Постанова

від 15.06.2015 по справі 920/126/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа № 920/126/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Новіковій Ю.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2595 С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2015 р. у справі № 920/126/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИОРА", м. Суми,

про стягнення 592 454,12 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.04.2015 р. (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено частково в сумі 563 289,64 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИОРА" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" 476 803,53 грн. - заборгованість за кредитом, 85 340,86 грн. - заборгованість за відсотками, 1 145,25 грн. - пеня за порушення строків виконання зобов'язання та 11 849,08 грн. судового збору. В решті позовних вимог в сумі 29 164,48 грн. - відмовлено.

Відповідач, ТОВ "ПРИОРА", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2015р. в частині стягнення з ТОВ "ПРИОРА" 58 876,44 грн. основного боргу, 85 340,86 грн. заборгованості за відсотками, 1 145,25 грн. пені та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 50 000,00 основного боргу, 85 340,86 грн. заборгованості за відсотками, 1 145,25 пені, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, 11.06.2015р. на адресу суду від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки представника відповідача.

Судова колегія, розглянувши дане клопотання представника відповідача, вважає його необґрунтованим, не доведеним належними доказами та таким, що не підлягає задоволенню. До того ж, як зазначено в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Позивач, Пат КБ "Приватбанк", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання також не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 114).

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.10.2010 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРИОРА" було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № 26001060726000 на підставі письмової заяви про відкриття поточного рахунку (а.с. 13).

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Підписавши зазначену заяву, відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua та які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 19.10.2010 року.

Розділом 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Пункт 3.1.1.74 зазначених Умов передбачає, що послугу "Гарантований платіж" банк надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк". Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договору, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов).

Відповідно до п. 1.1.1.91. та п. 3.1.1.76. Умов після отримання за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Іnternet Banking Приват - 24), банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні такої послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника.

Згідно з п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28 % річних, 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому, за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, своєчасно проводив гарантовані платежі, ініційовані клієнтом. Кредит надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, виписками по рахунках відповідача та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, зокрема, платіжними дорученнями № 1064 від 06.11.2013р. на суму 327,09 грн., № 1152 від 18.02.2014р. на суму 530000,00 грн., № 1175 від 24.03.2014р. на суму 338000,00 грн.

Тому, посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що надання йому 338000,00 грн. матеріалами справи не підтверджується, є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.

Починаючи з 06.11.2013 р. відповідач почав користуватись послугою "Гарантований платіж" та здійснював погашення заборгованості у відповідності до умов укладеного договору. Однак, починаючи з 28.03.2014 р. відповідач припинив здійснювати погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, перший гарантований платіж в сумі 327,09 грн., що був отриманий 06.11.2013р., був погашений у строк до 30 днів, а саме, 12.11.2013р. Другий гарантований платіж на суму 530 000,00 грн. від 18.02.2014 р. погашався відповідачем частково: 22.02.2014р. - 4817,00 грн. на погашення тіла кредиту; 26.02.2014р. - 100,00 грн. на погашення процентів; 17.03.2014р. - 333317,00 грн. на погашення тіла кредит та 8477,99 грн. погашення процентів; 28.03.2014р. - 53 056,95 грн. на погашення тіла кредиту та 298,45 грн. погашення процентів. Третій гарантований платіж на суму 338 000,00 грн. від 24.03.2014р. не погашено.

Згідно ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що заборгованість відповідача за кредитом та відсотками станом на день розгляду справи є непогашеною.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на те, що у зв'язку з частковим погашенням ним кредиту на момент прийняття судом першої інстанції рішення сума основної заборгованості за кредитом повинна зменшитись та повинна складати 426 803 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Тому, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 476 803,53 грн. заборгованості за кредитом та 85 340,86 грн. заборгованості за відсотками.

Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що жодних доказів нарахування відсотків та штрафних санкцій у порядку та розмірі вказаному у позовній заяві позивачем не надано.

Проте, судова колегія вважає такі твердження помилковими, оскільки пунктом 3.2.2.10.1 Умов сторони передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого платежу за кожен випадок порушення термінів повернення кредиту, відсотків.

Крім того, відповідно до п. 3.2.2.10.8 Умов в разі порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення ПАТ КБ "Приватбанк" до судових органів, відповідач зобов'язаний сплатити банку штраф, що розраховується за формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого в заяві на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Таким чином, відповідачу нараховано 1 145,25 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання та 29 164,48 грн. штрафу.

Судом першої інстанції правильно враховано, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафу) за цим договором встановлені сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов) та згідно з п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Чинне законодавство України передбачає одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штраф та пеню, що не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України є видами штрафних санкцій.

Оскільки відповідач в суді першої інстанції просив зменшити розмір штрафних санкцій, а представник позивача проти зменшення не заперечував, а також, враховуючи, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду у відповідності до частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про зменшення штрафних санкцій на 29 164,48 грн.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2015 р. у справі № 920/126/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2015 р. у справі № 920/126/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.06.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.