Рішення

від 18.06.2015 по справі 923/590/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 р. Справа № 923/590/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Сиваської селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, смт.Сиваське Херсонської області

до: Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Херсон

про стягнення 27 281 грн. 41 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Гончаров М.В., представник за довіреністю від 03.03.2015р.;

від відповідача - Берднік К.Г., представник за довіреністю № 32 від 05.01.2015р.

Сиваська селищна рада Новотроїцького району Херсонської області (позивач) звернулася до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) про стягнення коштів сплаченого авансу в сумі 25 274,00 грн. та заподіяні матеріальні збитки в сумі 2 007,41 грн.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач письмового відзиву не надав, усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.

Оскільки відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи, передбачених статтею 69 ГПК України, суд, відповідно до положень ст.75 ГПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд -

в с т а н о в и в:

15 серпня 2014 року між Сиваською селищною радою (далі - позивач, замовник) та Дочірнім підприємством «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Новотроїцький райавтодор» (далі - відповідач, підрядник) укладено договір №11 (далі - договір №11), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати визначені замовником види і обсяги робіт з капітального ремонту автомобільних доріг комунальної власності, які здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2014 році для проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням вулиць і доріг комунальної власності у населених пункта відповідно до кошторисної документації.

15 серпня 2014 року між Сиваською селищною радою (далі - позивач, замовник) та Дочірнім підприємством «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Новотроїцький райавтодор» (далі - відповідач, підрядник) укладено договір №12 (далі - договір №12), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати визначені замовником види і обсяги робіт з капітального ремонту автомобільних доріг комунальної власності, які здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2014 році для проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням вулиць і доріг комунальної власності у населених пункта відповідно до кошторисної документації.

Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою.

Із огляду на зазначені Договори суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами підряду, правовідносини, які витікають із них, регулюються главою 61 ЦК України.

Вищевказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов пункту 5.2. договору №11 та договору №12, в якому передбачено перерахування на розрахунковий рахунок підрядника авансу в розмірі до 30% від вартості обсягу робіт, платіжним дорученням №8 від 18.08.2014 року перерахував відповідачу 12648,00 грн. авансу та платіжним дорученням №9 від 18.08.2014 року перерахував відповідачу 12626,00 грн. авансу для придбання матеріалів на капітальний ремонт вулиць.

Відповідно до умов пункту 2.1. договору №11 та договору №12 - строк виконання робіт - до 31.12.2014 року.

Оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів виконання належним чином своїх зобов'язань за договором №11 та договором №12, - суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в сумі 25274,00 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2007,41 грн. збитків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у зв'язку з укладенням договору №11 та договору №12 понесено витрати на розробку кошторисної документації на капітальний ремонт та виконання експертизи кошторисної документації проекту будівництва (а.с.24-30).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до правової позиції Верхового Суду України у справі № 3-72гс12 відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність повного складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки - збитків, їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутностіхоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка (дія або бездіяльність) особи, що порушує правову норму, умови договору, угоди тощо та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного зобов'язання другою стороною.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задовлення вимог про відшкодування збитків в сумі 2007,41 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (73000, м.Херсон, вул.Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) на користь Сиваської селищної ради Новотроїцького району (75341, Херсонська область, смт Сиваське Новотроїцького району, вул..Леніна, 101, код ЄДРПОУ 04402095) кошти сплаченого авансу в сумі 25274,00 грн., заподіяні матеріальні збитки в сумі 2007,41 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 22.06.2015 р.

Суддя В.В.Литвинова