Ухвала

від 16.06.2015 по справі 816/1298/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р.Справа № 816/1298/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 816/1298/15

за позовом Приватного підприємства "ЛЕР"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ЛЕР" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432202/145 від 22 січня 2015 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Лер" (код ЄДРПОУ 30566227) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 02 вересня 1999 року (а.с. 8-9).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість (а.с. 10), що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, діяльність ресторанів, надання послуг харчування, технічне випробування та дослідження (а.с. 8).

Кременчуцькою ОДПІ, у період з 25 грудня 2014 року по 30 грудня 2014 року, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Лер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" за період серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №2970/1603-22-02-12/30566227 від 30 грудня 2014 року (а.с. 13-25), за висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18716 грн. в тому числі за липень 2014 року на суму 18716 грн.

На підставі акту перевірки від 30 грудня 2014 року №2970/1603-22-02-12/30566227, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №000043202/145 ( а.с. 12), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23395 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 18716 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4679 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000432202/145 від 22 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23395 грн. не довів, натомість позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Колегією суддів встановлено, що ПП "Лер" у третьому кварталі 2014 року здійснювало придбання послуг у ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" на загальну суму 112293,60 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 18715,60 грн.

27 травня 2014 року між ПП "Лер" та ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" укладено договір на виконання робіт №11 (а.с. 26).

12 червня 2014 року до вищевказаного договору укладено додаткову угоду №1 (а.с. 27).

За умовами договору та додаткової угоди замовник (ПП "Лер") замовляє, а підрядник (ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс") бере на себе виконання комплексу будівельно-монтажних робіт. Підрядник зобов'язується виконати всі роботи, зазначені у пункті 1.1 цього договору відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації з урахуванням можливих змін обсягу робіт. Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників без письмової згоди замовника. Вартість робіт, замовлених підряднику за цим договором, встановлюється на основі локальних кошторисів. Здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт по типовій формі №КБ-2в та №КБ-3. Договір набуває чинності з дати його укладання, шляхом його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента будівельно-монтажні роботи на загальну суму 112293,60 грн. в тому числі ПДВ 18715,60 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" останнім виписано позивачу податкову накладну від 29 серпня 2014 року №27 (а.с. 41).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбані роботи здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс", що підтверджується рахунком-фактурою (а.с. 42), платіжними дорученнями та банківською випискою (а.с. 153-155).

В ході здійснення підрядних робіт сторонами складені:

- договірні ціни (а.с. 28-32),

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 33),

- акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 35-40).

З матеріалів справи вбачається, що необхідність залучення підрядних робіт у ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" обумовлена тим, що позивач виконував будівельно-монтажні роботи на об'єктах ПАТ "Укртатнафта" (за договором №55 від 02 січня 2013 року (а.с. 73-84)) та у серпні 2014 року вийшла виробнича накладка (велика кількість робіт вчасно) з причини несвоєчасного постачання матеріалів замовником (а.с. 110).

Також в матеріалах справи наявні листи-запити ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" про допуск робітників та надання матеріально-технічних матеріалів (а.с. 68-72).

Крім того у позивача та його контрагента наявні - Ліцензія Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, Ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України (а.с. 181-185).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів також зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Стосовно контрагента позивача - ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій колегією суддів не встановлено; підрядник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Лер" чи його контрагента ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ПП "Лер" фактично ґрунтуються на підставі інформації ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані роботи відповідають меті діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 816/1298/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2015 р.