Рішення

від 01.07.2014 по справі 922/2167/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 922/2167/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова, м. Харків про стягнення 33700,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю № 2634 від 13.06.2013 року; ОСОБА_3, за довіреністю № 2826 від 10.06.2014 року;

відповідача - Сотнікова Л.П. (директор), Михальченко Л.С., за довіреністю № 399 від 04.04.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Центру Соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова про стягнення 33700,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 39 від 10.10.2012 року щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2014 було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 липня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.06.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 20450), в якому відповідач визнає позовні вимоги, проте вказує на те, що Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова є спеціальним комунальним закладом і бюджетною установою, неприбутковою організацією та фінансується з державного бюджету. У зв`язку з тим, що Департаментом у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради на 2013 рік та Департаментом праці та соціальної політики Харківської міської ради на 2014 рік не були виділені кошти для оплати поставленого позивачем товару, тому у відповідача відсутні кошти для погашення існуючої заборгованості.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.06.2014 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 20449) про долучення до матеріалів справи документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.07.2014 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 22269) про долучення до матеріалів справи документів.

Представники позивача в судовому засіданні 01.07.2014 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 01.07.2014 року позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.10.2012 року між Фізичною особою ОСОБА_1 (позивач) та Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова (відповідач) було укладено договір № 39, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язується продати товар належної якості, а відповідач зобов`язується провести оплату товарів.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору складає 33700,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок проводиться шляхом перерахування суми, що вказана в п. 3.1 договору, на розрахунковий рахунок позивача після отримання товарів згідно з накладною

Відповідно до п. 6.2 договору він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Специфікацією до договору № 39 від 10.10.2012 року (а.с. 13) сторонами було погоджено найменування товару, його кількість та сума.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 33700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1363 від 10.10.2012 року (а.с. 14), яка підписана обома сторонами.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося у судовому засіданні відповідачем, 24.12.2012 року Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова до казначейської служби було подане платіжне доручення № 135 від 24.10.2012 року на суму 33700,00 грн. для оплати поставленого позивачем товару.

У зв`язку з тим, що оплата видатків за офісні меблі вітчизняного виробника не відноситься до захищених видатків та здійснюється за умов та в обсязі надходжень підкріплень з Єдиного казначейського рахунку (листи казначейства від 29.12.2012 року № 02-32/638), 28.12.2012 року не перераховані кошти були повернуті Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради до міського бюджету загальною сумою 14277,00 грн., у тому числі 33700,00 грн. для оплати за вітчизняні меблі позивачу.

Враховуючи те, що Державною казначейською службою не були виділені кошти для оплати поставленого позивачем товару, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити товар, в строк, вказаний в п. 3.2. договору.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 15) станом на 01.01.2014 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 39 від 10.10.2012 року складає 33700,00 грн.

Вищезазначений акт звірки підписаний обома сторонами.

Позивачем 20.03.2014 року було направлено позивачу вимогу за вих. № 7 (а.с. 16) про погашення заборгованості за договором в сумі 33700,00 грн.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, борг перед позивачем в сумі 33700,00 грн. не оплатив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно накладної № 1363 від 10.10.2012 року, визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33700,00 грн. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Артема, 5, р/р 35414003032431 ГУДКСУ у Харківській області , МФО 851011, р/р 35422103032431 ГУДКСУ у Харківській області , МФО 851011, код ЄДРПОУ 25996710) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61022, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Правекс Банк", МФО 321983, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 33700,00 грн. суми заборгованості та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.07.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2164/14