Рішення

від 18.06.2015 по справі 926/731/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 926/731/15

За позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського»

до приватної фірми «ЛІР»

про стягнення заборгованості в сумі 61734,79 грн.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ, звернулося з позовом до приватної фірми «ЛІР», м. Чернівці, про стягнення заборгованості в сумі 61734,79 грн., в тому числі: 43232,19 грн. заборгованість по оплаті за договором, 16669,08 грн. заборгованість по інфляційних втратам та 3 % річних в сумі 1833,52 грн.

Позов мотивується тим, що 30.05.2013 між сторонами укладено договір № 13-1212-02, згідно пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію. Кількість, номенклатура, ціна, строки поставки товару, умови поставки та умови оплати визначені в специфікаціях. Пунктом 1.4 договору встановлено, що сума договору становить 77000,22 грн. з ПДВ згідно специфікації № 1 і змінюється на суму кожної наступної специфікації. На виконання пунктів 4.1, 4.2 договору позивач оплатив наданий відповідачем рахунок від 03.06.2013 № 1 на суму 77000,22 грн. з ПДВ., що підтверджується випискою банку від 17.06.2013. Відповідно до специфікації № 1 до договору строк поставки товару становить 15 календарних днів з моменту перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, тобто кінцевим терміном поставки товару відповідачем згідно умов договору було 02.07.2013. В порушення умов договору відповідач здійснив поставку товару: на суму 22120,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною від 15.07.2013 № 2, на суму 7658,00 грн. з ПДВ за накладною від 30.07.2013, на суму 3177,99 грн. з ПДВ за накладною від 11.09.2013 № 5 та на суму 3864,01 грн. з ПДВ за накладною від 16.09.2013 № 6. Загальна сума поставки склала 36820,00 грн. з ПДВ. В подальшому відповідачем було направлено позивачу коригування від 15.07.2013 № 1 та від 30.07.2013 № 2 про зменшення вартості поставленого товару. Таким чином, відповідачем здійснено часткову поставку товару на загальну суму 33768,03 грн. Станом на 23.04.2015 позивач виконав свої зобов'язання за договором та оплатив відповідачу за продукцію у повному розмірі, а саме 77000,22 грн. Відповідачем в порушення умов договору не поставлено продукції на суму 43232,19 грн. в кінцевий термін - 02.07.2013 включно. Станом на 23.04.2015 прострочена заборгованість відповідача по оплаті за договором складає 43232,19 грн. та за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 16669,08 грн. та 3 % річних у сумі 1833,52 грн.

Ухвалою суду від 06.05.2015 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 20.05.2015.

Ухвалами суду від 20.05.2015 та від 03.06.2015 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін.

Сторони, які були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Однак, до початку розгляду справи від позивача надійшло письмове клопотання (телеграма) в якому позивач просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи, що відповідач правом наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України на подання відзиву на позов не скористався, суд розглядає справу без участі його представника за наявними в матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

30.05.2013 між сторонами укладено договір № 13-1212-02 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію. Кількість, номенклатура, ціна, строки поставки товару, умови поставки та умови оплати визначені в специфікаціях.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що сума Договору становить 77000,22 грн. з ПДВ згідно специфікації № 1 і змінюється на суму кожної наступної специфікації.

На виконання пунктів 4.1, 4.2 Договору позивач оплатив наданий відповідачем рахунок від 03.06.2013 № 1 на суму 77000,22 грн. з ПДВ., що підтверджується випискою банку від 17.06.2013. Отже, свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином.

Відповідно до специфікації № 1 до Договору строк поставки товару становить 15 календарних днів з моменту перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, тобто кінцевим терміном поставки товару відповідачем згідно умов Договору було 02.07.2013.

Однак, в порушення умов Договору відповідач здійснив поставку товару: на суму 22120,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною від 15.07.2013 № 2, на суму 7658,00 грн. з ПДВ за накладною від 30.07.2013, на суму 3177,99 грн. з ПДВ за накладною від 11.09.2013 № 5 та на суму 3864,01 грн. з ПДВ за накладною від 16.09.2013 № 6. Загальна сума поставки склала 36820,00 грн. з ПДВ.

В подальшому відповідачем було надіслано позивачу коригування від 15.07.2013 № 1 та від 30.07.2013 № 2 про зменшення вартості поставленого товару на суму 3051,97 грн.

Таким чином, відповідачем здійснено поставку товару на загальну суму 33768,03 грн.

Листом від 12.11.2013 № 01/ВН-1238 позивач поінформував відповідача про відмову від виконання зобов'язань, посилаючись на прострочення відповідачем строку поставки товару, що узгоджується з вимогами статей 538, 693 Цивільного кодексу України та статті 220 Господарського кодексу України.

Однак, станом на день винесення рішення відповідач не надав доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 43232,19 грн. Тому, позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на вказану статтю Цивільного кодексу України як на підставу для стягнення решти суми позиву позивач не звернув уваги, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав ані доказів поставки товару за Договором, ані доказів повернення передоплати.

Проте, розмір процентів за користування чужими коштами в даному Договорі не передбачено, а в позовних вимогах позивач просить застосувати статтю 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних. Нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні не підлягають стягненню, оскільки сума попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 по справі № 5011-42/13539-2012 та від 16.09.2014 по справі № 921/266/13-г/7.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судовий збір слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку, пропорційно сумі задоволеного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватної фірми «ЛІР» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 83-Б, кв. 6, ідентифікаційний код 32790847) на користь публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» (Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) попередню оплату за Договором в сумі 43232,19 грн. та судовий збір в розмірі 1279,43 грн.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 22.06.2015.

Суддя В. Байталюк