Ухвала

від 17.06.2015 по справі 820/354/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 р.Справа № 820/354/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представника позивача Тарасенко О.М.

представника відповідача Куроп'ятник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. по справі № 820/354/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Міжнародні стандарти і системи"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014р. № 10120302203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 216649,50 грн. за період серпень 2014 року (з урахуванням штрафних санкцій) відносно ТОВ " Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи та порушення норм процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" з питань перевірки відносин з ТОВ "ДИОСКУР" (код ЄДРПОУ 38773062) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2014 р. № 5644/20-30-22-03/34953219 (а.с. 15-30), в якому зазначено про порушення ТОВ " Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи", зокрема: п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у загальній сумі 144433 грн., в т.ч.: за серпень 2014 року в сумі 142663грн., за вересень 2014 року в сумі 1770 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 144433 грн., в т.ч: за серпень 2014 року в сумі 142663 грн., за вересень 2014 р. в сумі 1770 грн. (а.с. 30).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014 р. № 10120302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 216649,50 грн., з яких: за основним платежем - 144433,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 72216,50 грн. (а.с. 39).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014 р. № 10120302203 не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" (Замовник) та ТОВ "ДИОСКУР" (Виконавець) 01.08.2013 р. укладено договір № 01/08/13, згідно якого ТОВ "ДИОСКУР" (Виконавець) виконує супутні послуги по сертифікації обладнання, матеріалів та комплектуючих виробів, а також розробку та підготовку документації за дорученням "Замовника", яка відноситься до процедур акредитації, призначення, отримання повноважень на виконання робіт, пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, послуг та систем управління по міжнародним стандартам, та іншої документації (а.с. 86-88, 90-124).

Отже, за вказаним договором від 01.08.2013 року №01/08/13 ТОВ "ДИОСКУР" зобов'язалося виконати супутні послуги по сертифікації обладнання та матеріалів, а не самі послуги по сертифікації.

Виконання зазначеного договору підтверджується актами приймання - передачі послуг та їх оплатою.

Отримані від ТОВ "ДИОСКУР" супутні послуги по сертифікації обладнання та матеріалів позивач використав в надані послуг з сертифікації контрагентам та включив вартість цих послуг в вартість послуг з сертифікації за договорами з контрагентами за період 01.08.2014 р. по 28.08.2014 р., що підтверджується актами виконаних робіт № 207-241.

Таким чином, отримані від ТОВ "ДИОСКУР" послуги були необхідні для виконання робіт перед замовниками ТОВ "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" та включені у вартість робіт за відповідними договорами з контрагентами, зазначеними в реєстрі.(а.с.222-230).

Позивачем до перевірки було надано податкові накладні № 2-10, 14-23, 27-32, 35-40, 42-45 у зазначений період (а.с. 125-159, 160-194).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до складу податкового кредиту та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає додатку 5 до податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ "ДИОСКУР" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку податкового органу покладено відомості акту ДПІ у Дзержинському районі від 03.12.2014 р. № 5644/20-30-22-03/34953219 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ДИОСКУР" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2014 року", яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "ДИОСКУР".

Отже, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" з ТОВ "ДИОСКУР" в серпні 2014 року, є нікчемними.

Однак, колегія суддів вважає вказані висновки апелянта хибними з наступних підстав.

Частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів контрагента ТОВ "ДИОСКУР", який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер. В матеріалах справи відсутні будь які дані, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" та ТОВ "ДИОСКУР" правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і до уваги не приймаються, оскільки укладені договори виконані товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Міжнародні стандарти і системи" в повному обсязі, є чинними і в установленому законодавством порядку недійсними не визнавались, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними і в сукупності з іншими доказами у справі дають підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість .

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року по справі №820/354/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. по справі № 820/354/15 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 червня 2015 року. У повному обсязі буде складена 22 червня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.