участі в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню. Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне:

Між Приватним підприємством "Стальпром" (виконавець) та Державним підприємством "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (замовник) було укладено договір № 21/12/212-82 від 25.06.2012 р., відповідно до п.1.1. якого замовник доручає та зобов"язується оплатити, а виконавець виконати та передати науково-технічну продукцію (робота): ПАТ "Дніпровський Меткомбінат". Реконструкція сортопрокатного цеху. Перший пусковий комплекс (перша черга). Ділянка чорнової та проміжної груп клітей. Ножиці. Холодильник. Низьковольтна напруга. Робоча документація. Будівельна частина та ОВ".

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість робіт складає: 986688,00 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору, замовним сплачує 50% від суми договору, вказаної у п. 2.1., в порядку авансу, що становить 493344, грн.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ "Дніпровський Меткомбінат" (третя особа, Генеральний замовник) за відповідним актом виконаних робіт відповідача, який містить виконаний позивачем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до п. 3.4. Договору, при неотриманні позивачем оформлених документів (акт здачі-приймання, двосторонній акт з переліком доопрацювань) в заявлений строк, продукція вважається прийнятою відповідачем з виконанням усіх умов Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору, за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за цим Договором, з винної сторони стягується пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, а за прострочу понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % від простроченої суми зобов'язання.

25.06.2012р. відповідачем, на виконання умов п. 2.2. Договору здійснено оплату вартості робіт в якості авансу в розмірі 493 344,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку TOB "Стальпром", станом на 25.06.2012 р.

08.11.2012р. між позивачем та відповідачем складений акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 21/12-1 на підтвердження факту виконання науково-технічної продукції на загальну суму 493 344,00 грн., в тому числі ПДВ - 82 224,00 грн.

08.09.2014р. позивачем на адресу відповідача направлений акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 21/12-2 на загальну суму 493 344,00 грн. з вимогою про його підписання.

18.09.2014р. листом № 1-22-8358 відповідач повідомив, що у зв'язку з наявністю поточної заборгованості ПАТ "Дніпровський меткомбінат" перед відповідачем, останній не має можливості оформити акт та здійснити розрахунок з позивачем. Таким чином, відповідач відмовив у підписанні вищевказаного акту, не заявляючи при цьому будь-яких претензій чи зауважень до отриманої науково-технічної продукції.

05.11.2014р. позивачем повторно на адресу відповідача направлений акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 21/12-2 на суму 493344,00 грн. з вимогою про його підписання в 5-ти денний строк з моменту його отримання.

28.11.2014р. листом № 1-22-10182 відповідач відмовив у підписанні вищевказаного акту здачі-приймання науково-технічної продукції в запропонований строк, не заявивши претензій чи зауважень до виконаної продукції.

Як свідчать матеріали справи, станом на 09.09.2014р. ПАТ "Дніпровський меткомбінат" в повному обсязі прийняло та оплатило роботи за договором на виконання науково-технічної документації № 212-82-Г/12-1065-02, в тому числі роботи, виконані позивачем.

Таким чином, як зазначає позивач, виходячи зі змісту п. 3.4. Договору, продукція, виконана позивачем та зафіксована в акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 21/12-2 на загальну суму 493 344,00 грн., вважається прийнятою відповідачем з виконанням усіх умов Договору 10.10.2014 p., тобто зі спливом 30-ти днів з моменту отримання акту приймання науково-технічної продукції № 21/12-2 на загальну суму 493 344,00 грн. Як наслідок, у відповідності до п. 2.3. Договору строк оплати за актом здачі-приймання науково-технічної продукції № 21/12-2 настав 10.10.2014р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем повністю виконані зобов'язання з виконання та передачі науково-технічної продукції на загальну суму 986688,00 грн., а відповідачем прийнята відповідна продукція: частина, згідно акта здачі-приймання науково-технічної продукції № 21/12-1 від 08.11.2012р. (на суму 493 344,00 грн.), інша частина вважається прийнятою з виконанням усіх умов Договору у зв'язку з відмовою відповідача від оформлення акту здачі-приймання науково-технічної продукції № 21/12-2.

Однак, відповідачем повністю не виконані свої зобов'язання з оплати отриманої науково-технічної продукції на загальну суму 493 344,00 грн., в зв'язку з чим 16.03.2015р. позивачем направлено, а 23.03.2015р. відповідачем отримано вимогу про сплату основної заборгованості за Договором, проте, як зазначив позивач, до сьогоднішнього дня відповідачем не виконано зобов'язання з оплати виконаної продукції.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, позивач просить суд стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 859341,08 грн., в тому числі сума основного боргу у розмірі 493344,00 грн., неустойка у розмірі 122714,25 грн. (яка складається з: штрафу в розмір 34534,08 грн. (7 % від 493 344,00 грн.) та пеня (із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ) в розмірі 88 180,17 грн.), інфляційні втрати в розмірі 233753,86 грн. та три відсотки річних в розмірі 9 528,97 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В ч.1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать про те, що третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Дніпровський Меткомбінат", проведено розрахунок з відповідачем в повному обсязі, що підтверджується наданими представником третьої особи письмовими поясненнями від 26.05..2015р. (вх. № 21321), доказами, наданими на виконання ухвал суду, у тому числі актами здачі-прийому науково-технічної продукції на загальну суму 17058337,19 грн. за договором № 212-82-Г/12-1065-02 від 01.04.2015р., укладеному між ПАТ "Дніпровський меткомбінат" та ДП "УНТЦ "Енергосталь", підписаними представниками сторін та скріпленим печатками, а також доказами оплати за виконані роботи.

Так, сторони у п. 2.2. Договору встановили, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ "Дніпровський Меткомбінат", за відповідним актом виконаних робіт відповідача, який містить виконаний позивачем об'єм робіт, на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 21/12/212-82 від 25.06.2012р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевказане, та те, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту виконання робіт за договором № 21/12/212-82 від 25.06.2012р. та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 493344,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушенні відповідачем умов договору від 25.06.2012р. щодо вчасної та в повному обсязі сплати за виконані роботи, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 10.10.2014р. по 10.04.2015р. склала 88180,17 грн., що підтверджується розрахунком суми пені, який міститься в матеріалах справи. Даний розрахунок перевірено судом.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 88180,17 грн. та штраф у розмірі 34534,08 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних, за період з 10.10.2014р. по 01.06.2015р., у сумі 9528,97 грн. та 233753,86 грн. інфляційних витрат, за період з 10.10.2014р. по 01.06.2015р., нарахованих, згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані, Здійснений позивачем розрахунок перевірено судом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром" обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає судові витрати у даній справі на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (61166, м. Харків, пр. Леніна,9, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром" (61145, м. Харків, вул. Шатилова Дача, 4, код ЄДРПОУ 24270537) суму основного боргу у розмірі 493344,00 грн., неустойки у розмірі 122714,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 233753,86 грн., 3% річних у розмірі 9528,97 грн., судовий збір у розмірі 17186,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.06.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2641/15