Постанова

від 28.05.2015 по справі 804/9879/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 рокусправа № 804/9879/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі № 804/9879/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 11 березня 2014 року за № 000023201, від 11 березня 2014 року за № 0000242201, від 11 березня 2014 року за № 0000222201.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що надані до перевірки первинні документи підтверджують реальний характер проведених господарських операцій, що свідчить про правомірність формування податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. Але висновок про наявність порушення з боку позивача зроблено відповідачем на підставі актів, складених відносно контрагентів позивача, що є безпідставним та необгрунтованим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 28 січня 2014 року по 06 лютого 2014 року, відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції y Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27 січня 2014 року за № 113, проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом 12 лютого 2014 року складено акт № 312/221/36093812, яким встановлено порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 та пункту 1.32 статті 1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 14.1.36 та 4.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України:

занижено валові доходи всього у сумі 1005547,00 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року - на суму 180030,00 грн., II квартал 2011 року - на суму 206159,00 грн., III квартал 2011 року - на суму 165062,00 грн., IV квартал 2011 року - на суму 116862,00 грн., І квартал 2012 року - на суму 127666,00 грн., II квартал 2012 року - на суму 67280,00 грн., III квартал 2012 року - на сулу 118424,00 грн. та IV квартал 2012 року - на суму 24000 грн. (з урахуванням їх заниження на суму 6033294,00 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року - на суму 1080180,00 грн., II квартал 2011 року - на суму 1236956,00 грн., III квартал 2011 року - на суму 990374,00 грн.. IV квартал 2011 року - на суму 116862,00 грн., І квартал 2012 року - на суму 765999,00 грн., II квартал 2012 року - на суму 403680,00 грн., III квартал 2012 року - на суму 710547,00 грн. та IV квартал 2012 року - на суму 44387,00 грн., і завищення на суму 5027747,00 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року - на суму 900150,00 грн., II квартал 2011 року - на суму 1030797,00 грн., III квартал 2011 року - на суму 825312,00 грн. IV квартал 2011 року - на суму 584309,00 грн., І квартал 2012 року - на суму 638333,00 грн., II квартал 2012 року - на суму 336400,00 грн., III квартал 2012 року - на суму 592123,00 грн. та IV квартал 2012 року - на суму 120323,00 грн.), за рахунок не включення до їх складу сум безповоротної фінансової допомоги;

завищено валові витрати на загальну суму 5027747,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - на суму -50150,00 грн., II квартал 2011 року - на суму 1030797,00 грн., III квартал 2011 року - на суму 825312,00 грн., IV квартал 2011 року - на суму 584309,00 грн., І квартал 2012 року - на суму 638333,00 грн., II квартал 2012 року - на суму 336400,00 грн., III квартал 2012 року - на суму 592123,00 грн. та IV квартал 2012 року - на суму 120323,00 грн., за рахунок віднесення до їх складу сум витрат за господарськими операціями з постачальниками, які не направлені на реальне настання правових наслідків.

Зазначене призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1368769,00 грн., у тому числі за І квартал 20 року - на суму 270045,00 грн., II квартал 2011 року - на суму 284500,00 грн., III квартал 2011 року на суму 227786,00 грн., IV квартал 2011 року - на суму 161269,00 грн., І квартал 2012 року-на суму 160860,00 грн., II квартал 2012 року - на суму 84773,00 грн., III квартал 2012 року - на суму 149215,00 грн. та IV квартал 2012 року - на суму 30321,00 грн.

Крім того, в порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, підприємством завищено податкові зобов'язання на загальну суму 1162274,00 грн., у тому числі: у січні 2011 року - на суму 94500,00 грн., лютому 2011 року - на суму 76720,00 грн., березні 2011 року - на суму 8810,00 грн., квітні 2011 року - на суму 169542,00 грн., червні 2011 року - на суму 36617,00 грн., липні 2011 року - на суму 15492,00 грн., серпні 2011 року - на суму 64806,00 грн., вересні 2011 року - на суму 84764,00 грн., жовтні 2011 року - на суму 6822,00 грн., листопаді 2011 року - на суму 85408,00 грн., грудні 2011 року - на суму 24633,00 грн., січні 2012 року - на суму 52466,00 грн., лютому 2012 року - на суму 75200,00 грн., травні 2012 року - на суму 24161,00 грн., червні 2012 року - на суму 43119,00 грн., липні 2012 року - на суму 13999,00 грн., серпні 2012 року - на суму 8815,00 грн., вересні 2012 року - на суму 95610,00 грн., листопаді 2012 року - на суму 15247,00 грн., грудні 2012 року - на суму 8817,00 грн., січні 2013 року - на суму 153618,00 грн., червні 2011 року - на суму 3108,00 грн., за господарськими операціями, по яких відсутній об'єкт оподаткування;

завищено податковий кредит на загальну суму 1433434,00 грн., у тому числі: у січні 2011 року - на суму 94500,00 грн., лютому 2011 року - на суму 76720,00 грн., березні 2011 року - на суму 8810,00 грн., квітні 2011 року - на суму 169542,00 грн., червні 2011 року - на суму 36617,00 грн., липні 2011 року - на сум 15492,00 грн., серпні 2011 року - на суму 64806,00 грн., вересні 2011 року - на суму 84764,00 грн., жовтні 2011 року - на суму 6822,00 грн., листопаді 2011 року - на суму 85408,00 грн., грудні 2011 року - на суму 24633,0 грн., січні 2012 року - на суму 52466,00 грн., лютому 2012 року - на суму 75200,00 грн., травні 2012 року - н суму 24161,00 грн., червні 2012 року - на суму 43119,00 грн., липні 2012 року - на суму 13999,00 грн., серпі 2012 року - на суму 8815,00 грн., вересні 2012 року - на суму 95610,00 грн., листопаді 2012 року - на сум 15247,00 грн., грудні 2012 року - на суму 8817,00 грн., січні 2013 року - на суму 153618,00 грн., березні 201 року - на суму 126509,00 грн., квітні 2013 року - на суму 107926,00 грн., червні 2013 року - на суму 3108,00 грн., жовтні 2013 року - на суму 36725,00 грн., за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків.

Зазначене призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 249495,00 грн., у тому числі у березні 2013 року - на суму 92531,00 грн., квітні 2013 року - на суму 110886,00 грн., травні 2013 року на суму 9353,00 грн. та жовтні 2013 року - на суму 36725,00 грн. і завищення розміру бюджетного відшкодування за травень 2013 року у сумі 21665,00 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту, позивач подав письмові заперечення на акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року.

11 березня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» за № 000023201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 249495 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 62373,75 грн., а загалом на суму 311868,75 грн.;

- форми «В1» за № 0000242201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 21 665 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5 416,25 грн.;

- форми «Р» за № 0000222201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1368769 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 106293,25 грн., а загалом на суму 1475062,25 грн.

26.03.2014 року позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою на винесені податкові повідомлення-рішення, внаслідок чого, для уточнення та обґрунтування даних, визначених попередньою перевіркою призначено проведення документальної позапланової перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13 травня 2014 року №1066/04-62-22-1-9/36093812, яким підтверджено (з урахуванням додаткових доказів) висновки попереднього акту перевірки.

Враховуючи висновки позапланової перевірки проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 22 травня 2014 року прийнято рішення, яким скарги ТОВ «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2014 року за № 000023201, 0000242201 та 0000222201 - без змін.

Не погодившись з рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, позивач звернувся зі скаргами до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 27 червня 2014 року за № 11573/6/99-99-10-01-15 скарги залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації.

У період, що перевірявся (протягом 2011-2012 років) позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «НПК «Ресурспром», ПП «Альянс-СД», ТОВ «Торг-Стандарт» ТОВ «ФПК Корті», ПП «Йюксис», ТОВ «Оптіма-Про», ТОВ «В.Л.В.», ТОВ «Анєва», ТОВ «Авінс Трейд», ПП «Акарі-Груп», ПП «РТО», ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Голден-Вей», ТОВ «НВП «Союзторгстрой», ТОВ «Базасофт», ТОВ «Нано Трейд Груп», ТОВ «НВП «Металелектромаш», ТОВ ТВК «Базис-Трейд», ТОВ «Порт-АЛ», ТОВ «Рос-Інвест».

Фактичне виконання господарських операцій підтверджується договорами та наступними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, звітами до агентських договорів.

Розрахунки з контрагентами проводилися у безготівковій формі.

Як вбачається із вказаних документів, вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,.

Отже з огляду на матеріали справи та надані позивачем докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що укладені позивачем договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

На момент укладення та виконання означених вище договорів, контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Також зазначені вище договори, укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Отже, зважаючи на той факт, що відносини, які виникли між позивачем та його контрагентами оформлені належним чином складеними первинними документами, отриманий позивачем товар використаний у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає правомірнім відображення позивачем вказаних господарських операцій в податковому обліку: віднесення вартості товару до складу витрат, податку на додану вартість у складі вартості цього товару - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Стосовно посилань податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача, як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідному акті перевірки обставини щодо контрагента позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, підтримана судом першої інстанції, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи, що єдиним порушенням податкового законодавства, зазначеним у акті перевірки, є акти перевірок стосовно підприємств-контрагентів позивача, що і було покладено в основу для прийняття податкових повідомлень-рішень, колегія суддів не вбачає наявності законних підстав для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як визначено ч. 1 ст.. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріалами справи підтверджено, що за подання адміністративного позову до суду ТОВ «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» сплатило судовий збір у розмірі 502,00 грн. (том 1 а. с. 2) та за подання апеляційної скарги ТОВ «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» сплатило судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. (том. 6 а. с. 9).

З огляду на викладене, та враховуючи, що позовні вимоги задоволено судом апеляційної інстанції у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 502,00 грн. та 2 436,00 грн.

Керуючись ст.. 94, п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11 березня 2014 року за № 000023201, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 11 березня 2014 року за № 0000242201, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11 березня 2014 року за № 0000222201, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 502,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» сплачений судовий збірза подання апеляційної скарги у розмірі 2 436,00 грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 17 червня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова