Ухвала

від 10.06.2015 по справі 804/2245/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 рокусправа № 804/2245/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно - Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №804/2245/15 за позовом Приватного підприємства «Сфера» до про Західно - Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сфера» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно - Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.11.2014р. № 0000612201. (т. 1 а.с.4-10)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/2245/15 (т.1, а.с.2)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 505 228,64 грн., викладені в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, суперечать вимогам податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №804/2245/15 адміністративний позов задоволено. (суддя -Коренев А.О.) ( т.2, а.с.17-24)

Відповідач - Західно - Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №804/2245/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з ТОВ «Сенатор Груп 2014» без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №804/2245/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сенатор Груп 2014» за липень 2014 року, результати якої оформлено актом № 250/04-10-22-01/30344629 від 23.10.2014 року. ( т.1, а.с. 19-28)

Згідно наданої суду ксерокопії зазначеного акту, перевіркою встановлені наступні порушення, а саме, п. 198.6 ст. 198 ПКУ та завищення податкового кредиту в сумі 505 228,64 грн., внаслідок чого занижено розмір податкового зобов'язання на загальну суму 505 228,64 грн., в т.ч. за липень 2014 року - 505 228,64 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000612201 від 11.11.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 757 844 грн., в т.ч. за основним платежем - 505 229 грн., за штрафними санкціями - 252 615 грн.(т.1 а.с. 17)

Відповідно до матеріалів справи, спірна сума податкового кредиту в розмірі 505 228,64 грн. сформована позивачем в липні 2014 року на підставі податкових накладних від 31.07.14р. №№ 39,40,41,42, виписаних позивачу ТОВ «Сенатор груп 2014р.» на підставі договору від 01.07.2014р. №5 та договору суборенди від 01.07.2014 року №4.

01.07.2014 року між позивачем та ТОВ «Сенатор Груп 2014» було укладено Договір про виконання робіт по прибиранню приміщень.

На підтвердження виконання умов договору №5, а саме отримання послуг з прибирання торгівельних, складських і офісних приміщень, позивачем надані копії: договору №5 від 01.07.2014р., додатку №1 до договору №5, акт №3107/295 від 31.07.2014р., податкової накладної від 31.07.2014р. №39.(т.1, а.с. 33-38)

Також 01.07.2014 року між позивачем та ТОВ «Сенатор Груп 2014» укладено Договір суборенди №4.

На підтвердження виконання умов Договору суборенди №4, а саме отримання в суборенду нерухомого майна, позивачем надано копії: договору суборенди № 4 від 01.07.2014 р.; акту прийому-передачі орендованого майна від 01.07.2014 р.; акту підтвердження користування орендованим приміщенням №3107/296 від 31.07.14, акту підтвердження користування орендованим приміщення №3107/297 від 31.07.14, акту підтвердження користування орендованим приміщенням №3107/298 від 31.07.14, податкової накладної від 31.07.2014р. № 42, 41, 40. (т.1, а.с.39-51)

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за суборенду нерухомого майна позивачем проведений розрахунок за платіжним дорученням № 799 від 15.08.2014 р. на суму 206 495,07 грн.(т.1, а.с. 52)

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами позивачем надано усі первинні документи за господарськими операціями з ТОВ «Сенатор Груп 2014», які зазначено в Акті, у тому числі і податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання, а відповідно і довести відсутність фактичного здійснення господарської операції.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами та такого порушення Приватним підприємством «Сфера» законодавства України, що дає підстави для висновку заниження останнім розміру податку на додану вартість, а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 03 березня 2015 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно - Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №804/2245/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 15 червня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко