Ухвала

від 11.06.2015 по справі 826/9053/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. Київ К/800/50239/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргоюКиївської міжрегіональної митниці напостанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013р. у справі№ 826/9053/13-а за позовомТОВ "Горизонт Трейд" доКиївської міжрегіональної митниці провизнання дій протиправними, скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт Трейд» звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці про визнання дій протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013р. № 100270000/2013/310079/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 17.05.2013р. № 100270000/2013/50091.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013р., позов задоволено. Визнано протиправними дії Київської регіональної митниці щодо складання рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 р. № 100270000/2013/310079/2. Визнано протиправними дії Київської регіональної митниці щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2013 р. № 100270000/2013/50091. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013р. № 100270000/2013/310079/2. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2013 р. № 100270000/2013/50091.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ „Горизонт Трейд" (як покупцем) та компанією "Marine Fish Limited" (як продавцем) було укладено зовнішньоекономічний Генеральний контракт від 04.07.2011 р. №НТ-23, (далі - Контракт), згідно з яким, продавець зобов'язується за окремими замовленнями покупця поставляти та передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати поставлений товар, а саме рибопродукти та морепродукти (п.1.1). Відповідно до п.1.3, п.4.2., п.5.1 Контракту на кожну окрему партію товару покупець та продавець підписують та завіряють відтиском печаті проформу-інвойс або контракт на поставку, або підтвердження заказу. Вартість упаковки включається в ціну товару. Базовими умовами поставки за даним Контрактом у випадку поставки морським транспортом здійснюються згідно з вимогами Інкотермс-2000, а саме CIF-Одеса, CIF-Іллічівськ або СІР-Київ, СРТ-Київ.

На виконання умов вказаного Контракту до відповідача позивачем було подано митну декларацію від 07.05.2013 р. № 100270000/2013/262737 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "філе кіжуча" (зі шкірою) з Республіки Чілі, код за УКТЗЕД 0304291300, у кількості 21750 кг нетто, за ціною 5,02 дол. США/кг на суму 109185,00 дол. США.

Для митного оформлення позивачем також було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №НТ-23 від 04.07.2011 р., додаткову угоду №010812-1 до Контракту №НТ-23, рахунок/invoice №0022745 від 12.03.2013 р., коносамент №MSCUT6767762 від 17.04.2013 р., сертифікат походження №386566 від 08.03.2013 р., комерційний інвойс №22745 від 12.03.2013р. Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 5,02 долара США за 1 кг.

08.05.2013р. відповідачем на адресу позивача було направлено 2 електронних повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно зі ст.53 МК України, а саме: проформу інвойсу на поставку партії товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Однак, у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних документів, рішенням відповідача від 17.05.2013 № 100270000/2013/310079/2 митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом до рівня 34,85 доларів США за 1 кг.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у митного органу сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано, у зв'язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган послався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості.

Однак відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також витребувавши перелік додаткових документів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Крім того, як вірно встановлено судами, Київська міжрегіональна митниця прийняла спірне рішення про визначення митної вартості товарів, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості - метод № 6. Однак докази на підтвердження проведення консультацій між митним органом та декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, на думку судів, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: